Предмет і метод господарського процесу

Господарський процес, як і будь-яка навчальна дисципліна, характеризується двома основними ознаками – предметом правового регулювання і методом правового регулювання.

Предмет і метод – це "обличчя" будь-якої галузі права, навчальної дисципліни, оскільки предмет правового регулювання відповідає на запитання, що саме, тобто яке коло суспільних відносин регулює та чи інша галузь права, а метод правового регулювання – на запитання, яким чином, на яких засадах здійснюється таке регулювання.

З урахуванням чинного законодавства та праць учених, розглянемо більш докладно предмет і метод правового регулювання в межах господарського процесу.

До прийняття Господарського процесуального кодексу України діяв Арбітражний процесуальний кодекс України і відповідно йшлося про арбітражний процес чи арбітражне процесуальне право. Але з часу прийняття у 2001 році Господарського процесуального кодексу України мова йде про господарський процес, господарське судочинство або господарське процесуальне право. Тому в навчальних закладах України, які готують спеціалістів за спеціальністю "Правознавство", навчальним планом передбачаються такі дисципліни, як "Господарський процес", "Господарське судочинство" або "Господарське процесуальне право".

Розкриваючи зміст поняття "господарський процес", слід зауважити, що термін "процес" у перекладі з латини означає "хід, рух вперед". Визначаючи поняття господарського процесу, необхідно зазначити, по-перше, що це визначений нормами господарського процесуального права постійний рух справи, який виник у сфері господарської діяльності між особами, визначеними Господарським процесуальним кодексом, а по-друге, це встановлена нормами господарського процесу форма діяльності господарських судів, спрямована на захист оспорюваних чи порушених прав організацій та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Предметом господарського процесу є господарські та інші спори, які розглядають господарські суди в межах установленої для них підвідомчості та підсудності.

Установлені нормами господарського процесу порядок порушення провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду називаються господарською процесуальною формою. Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона забезпечує захист прав суб’єктів господарської діяльності і гарантує прийняття законних і мотивованих рішень. Процесуальна форма є інструментом, за допомогою якого досягається законність у діяльності господарських судів[1].

Господарська процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя, якій притаманні такі ознаки:

- нормативність, яка полягає в тому, що процесуальна форма встановлюється законодавством, яке забезпечує єдність нормативного регулювання господарського процесу і неможливість регулювання зазначеної сфери підзаконними нормативно-правовими актами;

- безперечність, що означає обов’язковість дотримання форм реалізації процесуальних норм у діяльності учасників господарського процесу;

- системність, яка відображає необхідність структурувати господарський процесуальний регламент у єдине ціле;

- універсальність, яка відображає застосування господарської процесуальної правової форми для вирішення різних справ, підвідомчих господарським судам без будь-якої істотної диференціації.

Для забезпечення форми процесуальної діяльності ГПК України визначає коло суб’єктів, які мають право звертатися до господарського суду за захистом (ст. 1 ГПК), установлює коло справ, підвідомчих господарським судам (ст. 12 ГПК), правила підсудності справ у системі господарських судів України (ст. 13, 15, 16 ГПК), склад учасників господарського процесу (ст. 18–31 ГПК), розкриває поняття й види доказів, правила їх оцінки (ст. 32–43 ГПК) тощо.

Господарський процес – це порядок, який опосередковує захист майнових прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, порядок, за допомогою якого реалізуються норми господарського процесу. Господарський процес можна визначити і як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники господарського судочинства у зв’язку з підготовкою до розгляду, розглядом і вирішенням конкретної господарської справи, кінцевою метою якого є відновлення порушеного права суб’єкта господарювання або учасника господарських відносин.

Господарський процес є послідовним рухом, який має кілька стадій. Стадія господарського процесу – це сукупність процесуальних дій у конкретній справі, об’єднаних однією спільною метою або спрямованих на досягнення однієї певної мети. Кожна стадія має свій зміст і мету: вирішення спору, по суті, перевірка правильності прийнятого рішення, приведення його до виконання тощо.

Господарському процесу, як зазначає В. С. Щербина, притаманні метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, при якому регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин)[2].

Іншим методом, як зазначає І. А. Балюк, визнають імперативний метод за наявності диспозитивних елементів. Таке сполучення зумовлене тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду щодо застосування норм матеріального і процесуального права, що передбачає владні засади в механізмі господарського регулювання, а з іншого – формою примусового здійснення суб’єктивних прав в основному в тих галузях права, які базуються на рівності та диспозитивності їх суб’єктів[3].

Таким чином, господарський процес – це сукупність правових норм, які регулюють досудовий порядок урегулювання господарських спорів; порядок здійснення правосуддя в спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, при їх виконанні та на інших підставах, передбачених чинним законодавством; регламентує порядок визнання недійсними актів на умовах, зазначених у законодавстві; визначає порядок провадження у справах про банкрутство тощо особливими, притаманними йому методами.