WikiPedia (MediaWiki)

У програмуванні програмним рушієм (англ. software engine) або частіше просто рушієм називають ядро комп'ютерної програми для реалізації конкретної прикладної задачі, щоб відрізнити її від наповнення і зовнішнього вигляду конкретної програми. Рушій може приймати форму програми, частини програми, комплексу програм або бібліотеки, в залежності від завдання і реалізації. Як правило, рушій виділяється з програми для використання в декількох проектах і/або роздільної розробки/тестування.

Використання готового рушія при розробці програми, сайту або іншого продукту скорочує час розробки, дозволяє приділити більше часу розробці інших підсистем, наприклад користувацькому інтерфейсу або інформаційної наповненості сайту. Продукти, вироблені з використанням рушіїв, успадковують їхні можливості і потужності, але, разом з тим, і помилки і проблеми безпеки.

MediaWiki - програмний рушій для веб-сайтів, що працюють за технологією «вікі». Це один із найпотужніших вікі-рушіїв, написаний спеціально для Вікіпедії і використовується у багатьох інших проектах фонду Вікімедіа. Вільна програма, що розповсюджується під Загальнодоступною громадською ліцензією GNU.

MediaWiki написаний на PHP і використовує у своїй роботі реляційну базу даних (можна використовувати MySQL, PostgreSQL); підтримує використання програм memcached та Squid.

MediaWiki надає інтерфейс роботи з базою сторінок, розмежування прав доступу до адміністрування системи, можливість обробки тексту як у власному форматі, так і у форматах HTML та TeX (для формул), можливість завантаження зображень або інших файлів, а також інші можливості. Гнучка система розширень дозволяє користувачам додавати власні нові можливості та програмні інтерфейси.

Тема 13. Поштові сервери

1. Електронна пошта. 2.Передача пошти. 3. Прийом пошти і поштові скриньки. 4. Поштові сервери Лінукс. 5. Захисні системи електронної пошти. 6. Спам. 7. Віруси.

Електронна пошта.

Е-пошта є одним з найпопулярніших сервісів в інтернеті, який допомагає обмінюватися будь-якими даними і працює на основі протоколу SMTP. SMTP (simple mail transfer protocol) – це простий прийом передачі пошти. SMTP викор-ся для відправки пошти від користувачів до серверів і між серверами для подальшої посилки одержувачу. Для прийому пошти повинні використовуватись протоколи POP3 або IMAP. В IANA зареєстровані наступні порти SMTP 25, POP3 110, IMAP 143. Е-пошта по принципу роботи та складу практично повторює с-му звич. пошти. Перевагами е-пошти є легкі запам’ятовувані адреси, можливість передачі як простого так і форматованого тексту, а також різних файлів, досить висока надійність доставки повідомлень, і простота викор-ня. Недоліками пошти є наявність такого явища як спам (масові рекламні та вірусні розсилки), можливість затримки доставки листа, обмеженість на розмір одного повідомлення та загальний розмір повідомлень в скриньці. При обміні повідомленнями SMTP сервера викор-ть для визначення адреси доставки DNS с-ми. В різних доменах налаштовуються свої незалежні один від одного поштові с-ми. SMTP потребує постійного з’єднання і тому як транспорт викор-ся протокол TCP. SMTP сесія склад-ся з команд між клієнтом та сервером, які обмінюються різними параметрами і можуть вкл. від 0 і більше SMTP оп-ій (транзакцій). Е-пошта з’явилась в 1971 році, коли інтернету як такого майже не було. В 80х рр. е-пошта стає одною із самий популярний служб в мережі. Пізніше при появі HTTP та HTML з’явився веб-доступ до с-м е-пошти, з найбільш популярний в нас залиш-ся mail.ru, i.ua, ukr.net, yandex.ru, yahoo.com, rambler.ru, hotmail.com. Але принципи роботи е-пошти залишились тими самими і потребують клієнтської і серверної частини, розробленої при допомозі технології веб або окремих додатків.

Передача пошти.

Передачу пошти виконують агенти передачі пошт – mail transfer agent (MTA), який передає її між хостами по протоколу SMTP. Хоча доставка повідомлень між поштовими серверами може здаватися досить простою – весь процес прийняття рішення для доставки є досить складним. Крім того ч\з проблеми зі спамом, викор-ня MTA як правило обмежують конфігурацією. Протокол SMTP базується на наступній моделі взаємодії: В результаті поштового запиту користувача SMTP-відправник встановлює двосторонній канал передачі з SMTP-одержувачем. SMTP-одержувач може бути або кінцевим, або проміжним адресатом. Команди SMTP генеруються SMTP-відправником і передаються SMTP-одержувачу. Від SMTP-одержувача відправляються SMTP-відповіді. Якщо канал передачі встановлений, SMTP- відправник передає команду «MAIL», яка вказує відправника пошти. Якщо SMTP-одрежувач може прийняти пошту, він видає відповідь «OK». Потім SMTP-відправник передає команду «RCPT», що ідентифікує адресата пошти. Якщо SMTP-одрежувач може прийняти пошту для цього адресата, він відповідає «OK». Якщо ні – він відмовляється від цього адресата, але не від усієї поштової транзакції. SMTP-відправник і SMTP-одрежувач можуть домовлятися про декількох адресатів. Після цього SMTP-відправник передає поштові дані, що завершується спеціальною послідовністю. Якщо одержувач успішно обробив поштові дані, він відповідає «OK». Такий діалог спеціально є суворо упорядкованим і послідовним. MTA забезпечують механізм передачі пошти безпосередньо з хосту користувача-відправника на хост користувача-одержувача, якщо хости приєднані до однієї транспортної служби. Або ч\з 1 або ч\з більше ретрансляційних SMTP-серверів, якщо хости відправника і адресата приєднані до різних транспортних служб. З метою забезпечення ф-ії ретрансляції SMTP-серверу повинно передаватися ім’я кінцевого хосту-адресата, а також ім’я кінцевої пошти адресата. Аргументом команди «MAIL» є зворотній шлях, що визначає від кого пошта. Аргументом команди «RCPТ» є шлях пересилання, що визначає від кого пошта. Якщо однакове повідомлення передається декільком адресатам RCPT робить передачу тільки 1 копії для усіх адресатів на одному хості. Поштові команди і відповіді мають жорсткий синтаксис. Відповіді також мають числовий код. Команди і відповіді не чутливі до регістру, але це не діє для імен користувачі поштових скриньок.

3. Прийом пошти і поштові скриньки.

Для переважної більшості людей на даний час реальна с-ма е-пошти склад-ся з двох різних служб, які працюють на сервері. Одна назв SMTP, яка відповідає за вихідну е-пошту. Інша служба – сервер POP3, або сервер IMAP, кожен з яких обробляє вхідну пошту. POP3 побудований на базі протоколу поштового відділення (post office protocol). А IMAP використовує протокол доступу інтернет-повідомлення (internet mail access protocol). Коли користувач надсилає повідомлення е-пошти, його клієнт е-пошти взаємодіє з SMTP-сервером. Для доставки цього повідомлення SMTP-сервер може обмінюватися інф-єю з іншими SMTP-серверами. На початку SMTP-сервер здійснює діалог з сервером доменних імен DNS, він запитує: «можете дати мені ІР-адресу SMTP-сервера для такого-то домену». DNS у відповідь видає 1 або більше IP-адрес SMTP-серверів призначення. Далі наш сервер зв’язується з 1 із тих віддалених серверів і далі все відбувається по процедурі передачі пошт. SMTP-сервера використовують наступні команди:

• hello
• mail
• rcpt
• data

Щоб отримати е-лист необхідно приєднатися до інтернету і при допомозі поштового клієнта зв’язатись із своїм POP3-сервером. Спочатку відбувається аутентифікації на POP3-сервері, перевіряється ім’я і пароль в які входять ім’я скриньки, крім того запит містить інф-ю про те, чи потрібно робити копії з листів і залишати ці копії в поштовій скриньці. Отримавши запит POP3-сервер знаходить файл з вашим ім’ям у spool-директорії, знімає з нього копію і відправляє поштовій прог-і клієнт. Програма-клієнт повідомляє POP3-сервер про те, що файл вона отримала і тільки після цього РОР3-сервер обнулює файл вашої скриньки у нульовий розмір. Якщо програма-клієнт просила не витирати вміст скриньки, то копії цих листів залишаться на сервері. На відміну від протоколу РОР3, протокол IMAP все виконує зразу на сервері, не перетягуючи листи на ваш локальний клієнт. Всі оп-ї з листами такі, як видалення копіювання, відбуваються зразу ж на сервері. Це має, як свої позитивні, так і негативні наслідки.

4. Поштові сервери Лінукс.