Проектування геодезичних мереж .

Геодезичні мережі будуються по технічним проектам , які розробляються у відповідності з " Основними положеннями " і діючою " Інструкцією про побудову державної геодезичної мережі " . Складанню технічного проекту передує ряд підготовчих робіт :

- вивчення технічного завдання на проектування геодезичної мережі і додаткових вимог , які повинні бути виконані при її створенні ;

- вивчення району робіт в топографічно-геодезичному і картографічному відношеннях;

- детальне вивчення фізико-географічних і економічних умов району робіт;

- вивчення доріжних умов району і гідрографії , встановлення наявності будівельних матеріалів для побудови знаків , можливості аренди транспортних засобів , найму робочої сили і т. п. Район робіт вивчають , використовуючи топографічні і спеціальні карти, різні літературні джерела, звіти про виконані роботи в даному районі.

Для детального вивчення району робіт проводять виїзди спеціалістів на місця для збору необхідних даних і вивченню об'єкту в натурі.

На стадії проектування вибирається метод створення геодезичної мережі ( тріангуляція , полігонометрія , трилатерація , несуцільні спостереження ), які забезпечують необхідну точність побудови мережі при мінімальних затратах на її створення . Для того , щоб визначити економічну ефективність того чи іншого методу побудови мережі, розробляють відповідний до кожного методу варіант побудови мережі. При цьому складають кошторис затрат , які враховують при виборі найбільш вигідного в економічному відношенні варіанту геодезичної мережі.

Із кількох конкуруючих варіантів вибирають оптимальний , який би забезпечував мінімальні висоти геодезичних знаків . Особливу увагу слід уділити вибору конструкції центрів і обгрунтуванні глибини їх закладки , встановленню довжин сторін мережі, вибору напрямків для азимутальних визначень і вимірюванні базисних сторін з найвищою точністю .

Проектування геодезичних мереж ведеться на картах масштабу 1:100000 і крупніше.

Пункти геодезичної мережі повинні розташовуватись на командних висотах водорозділів місцевості. Це необхідно для забезпечення можливості послідуючого розвитку мережі в любому напрямку . На топографічній карті виділяють синім кольором гідрографію і коричневим водорозділи : головні , які лежать між найбільш крупними річками , водорозділи 2-го порядку , розташовані між притоками крупних річок ( 20-40 км ), і 3-го порядку між водорозділами 2-го порядку (6-15 км).

Проектування мереж починають з нанесення на карти існуючих пунктів попередніх геодезичних побудов . Пункти 1-го класу розташовують на командних вершинах головних водорозділів і нерідко водорозділів 2-го порядку. Пункти 2-го класу розташовують на висотах водорозділів 2-го і 3-го порядку . Пункти 3-го і 4-го класу проектують у відповідності зі встановленою нормою густоти пунктів .

Таблиця 2.1. Норма густоти пунктів

У труднодоступних районах норма густоти може знижуватись , але не більше ніж в 1,5 рази . На території міст з населенням не менше ніж 100000 жителів і площею не менше 50 кв.км. норма густоти складає в середньому 1 пункт на 5-15 кв.км.

Геодезичні мережі проектують окремо по класам : спочатку ряди першого класу , після мережі 2-го класу і, накінець , мережі 3-го і окремо

4-го класів . Проекти рядів і мереж 1 -го і 2-го класів розробляють на картах масштабу 1:100000 , а мереж 3 і 4 класів на картах масштабу 1:25000. Детальну розробку окремих ділянок проекту проводять на картах більш крупного масштабу і по аерофотознімкам .

Ряди тріангуляції ( лінії полігонометрії )повинні пересікатися у вершинах полігонів по можливості під прямими кутами . Довжини ланок повинні бути не більше 200 км .Обернена вага останньої зв'язуючої сторони ланки ( обернена вага ланки ) допускається не більше 100 одиниць шостого знаку логарифма.

Якщо у ланках тріангуляції 1 класу число трикутників більше 20 , то в середині ланки виміряють проміжну базисну сторону , а на її кінцях визначають пункти Лапласа . В мережах полігонометрії 1 класу , у яких число сторін більше 10 , визначають пункти Лапласа на кінцях сторони в середині ланки . Державні геодезичні мережі 2 класу будують у вигляді системи трикутників,суцільно заповнюючих полігони 1 класу . Прив'язку пунктів 2 класу виконують до сторін рядів тріангуляції 1 класу . З метою зниження висот знаків дозволяється виконувати прив'язку тільки до пунктів 1 класу . У вершинах полігонів і в місцях розташування проміжних базисних сторін 1 класу такий спосіб прив'язки не допускається .

Найкращою формою прив'язки , яка забезпечує найкоротший перехід від сторін 1 класу до необхідних по довжині сторонам 2 класу є геодезичний чотирикутник ( з довгою діагоналлю - стороною 1 класу ) і вставка пункта 2 класу в чотирикутник 1 класу .

Мал.2.1. Найбільш поширені схеми прив'язки мереж 2 класу до рядів тріангуляції 1 класу.

При створенні геодезичної мережі 2 класу методом полігонометрії ходи повинні бути витягнутими . Схема мережі в кожному конкретному випадку розробляється окремо .

Мережі тріангуляції 3 класу проектують у вигляді систем трикутників , жорстко зв'язаних зі сторонами трикутників 2 класу . В кожній окремій системі допускається від 1 до 10 пунктів 3 класу .

Мережі тріангуляції 4 класу проектуються у тих випадках , коли геодезичну основу створюють для топографічних знімань масштабу 1:5000 і крупніше . При цьому керуються тими ж правилами , що і при проектуванні мереж 3 класу .

Типові схеми згущення мережі 2 класу пунктами тріангуляції 3 і 4 класів показані у лекції 1 .

Полігонометрію 3 і 4 класів проектують у вигляді систем ходів або у вигляді одиночних ходів , які опираютьсяна пункти вищих класів ( див.лекцію 1 ) . При цьому між вузловими пунктами допускають не більше двох точок повороту ходу .

Для послаблення впливу зовнішнього середовища на результати кутових і лінійних вимірів необхідно , щоб візирні промені в тріангуляції і полігонометрії 1 класу проходили над перешкодами місцевості не нижче 4-6 м. В мережах 2-4 класів повинна забезпечуватися взаємна видимість по лінії.

До технічного проекту додають пояснюючу записку, в якій дають його науково-технічне обгрунтування по всім аспектам .