Підстави виникнення зобов'язань із публічної обіцянки винагороди

Підставою виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1144 ЦК * України, є юридичний склад, що має два елементи — дві односто­ронні угоди: публічну обіцянку винагороди і відзив на неї у вигляді досягнення обумовленого результату. Визначальним серед цих фак­торів є публічне обіцяння винагороди, що визначає не лише зміст, а й назву цього зобов'язання. Ці два елементи мають зустрічний хара- ^;, ктер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору.

Обіцяння винагороди не може вважатися офертою, оскільки є умовним і адресоване не конкретній особі, а до всіх і кожного. До­сягнення результату, обумовленого публічною обіцянкою нагороди, не є акцептом, тому що такий результат, по-перше, може бути дося­гнутий невизначеним колом осіб, по-друге, при одночасному його досягненні кількома особами кожна з них може розраховувати на відповідну частину винагороди.

Завдання, за виконання якого була обіцяна винагорода і яке на­лежить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої ; кількості дій одного виду, що можуть вчинятися різними особами.

Строк дії обіцянки може бути визначений безпосередньо в об'яві. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання (ст. 1146 ЦК України).

Відповідно до ст. 1147 ЦК України особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винаго­роди. У такому разі особа, яка приступила до виконання завдання, І має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зіІ зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагоро- щ ди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила адо його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкоду- Ц вання понесених нею витрат.

Правові наслідки виконання завдання. У разі виконання ізавдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла Я винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.

302 1

Глава 27. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

Оскільки обіцяння винагороди є публічним і неперсоніфікованим, можливі варіанти, за яких не одна, а кілька осіб незалежно одна від одної здійснили дії, вказані в об'яві про винагороду. У тому разі, якщо завдання стосується разової дії, право на отримання винагороди вини­кає у того, хто першим виконав відповідні дії (ст. 1148 ЦК України).

У разі, коли встановити пріоритет серед тих, хто відгукнувся, не­можливо, а також якщо таке завдання було виконано кількома осо­бами одночасно, винагорода поділяється між ними порівну.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди відпо­відно до ст. 1149 ЦК України припиняється у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання.
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно ого­
лосити про припинення завдання.

У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ст. 1149 ЦК України).

Рекомендована література:

Боброва Д. Недоговірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. — 1997. — № 1. — С. 93-100. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Дов-герта. — К.: Український центр правничих студій, 2000. — 336 с. Брагинский М. И. Публичное обещание наградьі (глава 56) // Граждан-ский кодекс Российской Федерации. — Ч. 2. Текст, комментарии, ал-фавитно-предметньїй указатель / Под ред. О. М. Козьірь, А. Л. Маковс-кого, С. А. Хохлова. — М., 1996. — С. 569-571.

Смирнов В. Т. Публичное обещание наградьі // Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч. 2. — С. 677-681.

Глава 27

Публічна обіцянка нагороди

за результатами конкурсу

Зобов'язання може виникнути за результатами конкурсу.

Визначення поняття конкурсу і особливості його правового регулювання. Правовідносини, що випливають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу, врегульовуються параграфом 2 підрозділу 2 розділу III ЦК України. На відміну від правил, передбачених статтями 435-439 ЦК УРСР 1964 р., поло­ження нового ЦК України дають більш детальну регламентацію конкурсу як правової підстави виникнення зобов'язання.

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ

За своїм смисловим значенням поняття «конкурс» (від лат. сопсигз) означає змагання, що дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників, або найкраще з того, що надіслане на огляд¹. Його оголошують тоді, коли треба отримати оптимальний (найкра­щий) можливий результат.

За своїм конкретним змістом та особливостями правового регу­лювання конкурс має видові відмінності і відображає різні суспіль­ні відносини. Одні з них виникають у сфері трудових відносин і ре­гулюються нормами трудового законодавства, зокрема відносини з конкурсного підбору кадрів. Як приклад, можна навести таку пуб­лікацію в газеті об'яв «АVІ8о»:

«Компанія N провадить конкурсний набір експертів з нерухомос­ті. Запис на співбесіду відбудеться 21 лютого 2003 р.».

Інші є формою змагання для створення високоякісних творів літератури, мистецтва, науки. Наприклад, на веб-сторінці Міністер­ства освіти і науки України було розміщено оголошення такого змісту:

«З метою формування державних наукових і науково-технічних програм Міністерство освіти і науки України оголошує конкурс наукових і науково-технічних проектів з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. До розгляду приймаються наукові і нау­ково-технічні проекти з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки відповідно до завдань державних наукових і науково-тех­нічних програм... Про результати конкурсу буде повідомлено піс­ля проведення експертизи».

Крім того, оголошення про конкурс може передбачати звернення до всіх бажаючих, що належать до обмеженої категорії осіб (у пер­шому прикладі коло учасників обмежується вимогами щодо певної професії, у другому — вимогами щодо певних юридичних осіб, які займаються науковою діяльністю).

Право на оголошення конкурсу (змагання) має фізична або юридична особа (засновник конкурсу).

Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином.

Засновник конкурсу має право запросити до участі у ньому пер­сональних учасників (закритий конкурс) (ст. 1150 ЦК України).

Публічний конкурс є різновидом публічного обіцяння нагоро­ди. Як і для публічної обіцянки винагороди, необхідною умовою ви­знання оголошення конкурсним є його публічність, тобто оголошен-

¹ Новий тлумачний словник української мови у 4 т. — К.: Аконіт, 2000. — Т. 2. — С. 311.

Глава 27. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

ня про проведення конкурсу має бути звернене до невизначеного ко­ла осіб.

ЦК України передбачає проведення як відкритого, так і закри­того конкурсів. Відмінність полягає у тому, що при проведенні за­критого конкурсу коло можливих учасників є обмеженим і попередньо визначеним.

Обмеження кола учасників можливе і при проведенні відкритого конкурсу, однак це обмеження пов'язане або зі спеціальною право­здатністю юридичних осіб, або кваліфікаційними вимогами, що пред'являються до учасників, але в будь-якому разі пропозиція про участь у відкритому конкурсі через його публічність висувається невизначеному колу осіб.

При проведенні закритого конкурсу організатор заздалегідь ви­значає коло осіб, яким направляється пропозиція про, участь у кон­курсі. Отже, при закритому конкурсі коло учасників завжди відоме.

Форма і умови конкурсного оголошення. Оголошення про проведення конкурсу, тобто акт, у якому виражається публічне обіцяння нагороди за краще виконання певної роботи, може бути зроблене в різноманітних формах: шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації (газетах, журналах, додатках до них), шляхом випуску рекламного проспекту або спеціального інформа­ційного листка, розміщення відповідного оголошення у громадсь­ких місцях, шляхом повідомлення через радіо або телебачення, по­відомлення через мережу Іпіегпеї; тощо.

Відомості (умови), які має містити конкурсне оголошення, ви­значені в законі (ст. 1151 ЦК України), а саме:

1) засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив ба­жання брати участь у ньому;

2) предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;

3) за результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кіль­кість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу;

4) умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможце­ві лише морального заохочення;

5) умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії.

Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплаче­на переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.

Зміна умов конкурсу та відмова від проведення конкурсу. У процесі проведення конкурсу може виникнути необхідність ВНЄС-

20 3-290

Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ

ти зміни в раніше оголошені його умови або навіть потреба відмови­тися від його проведення. Однак зміна умов конкурсу, а тим більше його скасування, особливо наприкінці строку проведення, можуть зачіпати та істотно обмежувати інтереси осіб, які побажали взяти у ньому участь і до того часу могли вже розпочати виконання визна­ченої умовами конкурсу роботи і понести у зв'язку з цим відповідні витрати. Тому закон допускає можливість змінити умови конкурсу засновником лише до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається.

Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для осо­би втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, що були понесені нею для під­готовки до участі у конкурсі (ст. 1152 ЦК України).

Зміна умов конкурсу має бути доведена до відома можливих по-шукачів, тобто тих осіб, на яких було розраховано оголошення про конкурс. Ця мета досягається, якщо повідомлення про зміни умов конкурсу зроблене в тому порядку (тобто у тій самій формі), в якому було оголошено конкурс (відповідно у засобах друкованої інформа­ції, по радіо, телебаченню, через мережу Іпіегпеі;).

Щодо відмови від проведення конкурсу, то законом встановлено право засновника конкурсу відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать (ст. 1153 ЦК України).

У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших під­став учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які бу­ли ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

Критерій оцінювання, порядок і строк визначення перемож­ців конкурсу. Засновники конкурсу встановлюють порядок, відпо­відно до якого визначається переможець конкурсу. Результати кон­курсу оголошуються у тому порядку, в якому його було оголошено.

Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого резуль­тату. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами кон­курсу. Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого його використання лише за згодою переможця конкурсу.

Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами на укладення з переможцем конкурсу договору про використання предмета конкурсу (ст. 1156 ЦК України).

Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду (ст. 1154 ЦК України).

Оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльно­сті, поданих на конкурс. За наслідками оцінювання результатів

Глава 27. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

інтелектуальної, творчої діяльності, поданих на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:

1) присудження усіх призових місць та нагород (премій), що бу­ли визначені умовами конкурсу;

2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встанов­лено декілька, та нагород (премій);

3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;

4) присудження заохочувального призу та (або) нагороди (пре­мії).

Речі, подані на конкурс, засновник конкурсу зобов'язаний по­вернути учаснику (ст. 1157 ЦК України), оскільки подання учасни­ком конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ.

Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною.

Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на кон­курс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею.

Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.

Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї відповідно до положень законодавства щодо набувальної давності (ст. 344 ЦК України).

Рекомендована література:

Боброва Д. Недоговірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. — 1997. — № 1. — С. 93-100. Смирнов В. Т. Публичное обещание наградьі // Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч. 2. — С.681-689.

Зрделевский А. Публичньїй конкурс // Законность. — 2000. — № 8. — С. 13-16.

Каган Е., Сухадольский Г. Правовая природа конкурса. — М., 2001. Брагинский М. И. Публичньїй конкурс (глава 57) // Гражданский ко­декс Российской Федерации. — Ч. 2. Текст, комментарии, алфавитно-предметньїй указатель / Под ред. О. М. Козьірь, А. Л. Маковского, С А. Хохлова. — М., 1996. — С. 572-574.

20-3-290