Як суб'єкта цивільно-правових відносин

Ще одним доволі специфічним суб'єктом цивільно-правових від­носин є Автономна Республіка Крим (далі за текстом — АРК), пра­вовий статус якої визначається розділом X Конституції та іншими законами України, а також Конституцією АРК¹. Так, зокрема, ви­значається, що АРК є невід'ємною складовою частиною України і вмежах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Однак суттєві суперечності виникають на сьогодні щодо правово­го статусу даного територіального утворення як суб'єкта цивільного права України. З одного боку, вона не є територіальною громадою, аз іншого, — вона не є окремою державою, оскільки згідно з п. 2 ст. 2 Конституції України наша держава є унітарною. Тому на сьо­годні АРК слід визнавати як автономне утворення, що є специфіч­ним суб'єктом цивільних правовідносин. При цьому потрібно заува-

¹ Такою, що відповідає Конституції України, Конституція АРК була визнана рішенням Конституційного Суду України від 16 січня 2003 р. № 1-рп/2003.

жити, що за своєю правовою природою АРК все ж таки тяжіє до ознак територіальної громади, однак із значно розширеним спект­ром правоздатності, у тому числі і цивільно-правової.

§ 2. Участь держави і територіальних громад у цивільнихправовідносинах та її правові форми

Держава та територіальні громади можуть брати участь у цивіль­но-правових відносинах безпосередньо, тобто через свої органи, а мо­жуть і опосередковано — через створені ними юридичні особи (пун­кти 2, 3 ст. 167, пункти 2, 3 ст. 169 ЦК України).

Коли держава та територіальні громади беруть участь у цивіль­них правовідносинах через свої органи, то дані суб'єкти здійснюють участь у цивільних правовідносинах виключно у межах їхньої ком­петенції, яка визначається законом (статті 170-172 ЦК України).

У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими норма­тивно-правовими актами, від імені держави та територіальних гро­мад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого само­врядування (ст. 173 ЦК України).

Так, від імені держави можуть діяти органи виконавчої, законо­давчої та судової влади, а також інші державні органи. Коли йдеть­ся про органи виконавчої влади¹, то до них відносять Кабінет Мініс­трів України (статті 113-117 Конституції України), міністерства та відомства, а також місцеві органи виконавчої влади (статті 118-119 Конституції України). Питома вага участі даних державних органів у цивільних правовідносинах від імені держави є найбільшою. Во­ни, зокрема, беруть участь в особистих немайнових, речових, зобо­в'язальних та інших цивільних правовідносинах. Органи законо­давчої (Верховна Рада України) та судової (система судів конститу­ційної та загальної юрисдикції) влади також беруть певну участь у цивільно-правових відносинах. Однак їх участь у даних відносинах зводиться здебільшого до відповідальності за завдання шкоди їх діями, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю судових ор­ганів (ст. 1176 ЦК України) тощо. Інколи вступають у цивільні пра­вовідносини від імені держави також і інші органи чи посадові осо­би, які не входять до жодної із згаданих гілок влади. Так, наприк­лад, у цивільні відносини може вступати Президент України, органи прокуратури тощо. Структура їх участі у відповідних відно-

Перелік органів виконавчої влади передбачений розділом VI Конституції України та Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів вико­навчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1573/99.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Глава 16. Держава і територіальні громади...

синах аналогічна до всіх державних органів і визначається їх закон­ною компетенцією.

Що стосується територіальних громад, то вони можуть безпосе­редньо реалізувати свою цивільну правосуб'єктність також через ни­зку своїх органів, до яких належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. При цьому певні повноваження можуть покладатися також і на окре­мих посадових осіб, наділених відповідною компетенцією для вступу у цивільно-правові відносини, наприклад, міський голова.

Однак не слід забувати, що, незважаючи на те, що безпосеред­ньою формою участі держави і територіальних громад у цивільних правовідносинах вважається діяльність у межах своєї компетенції їх відповідних органів, яка здійснюється внаслідок рішень та діянь їх посадових осіб, інколи волестворюючим фактором для такої учас­ті є безпосереднє виявлення волі народу України або членів терито­ріальної громади, яке виражене у належній формі, наприклад, ре­ферендум. І саме це рішення даних суб'єктів, а не воля посадових (службових) осіб має бути втілено у діях зазначених органів.

Що стосується опосередкованої форми держави і територіальних громад, то вона забезпечується можливістю зазначених суб'єктів створювати юридичні особи. Так, держава, згідно з п. 2 ст. 167 ЦК України, наділена можливістю створювати юридичні особи публіч­ного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у ви­падках і в порядку, встановлених Конституцією України та зако­ном. Однак діяльність цих юридичних осіб є доволі звуженою та ма­ло придатною для повноцінної участі у цивільному обороті, тому законодавець наділяє державу і територіальні громади можливістю створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі то­вариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах (п. З ст. 167, п. З ст. 169 ЦК України).

Створюючи ті чи інші юридичні особи, держава наділяє їх пев­ним майном та здійснює відповідний контроль за їх діяльністю. При цьому, якщо для юридичних осіб публічного права держава пе­редає це майно у відповідне обмежене речове право, фактично зали­шаючись власником даного майна, то у випадку створення юридич­них осіб приватного права держава передає це майно у власність створюваній юридичній особі, претендуючи виключно на корпора­тивне управління діяльністю даної юридичної особи.

Невирішеним залишилося питання щодо опосередкованої участі у цивільних правовідносинах АРК. Надавши автономії можливість створювати юридичні особи публічного та приватного права (части­ни 2, 3 ст. 168 ЦК України), законодавець не дав відповідь на пи-

тання, у якій формі знаходиться власність АРК, що може передава­тися відповідним юридичним особам для здійснення їх діяльності.

Визначившись з органами, які беруть участь у цивільних право­відносинах від імені держави і територіальних громад, слід охарак­теризувати найбільш важливі випадки участі цих суб'єктів у ци­вільному обороті. Для цього охарактеризуємо усі види цивільних правовідносин з точки зору здатності держави і територіальних гро­мад брати у них участь.

Насамперед держава і територіальні громади можуть брати участь в особистих немайнових правовідносинах, однак потрібно зауважити, що вони можуть бути наділені тільки тими особистими немайновими правами, які не суперечать їх правовій природі. Зо­крема, держава і територіальні громади можуть мати право на най­менування, ділову репутацію, інформацію тощо. При цьому держа­ва має право на державну таємницю.

Держава і територіальна громада є активними учасниками речо­вих правовідносин. Так, держава може бути власником майна, що знаходиться на праві державної власності (ст. 326 ЦК України). До об'єктів права державної власності належать: земля; майно, що за­безпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енерге­тична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) зна­чення; кошти республіканського бюджету; республіканський націо­нальний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхо­ві та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних за­кладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток, а також інше майно, передане у власність України іншими державами, юри­дичними особами і громадянами (ст. 34 Закону України «Про влас­ність»). Усі ці майнові надходження і складають економічну основу незалежної держави.

При цьому право державної власності здійснюється цілою низкою державних органіь, до яких, зокрема, належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Фонд державного майна України¹, Державне казначейство Украї-

Про тимчасове положення про Фонд державного майна України: Постанова Вер­ховної Ради України від 7 липня 1992 р. № 2558-ХИ // ВВР.— 1992. — № 39. — Ст. 581.

Розділ II. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОВІДНОШЕННЯ