ЗДОБУТКИ АМЕРИКАНСЬКИХ ФЕМІНІСТСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИХ СТУДІЙ

Здається, сьогодні вже нікого не дивує (хіба що окрім програми Microsoft Word) і нікого не лякає (як про це писала ще п’ять років тому О.Забужко [1]) слово “гендер”, що означає соціальний вимір статі. Гендерні дослідження як полідисциплінарна галузь знання стрімко розвиваються як в Україні, так і за її межами, піддаючи сумніву і намагаючись деконструювати традиційні уявлення про “нормативне жіноче” й “нормативне чоловіче” щодо різних форм і рівнів світосприйняття – від філософії, науки й мистецтва до різноманітних практик повсякденності. І коли вже Верховна Рада приймає, а Президент України підписує безпрецедентний для пострадянського простору Закон “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” [2], то маємо надію, що це є, певною мірою, суттєвим наслідком діяльності світової (і, зокрема, української) гендерної спільноти.

Щодо освіти, то вона посідає особливе місце відносно гендерних студій. З одного боку, вона неминуче є вже згаданим об’єктом гендерного аналізу і, відтак, критики (оскільки її головні функції – закріплення і відтворювання соціокультурних зразків – працюють також на закріплення і відтворювання різновидів гендерної нерівності). З іншого боку, освіта, уособлена в постатях і діяльності певних викладачів та створюваних (ними) інституцій, постає суб’єктом як гендерних досліджень, так і гендерних освітніх практик, серед яких – викладання відповідних навчальних курсів, проведення гендерних експертиз, видання літератури, тощо.

Вказана особливість може слугувати обґрунтуванням для поділу цієї статті (метою якої виступає аналіз гендерного виміру освіти) на два відповідних фрагменти: “гендерна критика освіти” і “гендерна освіта”. Але перед тим – два уточнення.

По-перше, слід пам’ятати, що коріння сучасних українських гендерних студій (в тому числі і в дослідженні освіти) простягається до американської філософії освіти середини й кінця ХХ сторіччя. Не маючи часу (місця) на історичні екскурси, наголосимо лише на принципових філософсько-освітніх концептах, що уможливлюють існування і розвиток сучасних гендерних досліджень освіти: це роботи Д.Дьюї, П.Фрейре, а також класиків критичної педагогіки – П.МакЛарена, А.Жиро та інших.

По-друге, варто сказати кілька слів про фемінізм як соціальне й теоретичне підґрунтя феміністсько-педагогічних студій – про фемінізм-як-такий, на відміну від того його відразливого образу, що є представленим у ЗМІ. В його основі корениться проста думка про те, що історично жінки завжди мали менше прав і можливостей, ніж чоловіки, і такий стан може/ повинен бути зміненим. Інша справа – якою мірою і яким чином: різні напрямки феміністичної теорії по-різному відповідають на ці питання.