Повноваження суду у процесі виконання судового рішення

Окремі питання, пов’язані з примусовим виконанням судових рішень, розглядаються в порядку цивільного судочинства, зокрема про:

- виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі виконавчого листа, чи визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом;

- видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу;

- роз’яснення рішення суду;

- поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

- відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

- розгляду питання про визнання мирової угоди та відмови від примусового виконання рішення;

- вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

- вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини;

- вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи;

- вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках (ст. 377 ЦПК);

- заміни сторони виконавчого провадження;

- визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

- розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;

- вирішення питання про поворот виконання.

Постановлене судом рішення повинно бути визначеним – давати чітку і зрозумілу відповідь на всі позовні вимоги, які розглядалися судом в цивільній справі. Ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю і сторонам виконавчого провадження у разі, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення.

У разі пропуску строку пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання (виконавчої давності) стягувач може звернутися до суду із заявою про його поновлення. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає заяву в 10-денний строк. На ухвалу суду з питання поновлення строку може бути подано апеляційну скаргу.

Суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочку або розстрочку виконання, а також змінити чи встановити спосіб і порядок виконання. Відстрочка виконання полягає в тому, що на вчинення виконавчих дій встановлюється перерва на точно зазначений строк. Розстрочка виконання провадиться не одразу в повному обсязі, а у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.

Заява розглядається за загальними правилами, передбаченими ЦПК, у 10-денний строк з постановленням ухвали. На ухвалу суду про відстрочку або розстрочку виконання рішення може бути подана апеляційна скарга (п. 20 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Суд, який видав виконавчий лист на виконання ухваленого ним рішення, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Стягувач має право відмовитись від стягнення. Сторони мають право укласти мирову угодупро закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом. Процесуальний порядок визнання мирової угоди сторін чи вирішення питання про відмову стягувача від стягнення передбачений ст. 372 ЦПК.

До повноважень суду відноситься вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу. За поданням державного виконавця суд у 10-денний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін та з обов’язковою участю представників органів опіки та піклування. На ухвалу суду про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу може бути подано скаргу.

За правилом ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника – фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи. Конституцією України закріплено принцип недоторканності житла, згідно з яким не допускається проникнення до житла або до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Вирішенняпитання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках. У порядку цивільного судочинства вирішуються питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, а також на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Таке подання суд розглядає негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Заміна сторони виконавчого провадження. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Питання розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, неявка яких не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. У разі звернення стягнення на майно, яке перебуває у спільній власності, постає потреба визначення у ній частки боржника. За поданням державного виконавця суд у десятиденний строк вирішує питання про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Про час і місце розгляду цього питання в судовому засіданні повідомляються сторони та заінтересовані особи, неявка яких не перешкоджає його вирішенню.

Вирішення питання про поворот виконання. Поворот виконання – інститут процесуального права із захисту майнових прав відповідача. Як цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав відповідача поворот виконання полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржнику) всього одержаного майна та коштів за скасованим рішенням.

Питання про поворот виконання вирішується судом вищої інстанції, що розглядає справу в апеляційному, касаційному порядку, який скасовує або змінює рішення, чи судом, рішення якого було скасовано при новому розгляді ним справи. Якщо поворот виконання не був вирішений зазначеними судами, відповідач у межах загальних строків позовної давності може звернутися до суду першої інстанції, в якому знаходиться справа, з заявою про повернення коштів, майна та інших стягнень з нього за скасованим рішенням. Заява розглядається з викликом сторін і суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. При неможливості повернення майна натурою відшкодовується вартість останнього в розмірі суми, одержаної від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому ЦПК.

Поворот виконання в окремих категоріях справ має особливості, передбачені ст. 382 ЦПК. У разі скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обгрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обгрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

У порядку цивільного судочинства розглядаються інші питання, пов’язані з виконавчим провадженням.

Майнові права осіб, порушені у виконавчому провадженні шляхом накладання на їх майно арешту, забезпечуються правом на звернення таких осіб до суду з вимогою про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Статтею 60 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Проте строк, протягом якого особа, яка вважає, що її право порушено, може звернутися до суду з позовом, не визначено.

На захист прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні спрямовані правила, що зосереджені у главі 9 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби здійснюється за такими правилами:

рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду;

боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку;

рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, – до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Процесуальні питання судового провадження за скаргами у процесі виконання судових рішень визначені у розділі УІІ ЦПК.

ВИСНОВОК З ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Виконавчий лист – це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника точно і своєчасно виконати рішення суду чи сприяти державному виконанню судового рішення. Порядок видачі виконавчого листа встановлений у ЦПК, Законі України «Про виконавче провадження».

У процесі виконання судових рішень за виконавчими листами законодавством визначено певний обсяг повноважень суду, який видав виконавчий лист. Такі повноваження суду визначені у ЦПК і спрямовані на сприяння органу виконання і особам, які беруть участь у виконавчому провадженні, здійснення мети і завдань цивільного судочинства, дотримання процесуальних прав і обов’язків учасників виконавчого провадження.