Молодіжні екстремістські угрупування.

В сучасному суспільному житті, в тому числі і в Україні, велику небезпеку для всього населення уявляють молодіжні екстремістські угрупування. На перший погляд, це спонтанно зібрані групи підлітків, але в дійсності серед них існує чітка вертикаль влади та безумовне підпорядкування.

Достовірна інформація про особливості цих угрупувань здатна значно зменшити ступінь впливу подібних груп на нестійку частину молоді, а, в деяких випадках попередити втягування підлітків до лав асоціальних груп та їх участь в екстремістських акціях.

Для більшості молоді знання про вуличні молодіжні екстремістські організації дають можливість правильного вибору поведінки в період контакту з представниками цих груп, та уникнути від їх агресивних дій.

В даний час з неагресивних рухів найбільшими (хоча і нечисленними) є хіпі, ростамани, репери і енер-гети.

З агресивних – панки, алісомани, кіно мани, фанати ролевих ігор, футбольні фанати.

Існують також особливо агресивні екстремістські підлітково-молодіжні формування: Скінхеди («бритоголові»), псевдо зелені екстремісти («грибні ельфи»), та інші молодіжні групи.

Існують також формування, які неможливо однозначно віднести до категорії агресивних чи неагресивних рухів, прикладом можуть служити «сатаністи».

У підліткових рухах «протест» зазвичай набуває форми маргіналізма і вседозволеності.

Маргіналізм (Вперше з’явився у США на початку 20-х років минулого століття) є безкровним соціальним протестом, що виражається в ігноруванні особою вимог офіційної моралі, прагненні вийти з-під контролю суспільних інститутів.

Відхід з соціуму приводить до створення власної контркультури, особливих норм поведінки, моральності і моралі.

Концепція вседозволеності виникла на Заході на початку 1970-х років. Вона відображала особливий тип поведінки молоді – бунт проти культури та моралі «старого» капіталістичного (а потім і соціалістичного) світу.

Учасники інтеллектуалізованих рухів використовують такі форми протесту, як філософський світогляд, соціальна активність (як просоціальна, так і асоціальна) і богемний спосіб життя. Цим в значній мірі визначається статус підлітка в ієрархії групи.

У малоінтеллектуалізованих рухах статус їх учасників багато в чому залежить від фізичної сили і міри криміналізації.

У екстремістських організаціях не рідко існує «подвійний стандарт». Особливо показова негласна (а то і явна) допустимість різних проявів вседозволеності «своїх» по відношенню до тих, що оточують і недопустимість подібної поведінки для всіх інших. Для екстремістів також характерне створення воєнізованих формувань, причому інколи не стільки на яких-небудь ідеологічних підставах, скільки з міркувань престижу.

У ультраправих, ультралівих політичних організаціях і в агресивних підліткових формуваннях, що мають екстремістський ухил (Скінхеди, скінопанки), подібна діяльність часто виражається у формі спричинення фізичної шкоди людям.

Скінхеди (скіни, «бритоголові», «лисі») – молодіжний рух, різноманітні угрупування якого, часто знаходяться під впливом екстремістських ідеологій. В ньому виділяються два великих крила – бонхеди та скіни-антифашисти.

Крім того, існує ще багато різних розгалужень екстремістських ідеологічних угрупувань («ПОРА», «Свобода» «Родина» та інші)

Бонхеди (боунхеди) – boneheads – «кістяні довбешки», «тупоголові», – наці-скіни – це назва право радикальних скінів була дана їм лівими скінхедами. Назва прижилася.

Екстремісти використовують демагогічні гасла і заклики, що створюють образ ворога, апелюють до низовинних відчуттів людини, а також організовують терористичні акти, свідомо провокують безлади, закликають до громадянської непокори і так далі

Вони обіцяють людям швидке усунення труднощів, встановлення гарантованого порядку і соціальної забезпеченості, а взамін вимагають рішучого придушення інакодумців, жорсткого затвердження своєї системи політичних, ідеологічних і інших цінностей.

Найбільш небезпечні вуличні екстремістські підліткові об'єднання і групи.

Висновок

1. Екстремізм породжують різні чинники:

- руйнування соціальних структур, що склалися;

- економічна і соціальна криза, що погіршила умови життя більшості населення і ставить його на край убогості;

- ослаблення державної влади і дискредитація її інститутів;

- відсутність виконавської дисципліни;

- зростання антисоціальних проявів;

- розпад колишньої системи цінностей;

- відчуття утиску національної гідності і так далі.

2. Соціальна і політична незадоволеність використовується екстремізмом в цілях демонтажу суспільних структур, що склалися.

3. Екстремістські організації і рухи проводять свої політичні акції, незважаючи на конституційні та інші законодавчі акти, що забороняють подібну діяльність.

Тероризм

Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами.

Існує три основних види тероризму:

політичний, релігійний та кримінальний.

Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Сучасний міжнародний стан, не дивлячись на позитивні зміни останнього десятиліття, важко назвати стабільним. І однією з причин цього є розмах тероризму, що набуває сьогодні воістину усесвітній характер, що спонукав представників провідних країн світу регулярно збиратися, у тому числі і на вищому рівні, для обговорення цієї проблеми і створення міжнародного механізму анти терору.

В ході цих зустрічей були досягнуті домовленості про спільні зусилля по припиненню фінансових і інших форм підтримки тероризму в будь-яких його проявах. Проте при всій їх важливості і позитивності кардинальне вирішення проблеми не було досягнуте.

До всього іншого фахівці боротьби з тероризмом відмічають, що, не дивлячись на всі зусилля, світова спільнота бореться з тероризмом вчорашнього дня. Сьогодні на зміну «класичному тероризму» приходять нові, ще небезпечніші і менш уразливі його форми. Це зі всією очевидністю показав безпрецедентний по своїй жорстокості, витонченості і цинізму терористичний акт, здійснений в США 11 вересня 2001 р.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

5.5.1 Причини, що породжують тероризм

Причини, що породжують тероризм, багатообразні і криються в різних сферах життя суспільства: економічною, соціальною, політичною і ін.

По-перше, це глибокі протиріччя в економічній сфері і зростаюча соціальна диференціація суспільства.

По-друге, — політична роз'єднаність суспільства, запекла боротьба за державну владу, до якої окрім політичних сил все наполегливіше підключаються як криміналізована фінансова олігархія.

По-третє, поява тероризму обумовлена небаченим зростанням організованої злочинності, наростанням тенденції до вирішення суспільних протиріч і конфліктів силовими методами.

Сьогодні фактично створені кримінальні силові структури, деколи краще підготовлені і краще технічно оснащені, чим державні.

По-четверте, поширенню тероризму багато в чому сприяє низька ефективність роботи державного апарату, правоохоронних органів і спецслужб, відсутність надійних механізмів правового захисту населення.

І по-п'яте, виникненню тероризму сприяє занепад суспільної моральності, ведучий до зниження ефективності функціонування захисних механізмів у сфері моралі.

Як вже наголошувалося, ефективна боротьба з тероризмом передбачає не лише заходи, направлені проти нього, але також викорінювання або нейтралізацію чинників, прямо і безпосередньо сприяючих його виникненню і розвитку.

Динамічні чинники, що сприяють тероризму:

1. Наявність доступної зброї, а також матеріальних і фінансових засобів в зонах потенційних дій терористичних угрупувань.

По «найскромніших» оцінках за першу половину 1990-х років в результаті ослаблення контролю за зберіганням і торгівлею зброєю біля населення опинилися більше 3 млн. стволів лише зареєстрованої зброї і у декілька разів більше незареєстрованої.

Фактично відсутні законодавчі акти, регулюючі ввезення в країну «спеціальних технічних засобів»: підслухуючих пристроїв, пеленгаторів, широкосмугових радіостанцій і іншої техніки, призначеної для прихованого здобуття інформації.

Кримінальні структури через підставних осіб купують цю техніку без всяких обмежень і сповна можуть її використовувати в терористичних цілях.

2. Політичні настрої великих груп населення. У демократичних суспільствах, як правило, використовуються легітимні форми протистояння політиці уряду.

В Україні традиційно переважали насильницькі форми, прихильність до них до цих пір зберігається в значної частини населення.

3. Рівень і характер активності легальних опозиційних організацій, у тому числі екстремістського толку. У складі останніх є воєнізовані структури, здатні при певних обставинах стати основою терористичних угрупувань.

4. Ступінь протидії злочинності з боку органів правопорядку і спецслужб, які, на думку деяких аналітиків, значно відрізняються від своїх попередників, оскільки їх структурне відокремлення, реорганізація та кадрова чистка, які викликані політичними й економічними реформами в державі, призвели до відтоку значної кількості досвідчених фахівців.