Види та форми контролю.
Систематичність контролю реалізується в таких його видах:
1. Поточний контроль,здійснюється у ході вивченняконкретної теми для визначення рівня сформованості окремої навички або вміння, якості засвоєння певного навчального матеріалу. Домінуючою функцією цього виду контролю є функція зворотного зв’язку.
2. Рубіжний контроль проводиться після закінчення роботи над темою, в кінці чверті, року. На перший план виступає оціночна функція контролю.
3. Підсумковий контроль проводиться після завершення відповідного ступеня навчання іноземної мови, має на меті возначення та оцінювання рівня навчальних досягнень учнів по завершенні певного етапу. Відповідно, його функцією є оціночна функція.
За формоюорганізації контроль може бути індивідуальним або фронтальним /груповим;
за характером оформлення відповіді–усним або письмовим;
за використанням рідної мови – одномовним або двомовним.
Контроль з боку вчителя здійснюється під час проведення уроку і має на меті корекцію помилок учня.
Контроль з боку учня реалізується у формі взаємоконтролю, самоконтролю і самокорекції.
3. Об’єкти контролю.
Об’єктами контролю є слухо-вимовні, орфографічні, лексичні, граматичні навички (мовна компетенція) та вміння говоріння, аудіювання, читання, письма (комунікативні компетенція).
Тематика та обсяг навчального матеріалу, тривалість висловлювань, обсяг та зміст текстів для читання та аудіювання, лексичний та граматичний мінімуми визначаються програмою з предмета “Іноземна мова”.
Критеріями оцінки відповідей учнів є якісні та кількісні показники володіння іншомовною мовленнєвою діяльністю.
Продуктивні види МД. Якісні показики:
-відповідність висловлювання темі, ситуації;
- повнота відображення теми, ситуації;
- рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань;
- правильність використання мовних засобів;
- різноманітність мовних засобів.
Кількісні показники:
- обсяг (кількість слів, речень);
- швидкість (наявність пауз, повторень).
Рецептивні види МД. Якісні показники:
- ступінь розуміння (загальне, повне, детальне)
Кількісні показники:
- тривалість звучання тексту;
- темп мовлення
Тестовий контроль.
Тестування э ефективним засобом контролю у навчанні ІМ. Тестовий контроль (тестування)означає використання і проведення тексту. У навчанні ІМ використовується лінгводидактичне тестування.
Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.
Валідність –характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно вона це вимірює (придатність тесту для визначення рівня володіння певними навичками та вміннями).
Надійність тесту визначається стабільністю його функції (дає однакові результати при повторному застосуванні).
Диференційна здатність –здатність тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих.
Практичність – доступність та посильність тесту і змісту тестових завдань; б)простота організації проведення тестування; простота перевірки відповідей і визначення результатів.
Економічність –мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.
Лінгводидактичні тести бувають двох видів –стандартизовані й
нестандартизовані.
Стандартизований тест – це тест, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості
Нестандартизовані тести розробляються самим вчителем для свої учнів. Такі тести складаються на матералі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно виконали тест, він вважається важким. Якщо 85% тестованих справилися із завданням, воно вважається легким (І.А.Раппопорт)
Залежно від цілеспрямованості тести розподіляються на тести навчальних досягнень, тести загального володіння іноземною мовою діагностичні, тести, тести на виявлення здібностей до вивчення ІМ.
В СНЗ використовуються тести навчальних досягнень.
Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого.
Очікувана відповідь може бути вербальною або невербальною.
Виділяють два основні типи очікуваної вербальної відповіді: вибіркову та конструйовану. Відповідно, виділяють такі типи тестових завдань:
Тестові завдання з вибірковою відповіддю:
1). Тестове завдання альтернативного вибору
Інструкція: заповніть пропуск одним із двох запропонованих слів
2).Тестове завдання перехресного вибору
Інструкція: Поєднайте початок і кінець словосполучення (наприклад, 1-а)
1 As like as… a)two peas
3). Тестове завдання множинного вибору
Тестові завдання з конструйованою відповіддю
1). Тестове завдання з вільно конструйованою умовно однозначною відповіддю.
Інструкція: Заповніть анкету для організації, яка допомагає знайти друзів для листування.
1.Your family name---------------------------------
2. Other names---------------------------------------
2).Тестове завдання з вільно конструйованою очікуваною відповіддю.
Рекомендована література:
Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.
Ніколаєва С.Ю. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції (на матеріалі англійської мови): Навч. посібник. –К.: ІЗМН, 1996. –312 с.
Madsen H.S. Techniques in Testing. -N.Y.: Oxford Univ. Press, 1983. – 212 p.
Лекція 9
МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ І КОЛЕКТИВУ
1.Історія виникнення методу активізації.
2. Принципи методу активізації.
3. Поетапна реалізація моделі інтенсивного спілкування.
1. Історія виникнення методу активізації.
Термін “інтенсивне навчання” пов’язаний з іменами болгарського вченого, лікаря-психотерапевта Георгія Лозанова та російського методиста, професора Галини Олександрівни Китайгородської.
У 1966 р. В Софії було засновано науково-дослідницький інститут сугестопедії, який очолив Г.Лозанов. Сугестологія – це наука про прискорений гармонійний розвиток особистості та розкриття її різнобічних резервних можливостей – пам’яті, інтелектуальної активності, творчих здібностей, тощо. Сугестологію було покладено в основу сугестопедичного напряму в навчанні ІМ. Основна мета сугестопедії – розкриття та розвиток всебічних резервних можливостей особистості. В ній активізуються не лише інтелект, але й емоційна сфера особистості (функції правої півкулі).
Подальший розвиток застосування сугестопедичної системи Г.Лозанова для оволодіння ІМ знайшов у розробках Центру інтенсивного навчання ІМ (Москва) під керівництвом Г.О.Китайгородської, де було створено метод активізації можливостей особистості таколективу.
2. Принципи методу активізації.
Як відомо, метод зумовлюється системою принципів.
1) Принцип особистісного спілкування. Особистість функціонує і формується в процесі постійних взаємовідносин з іншими людьми, включаючи спілкування. В основі принципу лежить положення про злиття процесів навчання та спілкування ( навчати, спілкуючись) та нерозривність навчально-пізнавальної діяльності та діяльності спілкування. Весь навчально- виховний процес організований як процес неформального спілкування вчителя з учнями та учнів між собою.
2) Особистісно-рольовий принцип. У спілкування ми виконуємо певні ролі. У соціальній психології роль – це поведінка, яка очікується від людини іншими людьми у зв’язку з виконанням нею її соціальних (службових, сімейних, житейських) функцій. Розрізняють соціальні ролі (начальник-підлеглий , лікар, пацієнт, мати, син, господар, гість тощо) та міжособистісні ролі (один учитель може виступати в ролі контролера, наглядача, інший – в ролі старшого товариша). Основним навчальним текстом в інтенсивному навчанні є текст-полілог, дійовими особами якого є самі учні. Кожен з учнів має свою постійну роль на період навчання. Крім постійних використовуються епізодичні ролі в залежності від комунікативної ситуації навчання. Рольове спілкування має психотерапевтичний ефект, звільняючи учнів від “комплексів”, боязні зробити помилку, відкриваються та активізуються творчі можливості учнів.
3) Принцип концентрованої організації навчального матеріалу і навчального процесу передбачає доягнення навчально-виховних цілей за мінімальний термін при максимально можливому обсязі навчального матеріалу. Текст-полілог вводиться зразу ж, у його повному обсязі. Навчальний матеріал спочатку сприймається учнями в цілому, глобально й стає зрозумілим завдяки пофразовому перекладу. Перші спроби вживання нових мовленнєвих зразків здійснюються цілими блоками, репродуктивно, але в різноманітних ситуаціях спілкування. Через певний час матеріал осмислюється, вживається продуктивно, тобто на рівні мовленнєвих умінь.
4) Принцип колективної взаємодії визначається як такий спосіб організації навчального процесу, де учні активно й інтенсивно спілкуються один з одним, обмінюючись навчальною інформацією, що сприяє розширенню знань, вдосконаленню навичок та умінь кожного учня. Перевага віддається колективним формам навчальної діяльності ( хорове промовляння, одночасна робота в парах, трійках).Хорове повторення набуває рис спілкування – учні по черзі звертаються до першого, другого і т.д. з запитаннями, порадою. У такий спосіб через “імітативне спілкування” пропускаються майже всі навчальні одиниці при збереженні таких рис спілкування як зверненість та наявність адресата мовлення. Використовуються такі прийоми, як “шеренги”, “карусель”, “натовп”.
5) Принцип поліфункціональності вправ означає, що кожна вправа спрямована одночасно на засвоєння певного навчального матеріалу та на спілкування.
3. Поетапна реалізація моделі інтенсивного спілкування.
1етап –подача нового матеріалу циклу занять.
2 етап – тренування у спілкуванні.
3 етап –практика у спілкуванні.
1 етап. Новий навчальний матеріал подається у тексті-полілозі. Характерними рисами тексту-полілогу є значний обсяг, включення тих, хто навчається, до дійових осіб полілогу, емоційність, політемність, побудова ТП за зразком усного мовлення, паралельне розташування тексту в підручнику іноземною та рідною мовою учнів. Подача навчального матеріалу проходить у 4 пред’явлення.
Мета 1 пред’явлення – пояснити учням ситуацію – місце дії, зміну подій, її учасників. Викладач у формі безпосереднього спілкування з учнями розігрує ті події, які відбуваються з ними. Основний спобів семантизації – пофразовий переклад.
Головне завдання 2 пред’явлення – максимально забезпечити мимовільне запам’ятовування нового навчального матеріалу. Викладач програє всі ситуації полілогу з пофразовим перекладом на рідну мову та використання різних засобів, що підсилюють мимовільне запам’ятовування: фрази ритмічно “простукуються”, римуються, проспівуються, вимовляються з різною інтонацією, гучністю, емоціями.
Третє пред’явлення має на меті закріпити новий матеріал у пам’яті учнів, доповнюючи мимовільне запам’ятовування довільним запам’ятовування. Воно проходить при відкритих книжках: учні слухають вчителя, який промовляє текст з короткими паузами між фразами для внутрішнього промовляння їх учнями, які одночасно сприймають і друкований варіант тексту-полілогу.
Четверте пред’явлення називають “музичним сеансом”, тому що учні знов сприймають та слух текст-полілог (без перекладу) на фоні спокійної класичної музики. Робиться установка на розслаблення: учні сідають зручніше,заплющують очі та слухають музику та текст-полілог.
Усі чотири пред’явлення мають місце на одному занятті. Всі останні уроки циклу присвячені тренуванню у спілкуванні та практиці у спілкування. На етапі тренування (2 етап) формуються та вдосконалюються мовленнєві навичкі, а на етапі практики – мовленнєві вміння. Відповідно, вправи етапу тренування у спілкуванні (3 етапу) можна назвати умовно-комунікативним, а етапу практики – комунікативним. Автоматизація дій учнів з мовним та мовленнєвим матеріалом відбувається на етапах “тренування в спілкуванні” (учні будують діалогічні єдності, мікромонологи у жорстко регламентованих вчителем умовах) та “практики в спілкуванні” (учні самостійно будують діалоги у заданих вчителем ситуаціях). На етапі тренування широко використовуються прийоми “рухливі шеренги”, “каруселі”, “натовп”.
Метод забезпечує інтенсивне навчання, у ході якого навчальні цілі досягаються за мінімальний термін при максимальному обсязі необхідного навчального матеріалу.
Рекомендована література:
Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.
Бориско Н.Ф. Сам себе методист или советы изучающему инстранные языки. –К.: «Фирма «Инкос», 2201. –226 с.
Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения инстранным языкам. – М.:Изд-во МГУ, 1986. –176с.
Книга вчителя іноземної мови . Нормативні документи міністерства освіти і науки України. –Харків: Торсінг, 2005. –236с.
Лекція 10
СУЧАСНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ.
1. Сугестивний метод.
2. Комунікативний метод.
Сугестивний метод.
Автор-лікар-сугестолог, психотерапевт Софійського інституту сугестології Георгій Лозанов (2 пол. 20ст.).
Суть методу :
1. Навчання проходить у двох планах –свідомому й підсвідомому, задіяні обидві півкулі головного мозку, що дає оптимальний результат.
2. Мовний матеріал засвоюється в атмосфері гри, перевтілення, з використанням мови та рухів, драматизації, що переключає учнів з форми на процес спілкування.
3. Навчальний матеріал ввдиться у формі значних за обсягом полілогів у ході двох пред”явлень: 1 пред”влення у виконанні викладача з музичним супроводом , 2 пред”явлення у нормальному темпі, учні знаходяться у “концертному стані”-релаксації і слухають учителя з заплющеними очима, сидячи у зручних позах.
4. Активізація матеріалу проходить за допомогою драматизації, ігор, пісень, вправ на запитання-відповіді, прицьому учні виконують різні ролі.
Переваги методу: 1. Сугестивна, навіююча дія викладача сприяє усуненню психотравмуючих факторів (мовних бар”єрів, скутості, страху помилок тощо).
2. У центрі уваги – усномовленнєва комунікація та вокабуляр, учні читають полілоги та пишуть твори на різні теми.
1. Завдяки використанню резервів мимовільної пам”яті за один місяць засвоюється на розмовному рівні близько 2000 слів.
2. Комунікативний метод
В період післявоєнних десятиліть формується тнеденція до посилення комунікативної спрямованості навчання. Представники – Г.Уідоусон, У.Литлвуд (Англія), Г.Піфо (Германія), Ю.І.Пасов (Росія).
Комунікативний метод передбачає організацію процесу навчання ІМ як процесу спілкування завдяки моделюванню на уроці комунікативних ситуацій.
Суть методу: 1. Мовленнєва спрямованість навчального процесу.
2. Функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матерілу, адекватного КС.
3. Ситуативність. Спілкування відбувається у КС, що моделюються. КС включає такі компоненти: учасники спілкування, предмет спілкування, стосунки між комунікантами, обставини (час, місце).
4.З самого початку учні оволодівають всіми чотирма видами видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому й текстовому рівні при обмеженому використанні рідної мови.
5.Мовленнєва взаємодія учнів проходить упарах, тріадах, невеликих групах, всією групою.
6.Широко використовуються опори: змістові та смислові, словесні й зображальні (текст, мікротекст, план, логіко-синтаксична схема).
6. Об”єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення й читання.
Інші методи:
Метод повної фізичної реакції
Драматико-педагогічний метод
“Мовчазний” метод
Груповий метод
Рекомендована література:
Методика викладання іноземних мов: Підручник під ред. Ніколаєвої С.Ю. –К.: Ленвіт, 2002. –С.246-249.
Пассов Е.И. Коммуникативниый метод обучения иноязычному говорению. –М.: «Просвещение», 1985. –206 с.
Larsen-Freeman D. Techniques and Principles in Language Learning. – Oxford: Oxford University Press, 1986. –142.
Лекція 11.
Дата добавления: 2016-05-16; просмотров: 1241;