В сучасних економічних умовах

Досвід зарубіжних компаній свідчить, що розвиток стратегічного управління був обумовлений саме змінами зовнішнього середовища. Якщо в першій половині 20 ст. більшість компаній приділяла велику увагу вирішенню оперативних задач, то із середини 50-х років починається впровадження стратегічного управління. Саме стратегічне управління дозволяє їм вижити в сучасних економічних умовах. Стратегічне мислення й бачення перспектив розвитку ринку дало змогу деяким компаніям досягти успіху. Використання нетрадиційних методів управління обумовлюють високу ймовірність перетворитися з другорозрядних компаній на процвітаючі.

Розглядаючи зовнішні умови функціонування вітчизняних підприємств, слід зазначити, що вони характеризуються непослідовною податковою політикою держави, частими й бурхливими змінами в політичному житті суспільства, фінансовою нестабільністю, загостренням конкуренції між підприємствами, низькою купівельною спроможністю населення, руйнуванням традиційних зв’язків та ін. Тобто зовнішнє середовище не тільки не сприяє їх розвитку, а, навпаки, може призвести до накопичення кризових явищ і банкрутства. У зарубіжній теорії пропонуються різні моделі для виходу з таких ситуацій. І. Ансофф виділяє чотири групи моделей, що можуть застосовуватись залежно від зовнішніх умов:

· реакційна модель може бути використана в умовах стабільного зовнішнього середовища, коли зміни повторюються і є можливість для використання традиційних сильних сторін компанії;

· спеціальне управління стає на перше місце в більш живому, змінному середовищі;

· довгострокове планування необхідно, коли відбуваються досить швидкі зміни;

· коли зовнішнє середовище потребує від фірми розвитку нових здібностей, необхідно впроваджувати стратегічний менеджмент.

Найбільш прийнятною моделлю управління для функціонування вітчизняних підприємств є стратегічний менеджмент, оскільки зовнішні умови характеризуються частими змінами і невизначеністю. Для цього треба робити аналіз зовнішнього середовища, що може бути здійснений за такими напрямками: аналіз можливостей, тенденцій і стратегічних невизначеностей, сегментування, аналіз мотивації покупців, аналіз технологій та ін.

Довгий час підприємства використовували тільки операційний менеджмент, який полягав у вирішенні оперативних завдань, не ставлячи перед собою нових завдань на майбутнє. Такий підхід призвів до гальмуванню їх діяльності. В умовах жорсткої конкуренції менеджери повинні здійснювати пошук нових сегментів ринків, диверсифікацію продукції. Вважається, що нововведення існують недовго, оскільки конкуренти їх переймають. Тому знову між підприємствами загострюється конкуренція, а менеджери вирішують тільки короткотермінове завдання – підвищення продажу своєї продукції, ігноруючи стратегічний розвиток.

Впровадження методів стратегічного управління на практиці зустрічається з опором менеджерів, оскільки злам старої системи супроводжується, як правило, нерозумінням змін і незадоволенням ними.

У сучасних умовах особливу гостроту при впровадженні стратегії набуває відсутність кваліфікованих менеджерів. Займаючись визначенням ролі менеджера в системі управління, більшість фахівців визнають, що він насамперед - це особистість, яка здатна бачити й вирішувати проблеми розвитку підприємства, рухатися вперед, стратегічно мислити, бути готовим до змін і ефективно керувати. Бачення проблеми і її вирішення відповідно до існуючих економічних умов дає змогу підприємству досягти стратегічних успіхів. У процесі управління саме менеджер повинен займати активну позицію для реалізації управлінських рішень.

Для побудови ефективної системи управління необхідно забезпечити зворотній зв’язок менеджерів і працівників підприємства. Воно повинно працювати як єдиний механізм, де кожен працівник розуміє цілі підприємства. У цьому сенсі заслуговує на увагу досвід японських корпорацій, менеджери яких представляють компанію як єдину родину, де всі підлеглі сприяють досягненню спільної мети.

На більшості вітчизняних підприємств проблема відсутності кваліфікованого персоналу, який може здійснювати управління адекватно існуючим умовам і розробляти стратегічні плани, стоїть дуже гостро. Це обумовлено, з одного боку, історичним аспектом, а з другого – відсутністю системи підготовки кадрів у сучасних економічних умовах. Розглядаючи історичний аспект проблеми, слід зазначити, що довгий час працівників підприємств орієнтували на виконання виробничих і управлінських завдань в умовах планової економіки. Це призвело до відсутності самостійності при прийнятті рішень. У таких умовах стратегічні рішення приймались вищими органами управління держави, а керівництво підприємств виконувало ці накази. Таким чином, протягом довгого часу стратегічне управління не мало навіть підґрунтя для свого розвитку, а керівництво підприємств не було готове до нього.

Відсутність системи підготовки кадрів для впровадження стратегічного управління в сучасних економічних умовах тісно пов’язана з вищерозглянутими проблемами, а також обумовлена незатребуваністю цих спеціалістів, оскільки керівники не бажають зміни традиційної системи управління.

Крім того, впровадженню стратегічного управління протидіє відсутність сучасних технологій і програмного забезпечення для оптимізації управління на підприємстві. Вивчення досвіду зарубіжних компаній свідчить, що широке використання для вирішення управлінських завдань здобув об΄єктно-орієнтований фінансовий аналіз, розроблений фірмою Modernosoft, Inc, в основі якого лежить програмний продукт Financial-Workbench^TM (FWb^TM). Він спрямований на побудову моделей, в яких виділяються важливі елементи, і досліджуються взаємозв'язки між цими елементами. Для побудови моделей і прогнозування економічних показників можуть також використовуватися програмні пакети «Statistica». Це універсальний пакет, який дозволяє з'ясувати, чи є залежності між змінними, побудувати економетричні моделі і на цій підставі здійснювати прогноз економічних показників. В сучасних умовах господарювання пропонується використовувати на підприємствах: «Біг-мастер», «ERP», «VISIO 2000», «Visual Basic for Application», «Автоматизовану систему інформаційного забезпечення», «АСИО», «AUTOCAD», «АRHI-CAD», «АРКО», «ЧЕРТЕЖНИК», «ПЛАНИКАД», «Календар» та ін.

Впровадження стратегічного управління неможливе без використання методів і моделей стратегічного аналізу.

Лекція 3