Різновиди стратегій та їх характеристика

Стратегічний аналіз, його місце в управлінні

Економікою підприємства

Зміст і призначення стратегії підприємства

В сучасних економічних умовах

Управління підприємством в умовах ринкової економіки неможливе без планування господарської діяльності на всіх стадіях: стратегічній, тактичній і оперативній. Для управління підприємством в довгостроковій перспективі важливого значення набуває стратегічний рівень, який включає і тактичну, і оперативну стадії.

Поняття “стратегія” було використано з військовій термінології й відоме досить давно. Ще в часи Олександра Македонського і Юлія Цезаря стратегія відігравала важливу роль і передбачала планування зовнішньої політики держави, утворення військово-політичних союзів, розрахунок балансу сил.

У сучасному розумінні стратегія має різноаспектні визначення. У стратегічному управлінні стратегія визначається наступним чином:

1) Стратегія – це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позиції, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.

2) Стратегія – це мистецтво керівництва, загальний план роботи.

3) Стратегія – це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.

4) Стратегія – це комплексний план, сформований для здійснення місії організації та досягнення її цілей і т.п.

Таким чином, стратегія – це комплексна управлінська модель, спрямована на розвиток підприємства в майбутньому в умовах невизначеності ринкового середовища.

Різновиди стратегій та їх характеристика

За ієрархією в системі управління виділяють чотири види стратегій, які відповідають різним організаційним рівням компанії.

Корпоративна стратегія – це стратегія найвищого рівня для компанії і сфер її діяльності в цілому. Вона характерна для диверсифікованих компаній, вищий менеджмент яких повинен створювати високопродуктивний портфель господарських підрозділів і керувати ним.

Ділова стратегія – це стратегія найвищого рівня для вузькоспеціалізованих компаній або стратегія другого рівня для диверсифікованих компаній. Полягає у розробці заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг; формуванні механізму реагування на зовнішні зміни; об’єднанні стратегічних дій основних функціональних підрозділів; вирішенні специфічних питань і проблем, пов’язаних з бізнесом.

Функціональна стратегія існує окремо для кожного функціонального напряму діяльності диверсифікованої чи вузькоспеціалізованої компанії. Спрямовується на підтримку стратегії і досягнення поставлених цілей.

Операційна стратегія є вужчою стратегією для окремих структурних одиниць та окремих відділів. Повинна вирішувати специфічні проблеми, пов’язані з досягненням поставлених перед окремими підрозділами компанії цілей.

За функціональним критерієм виділяється ціла низка стратегій, серед яких варто визначити маркетингову, виробничу, фінансову, організаційну та соціальну. У ринковому середовищі перше місце займає маркетингова стратегія.

Маркетингова стратегія може бути визначена як загальний план узгодження маркетингових цілей фірми та її можливостей, дослідження ринків та вимог споживачів, визначення на цій основі тих товарів, які мають найбільшу цінність для споживача і найкращі перспективи збуту.

1.3. Стратегічний план діяльності підприємства

Визначення місії стратегічних цілей, вибір стратегії дій - головні завдання у визначенні перспектив розвитку підприємства. Планування коротко- і довгострокових стратегічних цілей, а також тих кроків і дій, що будуть здійснюватися для досягнення кінцевих результатів, - все це разом становить стратегічний план діяльності підприємства.

Стратегічний план є інструментом встановлення, документального оформлення та впровадження у поточну діяльність елементів стратегії підприємства.

Основними підходами до формування стратегічного плану є:

Ø підхід “від досягнутого”;

Ø оптимізаційний;

Ø адаптаційний.

Планування “від досягнутого” спрямовується на досягнення низки бажаних і цілком реальних цілей. Відправною точкою є поточний стан підприємства, а сам підхід орієнтований на збереження досягнутих позицій. Зміни стратегії чи організаційної структури розглядаються як небажані, оскільки вони можуть розбалансувати механізм функціонування фірми.

Оптимізаційний план формується у межах раціонального підходу і спирається на використання економіко-математичних методів і моделей з метою ефективнішого використання ресурсів і досягнення:

Ø максимізації прибутку і рентабельності сукупних активів та власного капіталу;

Ø мінімізації витрат коштів і часу в процесі виробництва.

Адаптаційний підхід зосереджується на процесі формування плану. При цьому підході все починається з вивчення навколишнього середовища – оточення підприємства. Очікувані події поділяються на три основні категорії: детерміновані події, імовірні події, невизначені події.

Для кожної категорії застосовуються свої методи і прийоми. Усі вони спираються на:

Ø вивчення змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

Ø ключові тренди розвитку (довго-, середньо- і короткострокові);

Ø пошук перспективних можливостей;

Ø заходи з нейтралізації факторів ризику і форс-мажорних обставин;

Ø аналіз потенціалу підприємства (використання сильних сторін і боротьба зі слабкими).

У процесі складання стратегічного плану ігнорується і координується діяльність функціональних підрозділів, які досить часто працюють відокремлено і неузгоджено. Таким чином, стратегічний план – це важливий документ, який повинен бути інструментом розвитку потенціалу підприємства.