ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Специфічна профілактика (щеплення) в дитячому віці.При багатьох інфекційних захворюваннях штучна імунізація є основним засобом профілактики.

У нашій країні щеплення проводяться проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, правцю, коклюшу, краснухи, корі, у епідемічного паротиту, грипу, вірусного гепатиту В.

Наказом Міністерства охорони здоров’я „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні” (№276 від 31.10.2000 р.) введений новий календар профілактичних щеплень (таблиця №16).

Новий календар зберігає всі щеплення, які проводилися раніше, але змінені терміни і кратність введення вакцин проти деяких хвороб, а також інтервали між ними. У відповідності з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, до календаря внесені додаткові щеплення проти таких хвороб: краснуха, вірусний гепатит В, а також додаткова ревакцинація проти кору й епідемічного паротиту (свинки).

Таблиця №16 Календар профілактичних щеплень в Україні

Перед щепленням дитину обов’язково повинен оглянути лікар, провести термометрію і дати висновок на дозвіл про проведення відповідного щеплення. Досвід показує, що сучасні вакцини практично не викликають ускладнень. Але потрібно бути обережними з дітьми, хворими на гострі та хронічні захворювання.

Кожна вакцина має певні шкідливі впливи, на які потрібно зважати. В день щеплення дитину бажано не купати.

Після щеплення в організмі утворюється імунітет різної тривалості (від 1 року до 5 років). Для підтримання імунітету на достатньо високому рівні через певні терміни (частіше 2-3 роки) проводять ревакцинацію (повторні щеплення).

В період проведення масових щеплень вихователі повинні активно допомагати медичному персоналу. В кожній групі необхідно провести бесіди з дітьми про значення щеплення в запобіганні інфекційним захворюванням.

Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-гігієнічних вимог. Обладнання кабінету, де проводяться профілактичні щеплення, повинне включати: холодильник, шафу для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, медичну кушетку, столи для підготовки препаратів до застосування, шафа для збереження документації, ємність із дезінфікуючим розчином.

Профілактичні щеплення повинні проводитися одноразовими шприцами.

Щеплення проти туберкульозу татуберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а при їх відсутності - на спеціально виділеному столі або в інший день.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією з застосування відповідного вакцинного препарату.

Після щеплення іноді розвиваються різні реакції: загальні, місцеві та вогнищеві. Загальна реакція проявляється підвищенням температури, недомаганням, іноді вона може бути схожа на симптоматику тієї хвороби, проти якої були зроблені щеплення. Місцева реакція характеризується появою на місці щеплення набряку, почервоніння, болі, іноді можуть набрякати і сусідні лімфатичні вузли. Як правило, такі реакції швидко проходять, але таких дітей потрібно обов’язково показати лікарю, оскільки під впливом щеплення у дитини можуть загострюватися хронічні хвороби - вогнищева реакція (ревматизм, запалення середнього вуха, нирок та ін.). У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце.

Інтервал між щепленнями повинен бути не менше одного місяця. Після перенесеного гострого захворювання щеплення проводяться не раніше, ніж через місяць після видужання дитини. Вихователі дошкільних закладів повинні повідомляти перед черговим щепленням лікаря про дітей, які перехворіли.

Кожна вакцина має певні шкідливі впливи, на які потрібно зважати. В день щеплення дитину бажано не купати.

Після щеплення в організмі утворюється імунітет різної тривалості (від 1 року до 5 років). Для підтримання імунітету на достатньо високому рівні через певні терміни (частіше 2-3 роки) проводять ревакцинацію (повторні щеплення).

В період проведення масових щеплень вихователі повинні активно допомагати медичному персоналу. В кожній групі необхідно провести бесіди з дітьми про значення щеплення в запобіганні інфекційним захворюванням.

Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-гігієнічних вимог. Обладнання кабінету, де проводяться профілактичні щеплення, повинне включати: холодильник, шафу для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, медичну кушетку, столи для підготовки препаратів до застосування, шафа для збереження документації, ємність із дезінфікуючим розчином.

Профілактичні щеплення повинні проводитися одноразовими шприцами.

Щеплення проти туберкульозу та туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а при їх відсутності - на спеціально виділеному столі або в інший день.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією з застосування відповідного вакцинного препарату.

Після щеплення іноді розвиваються різні реакції: загальні, місцеві та вогнищеві. Загальна реакція проявляється підвищенням температури, недомаганням, іноді вона може бути схожа на симптоматику тієї хвороби, проти якої були зроблені щеплення. Місцева реакція характеризується появою на місці щеплення набряку, почервоніння, болі, іноді можуть набрякати і сусідні лімфатичні вузли. Як правило, такі реакції швидко проходять, але таких дітей потрібно обов’язково показати лікарю, оскільки під впливом щеплення у дитини можуть загострюватися хронічні хвороби - вогнищева реакція (ревматизм, запалення середнього вуха, нирок та ін.). У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце.

Інтервал між щепленнями повинен бути не менше одного місяця. Після перенесеного гострого захворювання щеплення проводяться не раніше, ніж через місяць після видужання дитини. Вихователі дошкільних закладів повинні повідомляти перед черговим щепленням лікаря про дітей, які перехворіли.