і заходи впливу на них

У процесі моніторингу виявляються порушення стандартних норм поведінки позичальника та розробляються заходи впливу на нього. А саме: банк контролює своєчасність виплати процентів за кредит та своєчасність погашення основного боргу. На практиці, як правило, ці виплати провадяться щомісячно до 25 числа. Якщо в процесі контролю виявиться затримка таких платежів, то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату процентів за кредит, а суму основного боргу переносить на рахунок прострочених кредитів, таким чином кредит із розряду стандартних переходить до розряду проблемних, а у зв’язку з цим збільшуються відрахування до резерву на покриття можливих збитків по кредитних операціях. За прострочення платежів по основному боргу і процентах банк підвищує процентну ставку та стягує пеню в розмірах, передбачених кредитною угодою. Якщо і після попередження позичальника про вжиття заходів щодо погашення боргу банку позичка не погашається, банк вживає заходів претензійно-позовного характеру. Це:

— реалізація застави;

— вимоги до гаранту та інше.

Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити процентну ставку за кредит у розмірах, передбачених кредитним договором, як правило в 1,5—2 рази, крім того, може призупинити подальшу видачу нового кредиту (якщо кредит видається в межах кредитної лінії), та достроково стягнути раніше виданий кредит.

Якщо спостерігається затримка у наданні клієнтом звітності до банку або надання недостовірної звітності, банк застосовує санкції, передбачені кредитним договором, а саме, як правило, після попереднього повідомлення позичальника банк призупиняє надання кредиту до наведення порядку в обліку та звітності.

Якщо прострочені борги у позичальника виникли з об’єк­тивних причин, то банк може перенести строк погашення кредиту на більш пізній термін, при цьому плата за кредит збільшується в розмірі, передбаченому кредитним договором, як правило, у 1,5 раза.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов’язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Якщо позичальник проценти за кредит сплачує банку своєчас­но, але допускає затримку сплати основного боргу, то згідно з клопотанням позичальника банк може продовжити строк користування кредитом до 90 днів, проте з урахуванням пролонгації строк кредиту не повинен виходити за межі користування ним. Наприклад, якщо короткостроковий кредит, користування яким дорівнює 12 місяців, було видано на 11 місяців, то пролонгувати його можна тільки на 1 місяць, оскільки при пролонгуванні його на 3 місяці порушується його короткостроковість.

Крім вищенаведеного інтенсивна робота банку з проблемними кредитами полягає у застосуванні таких заходів впливу на їх скорочення як:

— санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться для запобігання банкрутства підприємств. Санація може здій-
снюватися шляхом злиття підприємства, що перебуває на межі банкрутства, з більш могутньою компанією; випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; надання урядових субсидій; зменшення розміру процентів по облігаціях, випущених підприємством, і відстрочка їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості підприємства в довгострокову: повної або часткової покупки державою акцій підприємства, що знаходиться на грані банкрутства;

— призначення тимчасової адміністрації за участю працівників банку.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як переуступлення права вимоги та переведення боргу.

Згідно зі ст. 197 Цивільного Кодексу в період дії зобов’язань може відбуватися зміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може передавати свої права за зобов’язаннями іншій особі, оформивши це угодою про переуступлення прав вимоги. Переуступлення прав вимоги оформляється письмовою угодою з повідомленням про це боржника.

Переведення боргу оформляється письмовою угодою між первинним боржником та новим боржником. Укладення угоди про переведення боргу можливе тільки за згодою комерційного банку, який видав позику первинному боржнику.

Сек’юритизація кредитів (дрібні, неліквідні кредити ідентичні за характером, строками і дохідністю об’єднуються в один пакет. На їх основі випускаються цінні папери, які продаються кінцевим інвесторам. У результаті сек’юритизації право отримання боргу і процентів по виданих кредитах переходить до власника цінного папера).

Реструктуризація банківських активів шляхом зменшення кредитного портфеля і збільшення інвестиційного. При цьому акції клієнта на суму боргу передаються банку і банк із кредитора стає власником клієнта. Проте цей засіб може бути впроваджений тільки за згодою акціонерів та при наявності додаткової емісії цінних паперів.

У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосовувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту шляхом проведення процедури банкрутства та продажу активів позичальника.

Отже, як уже говорилося раніше, у разі відхилення від терміну повернення, обговореного в кредитному договорі, чи запланованого графіка погашення по кредиту, а також у випадку інших негативних змін у стані позичальника пропонується пере­водити кредит у розряд «Спеціальний контроль». Після чого може використовуватися наступна процедура роботи над поверненням кредиту.

Банк може зберігати кредит у статусі «Спеціальний контроль» упродовж 10 днів. У цей період банк розглядає різні варіанти вирішення проблеми. Якщо після закінчення зазначеного терміну проблема не усунута, однак є підстави очікувати повернення кредиту, то кредит класифікується як проблемний і провадиться робота щодо його повернення, якщо ж таких підстав немає, то кредит варто класифікувати як безнадійний і вживати заходи щодо закриття заборгованості. В обох випадках кредит переходить зі сфери контролю кредитної адміністрації до підрозділу по роботі з проблемними активами.

Відповідальність за управління проблемними кредитами і робота з повернення заборгованості здійснюється підрозділом по роботі з проблемними активам за підтримки юридичного відділу.

Діяльність підрозділу по роботі з проблемними активами доцільно розділити на два напрямки:

— підрозділ інтенсивного піклування здійснює повний моніторинг проблемних кредитів, а також розробляє і здійснює програми погашення кредитів;

— підрозділ реалізації боргових зобов’язань здійснює заходи, пов’язані з реалізацією застави й/чи інших активів позичальника.

При визнанні кредиту проблемним або безнадійним кредитна справа боржника передається до підрозділу по роботі з проблемними активами. Співробітник підрозділу приймає кредитну справу, на підставі якої відкривається спостережна справа.

Якщо банк зацікавлений у створенні можливості для повернення кредиту, він підписує спільну угоду з погашення кредиту. Така угода розробляється на базі ретельного вивчення фінансового й ділового стану позичальника. Угода звичайно вимагає, щоб позичальник погодився з необхідністю суворого контролю з боку банку за діяльністю позичальника й чіткого виконання розроблених заходів.

Угода з відпрацьовування питання повернення кредиту вимагає прийняття одного чи кількох із названих заходів:

— нерентабельні види діяльності повинні бути припинені;

— ніякого нового інвестування в устаткування і будівлі;

— скорочення заробітної плати, включаючи виплачувану власникам;

— скорочення числа робочих місць;

— присутність представника банку в Раді директорів підприємства;

— розробка нового графіка погашення кредиту, розрахованого на більш тривалий період;

— конверсія кредиту, тобто консолідація процентів і основних сум по одному чи кільком кредитах та розробка нового графіка погашення процентів і сум кредиту з новими процентними ставками;

— анулювання штрафних санкцій за простроченими кре-
дитами;

— дозвіл позичальнику реалізувати закладене майно (частково чи цілком), за умови направлення коштів від реалізації на погашення боргу;

— розробка схем діяльності позичальника із залученням у дані схеми інших юридичних організацій, зацікавлених у співробітництві, або тих, що беруть участь у виробничому циклі, однією з ланок якого є позичальник.

Угода з відпрацювання питання повернення кредиту може бути укладена тільки в таких ситуаціях:

— угода з відпрацювання питання повернення кредиту поліпшує можливість погашення основної суми кредиту;

— надходження від реалізації забезпечення кредиту виявляються недостатніми для погашення суми кредиту і сплати процентів по ньому;

— позичальник припиняє виплачувати проценти й основну суму боргу внаслідок надзвичайних обставин, що ним не могли бути передбачені;

— позичальник веде свої справи так, що це створює реальні можливості для відновлення його фінансової стабільності;

— погашення кредиту за допомогою реалізації виробничих активів позичальника порушить його виробничу здатність і можливість погашення кредиту;

— банк вважає, що угода по відпрацюванню питання повернення кредиту приведе до погашення кредиту і сплати процентів по ньому.

Банк може скасувати своє рішення по такій спільній угоді і повернутися до умов первісного кредитного договору, якщо:

— документація та обставини, на яких ґрунтується угода, є фальшивими;

— умови угоди не виконуються позичальником;

— активи позичальника реалізовані без узгодження з банком;

— позичальник здійснює юридичні зміни статусу власності підприємства без узгодження з банком;

— має місце реалізація застави іншими кредиторами, що послаблює шанси повернення кредиту;

— у погоджений термін не почалося погашення заборгованості, чим порушується підписана угода;

— не надається достовірна або надається суперечлива інформація про діяльність позичальника.

Якщо банк переконався, що спільна угода по відпрацюванню питання повернення кредиту швидше за все не принесе позитивних результатів, то кредит класифікується як безнадійний, і банк приступає до закриття заборгованості.