Предмет економічної діагностики

Тема 1: теоретичні основи економічної діагностики підприємства

1. Предмет і завдання економічної діагностики

3. Зміст економічної діагностики.

2. Вихідна інформація: склад та вимоги до неї.

Предмет економічної діагностики

Сучасний етап розвитку України зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як пер­винній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою націо­нального багатства України.

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість економічно недоціль­них бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчиз­няних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зов­нішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники та­кож не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою аналізу його фі­нансового стану та результатів виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічний аналіз підприємств та організацій на якісно новий рівень.

Діагностика походить від грецького слова “діагноз” – що означає “розпізнавання”, “з’ясування”.

В економічних дослідженнях під діагнозом розуміється конкретний, визначений у часі стан об’єкта. Відповідно, діагностика – означає процес визначення стану об’єкта дослідження: предмета, явища, процесу, з допомогою комплексу дослідницьких процедур.

У цьому процесі слід виділити такі головні етапи:

1) планування дослідження;

2) збір вихідної інформації;

3) обробка інформації про об’єкт за допомогою відповідного методичного апарату;

4) констатація результатів дослідження;

5) формулювання висновків і рекомендацій.

Об’єктом діагностики може бути, як складна, високорозвинена динамічна система (економіка держави, галузі, регіону, підприємства, фірми будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (організаційна структура, конкретний вид ресурсів, окремі виробничі функції, собівартість продукції та інше).

Предметом діагностики є дослідний, пошуковий чи пізнавальний процеси.

Завдання діагностики:

1) встановити діагноз об’єкта та зробити висновок про його стан на конкретну дату та на перспективу з метою вироблення адекватної економічної політики, стратегії та тактики, а саме:

- визначення місця підприємства на ринку та серед конкурентів;

- виявити проблеми підприємства, його слабкі та сильні сторони;

- дати кількісну та якісну оцінку стану підприємства, як єдиного організму по відношенню до зовнішнього оточення;

- охарактеризувати стан організаційної, виробничої, фінансової, управлінської системи в усіх їх взаємозв’язках.

2) визначити заходи, які направлені на упорядкування роботи всіх ланок, елементів, що входять до складу системи, що вивчається, та способів їх реалізації.

На основі названих завдань доцільно визначити загальні принципи діагностики:

o інтегрованість у загальну систему аналізу — система діаг­ностики повинна мати цільовий характер та органічно поєднува­ти специфіку бізнесу й пріоритети власників;

o науковий характер досліджень — у процесі діагностики доці­льно орієнтуватися на використання сучасних, достатньо теоретич­но обґрунтованих методик і заходів, що забезпечить досягнення прийнятного рівня точності за достатньої простоти розрахунків; за­лежно від специфіки аналізу використання неформальних критеріїв слід максимально структурувати та аналітичне опрацювати;

o комплексність — оцінка тільки одного чи двох бізнес-про­ектів не може відобразити загальні результати діяльності підпри­ємства, що зазвичай формуються у двох чи трьох взаємозв'я­заних сферах; крім того, кінцеві висновки мають ураховувати весь спектр факторів впливу на об'єкт досліджень;

o системність — створення системи діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства є економічно вигідним тіль­ки на постійній основі, що уможливлює забезпечення достовір­ності оцінок одноразових економічних явищ у контексті загаль­ного економічного розвитку;

o об'єктивність — для побудови систем діагностики слід ко­ристуватися тільки точними, реальними фактами, методами та заходами, що мінімізуватиме суб'єктивність дослідників чи нето­чність оцінок;

o конкретність — кожний етап аналізу чи оцінки економічних явищ повинен мати конкретне цільове спрямування;

o точність — система діагностики має на прийнятному для підприємства рівні відтворювати реальні економічні процеси (не варто забувати, що підвищення точності досліджень здебільшого зумовлює їх подорожчання, а це не завжди бажано);

o активність — діагностика повинна максимально орієнтува­тися на превентивні методи, тобто самого лише визначення та усування симптомів недостатньо для запобігання кризі;

o своєчасність — слід постійно враховувати динамічність госпо­дарської діяльності, а також статичний характер будь-яких оцінок;

o ефективність (доцільність, економічність) — експлуатуючи сис­тему діагностики, потрібно постійно порівнювати позитивні наслідки її існування та поточні витрати на підтримування її функціонування.

З цього визначення слідує, що діагностика тісно пов’язана з прогнозуванням:

- з одного боку: прогнозування дозволяє уточнити діагноз – дослідження процесу розвитку об’єкту за окремий відрізок часу дозволяє повніше з’ясувати його стан на конкретний момент;

- з іншого боку: діагностика це вихідний пункт прогнозу, оскільки без чіткої та достовірної констатації стану об’єкта неможливо оцінити альтернативи його розвитку.

Таким чином, проведення діагностики необхідно в усіх структурах та на усіх рівнях управління.

Для виконання економічної діагностики використовують аналітичні, експертні методи та методи лінійного та динамічного програмування.

Методи, що засновані на безконтактних дослідженнях за допомогою використання статистичної інформації та комплексного економічного аналізу є аналітичними.

Експертні методи економічної діагностики мають на увазі узагальнення оцінок та інформації, що було надано експертами на основі контактних досліджень.

Метод лінійного програмування (математичний) засновано на оптимізації досягнення кількісно визначеної мети.

Динамічне програмування передбачає розв’язання задач за допомогою використання математичних моделей.

Об’єктом вивчення у даному курсі буде підприємство – у широкому розумінні цього слова (організація, фірма та інше), як основна ланка економіки.

Комплексний характер економічної діагностики, її багатосторонність и розмаїтість областей застосування и способів використання потребують розробки їх класифікації:

1.Залежно від явищ, що підля­гають фіксації:

- внут­рішня діагностика;

- зовнішня діагностика.

2.За­лежно від характеру дослідження:

- етіологічна діагностика;

- симптоматична діагностика.

Так, під етіологічною діагнос­тикою слід розуміти систему аналізу економічної дія­льності підприємства, що побудована за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарюван­ня. Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток по­зитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві.

Симптоматична діагностика — це система аналізу, що пере­довсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чин­ників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом «від симптому до причини». Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає по­будову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.