Г. Характер і шкала цінностей.

Люди з низьким ступенем відповідальності по відношенню до своїх співпрацівників і суспільства інколи використовують хворобу для своєї користі, в період коли їм виплачують гроші по листку непрацездатності, наприклад, займаються так званою “халтурою”, бізнес-туризмом, тощо. Але деякі з них можуть при цьому принести шкоду своєму здоров’ю. Інші люди просто зловживають листком непрацездатності заради свого спокою. І навпаки, люди з підвищеним почуттям відповідальності по відношенню до сім’ї, роботи або до суспільства нерідко переборюють свої неприємні відчуття і ухиляються від обстеження і лікування. При захворюванні вони стараються якнайшвидше вилікуватись і знову приступити до роботи, навіть недолікованими. Таким чином, все залежить від того, як кожна людина оцінює певні цінності (хоч і підсвідомо) такі, наприклад, як зручності, здоров’я, підвищення життєвого рівня, особистий успіх і почуття відповідальності перед суспільством.

Д. Ступінь медичної усвідомленості.Проявляються реальною оцінкою хвороби і відповідною оцінкою власної ситуації. Основи такої оцінки закладаються і створюються ще в дитинстві. Батьки і дорослі люди своїми висловлюваннями про хворобу, лікарів, медицину і лікування можуть виховати у дитини різні, нерідко протилежні, точки зору. Іншим джерелом поглядів, що стосуються хвороби, лікування і медичних працівників є власний досвід дитини: в одних випадках бажання швидше вилікуватись, щоб покататись на щойно подарованих ковзанах, і навпаки, перебільшені вигоди від хвороби можуть призводити до поглиблення відчуття хвороби і до тенденції захворіти знову у вигляді так званої “втечі в хворобу”. Так буває, наприклад, коли мати перебільшує свої турботи по відношенню до дитини, яка захворіла, надмірно балує її, занадто продовжує період перебування її в постелі і період відсутності в школі.

Цей особистий досвід має значення і у дорослих людей. Він базується, в значній мірі, на тому як реагували на їх хворобу навколишні родичі і виробниче середовище. Наприклад, коли в минулому дружина по відношенню до чоловіка, який захворів вела себе упереджено, докоряла його в хворобі, то на послідуюче захворювання він буде реагувати з побоюванням і невпевненістю,, отже, зовсім по іншому, ніж в тому випадку, якби дружина була йому опорою, або проявляла гіперопіку.

Іншим мірилом медичної свідомості є санітарна просвіта населення, що надає інформацію і поради, що стосуються здоров’я і хвороб. Грає роль ступінь популярної медицини. Проте слід пам’ятати, що громадськість інколи розуміє їх спотворення, або оптимістично обгрунтована віра в нові методи лікування, наприклад раку, в ефективність лікування, що викликає омолодження, або надто песимістичним (травмуючу психіку описання або демонстрація плакатів де зображено паталого-анатомічні зміни, наприклад при інфаркті міокарду).

4. Соціальне положення хворого.Для більшості хворих хвороба означає соціальні невигоди і економічні втрати, тому вони намагаються як можна швидше одужати. Але інколи, як це уже говорилось, хвороба, а більш точно тимчасова непрацездатність може бути джерелом певного виду вигод. Наприклад: захворів бізнесмен, для якого час це є гроші. Кожен втрачений день він сприймає болісно, бо це втрачені гроші і він активно старається одужати і навіть недолікованим виходить на роботу. Інший використовує листок непрацездатності для ремонту квартири, дому, бо соціальне положення і рівень достатку не дозволяють найняти ремонтну бригаду.

В медичній психології окремо розглядається проблема лікаря, який захворів. Теоретично стан здоров'я медичних працівників повинен бути кращим, ніж у іншого населення. Але на практиці ситуація часто є протилежною.