ПОКАЗНИКИ ЕКГ (нормативи)

1. Висота (амплітуда, вольтаж) зубців

2. Тривалість зубців, інтервалів (комплексів)

7

R R

P T p T

Q S 4 Q S

2 5 8

3

Тривалість зубців, інтервалів (комплексів) відбиває швидкість:

Зубець Р - деполяризації передсердь

Інтервал P-Q - деполяризації передсердь та проведення збудження через

атріо-вентрикулярний вузел

Комплекс QRS - деполяризації шлуночків

Зубец Т - реполяризації шлуночків

Інтервал Q-T - деполяризації и реполяризації шлуночків (відповідає тривалості

«електричної систоли» серця – інтервалу часу від початку деполяризації до закінчення реполяризації)

Інтервал Т-Р - відбиває тривалість справжньої «електричної діастоли» шлуночків серця

(8) Його тривалість залежить від частоти серцевих скорочень

Робота 1. Реєстрація і аналіз ЕКГ у людини

Мета роботи. Записати ЕКГ у стандартних, посиле­них .однополюсних відведеннях від кінцівок та у груд­них відведеннях. На підставі її аналізу зробити виснов­ки про автоматію серця (що є водієм ритму, наскільки ритмічно він генерує ПД), динаміку і швидкість поширення збудження в серці, його електричну позицію.

Для роботи потрібен електрокардіограф.

Хід роботи. Роздягнений до пояса пацієнт лягає на спину на кушетці. Для запису ЕКГ від кінцівок електроди розміщують на лівому і правому зап'ястках і на лівій нозі відповідно до маркірування, зазначеного на панелі приладу. Ще один електрод роз­ташовують на правій нозі для заземлення пацієнта. При реє­страції ЕКГ у стандартних відведеннях від кінцівок електроди розташовують таким чином:

І відведення—ліва рука (+) і права рука (—);

II відведення — ліва нога (+) і права рука (—);

III відведення—ліва нога (+) і ліва рука (—).

Знаки «+» та «—» показують, з яким полюсом електрокардіо­графа з'єднаний електрод.

При реєстрації ЕКГ у посилених однополюсних відведеннях від кінцівок активний позитивний (+) електрод розташований на одній із кінцівок (аVR—права рука; аVL — ліва рука; аVF—ліва нога), а як негативний (—) використовують об'єднаний електрод, який утворюється шляхом з'єднання через додатковий опір двох інших кінцівок.

При реєстрації грудних відведень активний позитивний (+) електрод розташовують у визначених точках на поверхні грудної клітки, а негативним (—) є об'єднаний електрод, .який утворює­ться за рахунок з'єднування через додаткові опори трьох кінцівок. Позначаються буквою V. Місця розташування активного електро­ду: V_I—IV міжребер'я по правому краю грудини; v₂—IV міжребер'я по лівому краю грудини; Vз — між V₂ і ; V₄ — V міжребер'я по лівій середньо-ключичній лінії, — V₅ ліва передня пах­винна лінія; V₆ —ліва середня пахвинна лінія. Електроди V₅ і V₆ розташовують на тому ж самому горизон­тальному рівні, що й електрод V₄

Шкіру у точках відведення треба обтерти 96 % спиртом етиловим або 20% розчином мила, змастити електродною пастою або покласти під електрод прокладку з марлі, змочену ізотонічним розчином натрію хлориду. Відрегулювати посилення таким чином, щоб відхилення пера на 10мм відповідало 1мВ. Увімкнути рух стрічки приладу і записати калібровочний сигнал.

Пацієнт повинен розслабитися, лежати спокійно, під час запису дихати поверхнево. Треба записати .кілька серцевих циклів у кожному з відведень і приступити до аналізу ЕКГ. Для цього в усіх відведеннях слід позначити зубці, звернувши увагу на їх напрям.

Для визначення водія ритму серця треба простежити у стан­дартних відведеннях за послідовністю позитивних передсердних зубців Р та шлуночкових комплексів QRST,, які реєструються тоді, коли водієм ритму є сино-атріальний вузол. Визначити водія ритму можна, розрахувавши частоту збудження (і скорочення) серця на підставі довжини інтервалу К—К. Для характеристики ритміч­ності генерації імпульсів збудження водієм ритму слід визначити довжину кількох послідовних інтервалів R-R і порівняти їх між, собою. Правильним ритм вважається тоді, коли зареєстрована три­валість інтервалів R-R відрізняється від середньої не більше як на 10%..

Визначити тривалість зубців Р, R, T, інтервалів Р —-Q, QRS, Q—Т, R-R, порівняти з належними, зробити висновок про швид­кість поширення збудження в серці.

Визначити амплітуду, зубців екг у стандартних відведеннях, порівняти із належними величинами.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Вклеїти у протоколи ЕКГ, записану у різних відведеннях, зробити необхідні розрахунки.

У висновках вказати, що є водієм ритму серця. Оці­нити напрям, амплітуду, конфігурацію зубців ЕКГ і на цій підставі - динаміку збудження в серці.

Робота 2. Визначення позиції електричної осі серця

Електрична вісь серця характеризує напрям деполя­ризації шлуночків серця і є середнім результуючим вектором QRS. Положення її визначається величиною кута a, утвореного позитивною половиною лінії І стандартного відведення і віссю. Виділяють такі варіанти положення осі: 1) нор­мальне, коли кут a становить від +30 до +69°; 2) вертикальне - кут a дорівнює 70— +90°; 3) горизонтальне кут a становить від 0 до +29°; 4) відхилення осі праворуч - кут a дорівнює від +91 до +180°; 5) відхилення осі ліворуч - кут a становить від 0 до - 90°.

У здорової людини електрична вісь серця лежить у секторі від 0 до 90°, лише інколи виходячи за ці межі. Як правило, електрична вісь співпадає з анатомічною.

Мета роботи: визначи­ти положення електрич­ної осі серця та оцінити його.

Хід роботи. Величину кута a, який характеризує положення електричної осі серця, можна визначити графічно. Для цього треба намалювати схему рівнобічного трикутника, боки якого є лініями стандартних відведень. Це трикутник Ейнтховена. Вписати цей трикутник у коло. Через центр провести лінії, паралельні лініям І та III відведень. За ЕКГ знайти алгебраїчну суму зубців комплексу (QRS у І та III відведеннях і відкласти відрізки, що відповідають знайденим сумам (з урахуванням знаку), на лініях, проведених через центр. У кінцях відрізків провести перпендикуляри до ліній І й III відведень. Із центра кола до точки перетину перпендикуля­рів провести лінію, яка відповідатиме положенню електричної осі серця. За допомогою транспортира визначити величину кута a, розташованого між електричною віссю серця та позитивною половиною лінії І відведення у трикутнику Ейнтховена.

НАПРИКЛАД:

Алгебраїчна сума амплітуди зубців комплексу QRS в I відведенні +4 мв.

Алгебраїчна сума амплітуди зубців комплексу QRS в III відведенні+6 мв.

Величина кута альфа 66° .

-

- +

+

Положення електричної осі серця є нормальним, якщо величина кута альфа від 30° до 60°. При відхиленні осі вліво /горизонтальне положення/ кут альфа знаходиться в межах від 30° до 0 .При відхиленні електричної осі вправо /вертикальне положення/ кут альфа знаходиться в межах від 60° до 90°.

Відхилення положення електричної осі серця може бути наслідком особливостей анатомичного розташування серця у грудній клетці або ж наслідком переваги процесів збудження у тому чи іншому відділі серця внаслідок його гіпертрофії (збільшення маси.).

6. Завдання для самостійної праці й самоконтролю

6.1. Дайте відповіді на питання

1) Під час підготовки до запису ЕКГ помилково поміняли місцями електроди на правій і лівій руках. До яких змін ЕКГ у I відведенні це призведе і чому?

2) Чому напрям зубців ЕКГ в аVR завжди протилежний тому, що є у I та II стандартних відведеннях?

3) Чому на ЕКГ відсутній зубець реполяризаціі передсердь?

4) Тривалість інтервалу R-R становить 1,33 с. Що є водієм ритму серця?

5) Тривалість койплексу QRS дорівнює 0,15 с (у нормі — до 0,1 с). Про що це свідчить?