Оцінка технологічного ефекту

Об’єктивна екстраполяція показників видобутку нафти та інших показників розробки покладу чи вибраних ділянок – головний та найбільш точний на сьогоднішній день спосіб визначення технологічного ефекту за фактичними результатами дослідно-промислових робіт або промислового впровадження методу підвищення нафтовилучення пластів на пізній стадії розробки.

Існують різні способи графоаналітичного або статистичного аналізу ефективності цих методів, що базуються на знаходженні емпіричної залежності зміни показників розробки базового варіанту в період до початку застосування методу і екстраполяції її на майбутній період його застосування:

- залежність нафтовіддачі від накопиченого відбору рідини, що віднесений до балансових запасів;

- залежність накопиченого видобутку нафти від логарифма накопиченого відбору води або рідини;

- залежність логарифма сумарного водонафтового фактору від логарифма накопиченого відбору води;

- залежність логарифма поточного водонафтового фактору від накопиченого видобутку нафти;

- залежність логарифма частки нафти в продукції, що видобувається, від логарифма накопиченого відбору рідини;

- залежність поточного видобутку нафти від часу;

- залежність нафтовилучення від в’язкості, проникності, щільності сітки свердловин і відносного відбору рідини.

Застосування способів прогнозування основних технологічних показників під час заводнення можливе тільки за обводнення продукції свердловин від 30 до 90 %.

Застосування вказаних способів оцінки ефективності методів у кожному конкретному випадку вимагає попередньої їх апробації для даного родовища. Видобуток нафти завдяки застосуванню методу визначається як різниця фактичних і розрахункових показників для базового варіанту, що одержані екстраполяцією на однаковий об’єм видобутої рідини або за однаковий час.

Застосування методу на пізній стадії не виключає способу оцінки ефективності шляхом порівняння технологічних показників дослідної і контрольної ділянок.

Найважче визначати технологічний ефект, коли метод підвищення нафтовилучення пластів застосовується з самого початку розробки. Тоді оцінка технологічного ефекту базується на розрахункових показниках розробки дослідної ділянки або на фактичних результатах розробки контрольної ділянки. У першому випадку можливі помилки, що пов’язані з неточністю вихідної інформації або методики розрахунків. У другому випадку трудність полягає у виборі контрольної ділянки, яка повинна бути ідентичною дослідній як за геолого-фізичними властивостями, так і за умовами розробки.

Існують два шляхи виходу з такого стану. В першому – невизначеність оцінки ефекту можна подолати статистично, тобто великим числом дослідних робіт і відповідною їх обробкою методами багатофакторного аналізу. З часом з´являється впевненість в точності визначення технологічного ефекту. Це шлях певний, але довгий. У другому – найбільш вірогідним є порівняння фактичних результатів розробки малої за розміром дослідної ділянки за строго витриманою технологією з показниками розробки тієї ж ділянки, що одержані на основі ефективної математичної моделі.

Застосування теплових методів для розробки родовищ високов’язких нафт звичайно призводять до суттєвого збільшення нафтовилучення та поточних дебітів нафти в порівнянні з їх розробкою на виснаження. У цьому випадку для визначення технологічного ефекту рекомендується використовувати метод так званих «дольових коефіцієнтів», що являють собою відношення приросту кінцевого нафтовилучення до загального нафтовилучення. Видобуток нафти завдяки застосуванню методу визначається множенням повного видобутку нафти на коефіцієнт дольової участі методу.