ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ

План

1. Спільні підприємства

Визначення СП

Мета створення спільних підприємств

Класифікація СП

Організаційні аспекти створення СП

Оцінка економічної ефективності створення і діяльності СП

2. ВЕЗ – ефективна форма залучення іноземних інвестицій і економічного розвитку країни

Сутність поняття "вільна економічна зона" (визначення поняття - спеціальна або вільна економічна зона, функції ВЕЗ. Макроекономічні цілі та локальні задачі, класифікація видів ВЕЗ)

Історичний досвід та особливості функціонування ВЕЗ у різних країнах

Офшорні зони та ін.

Спільні підприємства

Визначення СП

У західній літературі термін "джоінт-венчур" (joint-venture) виник у Великобританії для визначення об'єднань “Мерчант Венчерс” або "Джентлмен Адвенчерс", що займалися заморською торгівлею в XVI і XVII століттях.

Спільна закупівля товарів, їх перепродаж, враховуючи ризик і втрати, являли собою об'єднання типу "эдвенчерс" (adventures). Саме з подібних форм домовленостей згодом з'явилися "джоінт сток компаніз" (joint stock companies), що стали передумовою до виникнення юридичних осіб з обмеженою відповідальністю і "інкорпорэйтед джоінт сток кампаніз" (incorporated joint stock companies).

Що стосується визначення поняття "спільне підприємство", то слід зазначити, що в економічній, і в юридичній літературі відсутня термінологічна єдність: можна зустріти використання визначень "змішане товариство", "змішана компанія", "змішана фірма", "спільне підприємництво", а також "підприємство спільного володіння". Для спільних підприємств, використовуваних у відносинах "Захід-Захід" і "Північ-Південь", найбільш уживані терміни "спільна компанія" чи "змішана компанія", а також, в останні роки, - "спільне підприємство" чи "джоінт венчур". Це пов'язано з правовими аспектами питання.

Спільне підприємництво являє собою діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями; на спільному розподілі прибутку й ризиків від її здійснення.

У міжнародній економічній теорії спільні підприємства виділяють як один з найбільш розвинених видів спільної підприємницької діяльності, характерними рисами якого є наявність згоди щодо довгострокових цілей співробітництва; об'єднання сторонами активів; оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторони; участь обох сторін у прибутках і збитках відповідно до вкладеного капіталу.

Такі спільні підприємства мають переваги порівняно з іншими видами спільного підприємництва, оскільки забезпечується довгостроковість угод, комплексність співробітництва, спільна відповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик, особливо політичний.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», серед видів зовнішньоекономічної діяльності виділяється спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Згідно з чинним українським законодавством поняття «спільне підприємство» і «підприємство з іноземними інвестиціями» у цілому еквівалентні. Останній термін має більш широке тлумачення, оскільки стосується і підприємств із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Процес створення спільних підприємств на території України досить динамічний. У другій половині 1990-х років кількість спільних підприємств склала близько 3000. Основні галузі народного господарства, де діють дані підприємства, — це торгівля, сільське господарство, будівельна індустрія, транспорт і зв'язок, машинобудування, наука та освіта, харчова промисловість. Найбільшу активність у створенні спільних підприємств виявили підприємці з Польщі, Росії, США, Угорщини, Чехії і Словаччини. До процесу створення спільних підприємств залучені практично всі регіони України. Тим не менш, територіальна концентрація їх нерівномірна. Відносно розвинена інфраструктура, науково-технічний і кадровий потенціал, загальні соціально-економічні та ряд інших факторів сприяли утворенню спільних підприємств переважно у великих промислових регіонах: Київ, Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Запорізька області.