Добір теми курсової та дипломної роботи.

Тематика робіт визначається змістом навчальних курсів; розроб­ляється і затверджується кафедрою.

Тема курсової (дипломної) роботи має бути цікавою для студен­та, пов'язаною з його діяльністю і сприяти максимальному викорис­танню здобутих знань і практичного досвіду. Слід зауважити, що сту­дент має право запропонувати свою тему курсової (дипломної) ро­боти, але при цьому він повинен обгрунтувати викладачу доцільність її розробки.

Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу.

Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту відок­ремити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.

Мета курсової (дипломної) роботи повинна бути тісно пов'язана з назвою її теми.

На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які слід розв'язати в процесі виконання роботи. Завдання мають конкретизувати основну мету роботи.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити зав­дання дослідження, які можуть включати такі складові:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загаль­ної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явиш, процесів, подальше їх вдосконалення;
• вивчення ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефектив­ності, принципів та умов застосування тощо);
• всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення прак­тики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, не­доліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опублі­ковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підня­ти їх на рівень наукових фактів, обгрунтованих у процесі спеціаль­ного дослідження;
• обгрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;
• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо вико­ристання результатів дослідження у практиці роботи відповідних ус­танов (організацій).

Перший етап починається з вивчення та конспектування літе­ратури з теми курсової (дипломної) роботи. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває струк­туру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмо­ви, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньо­му автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською думкою, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому слід їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписа­ти всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими опе­рує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової (дипломної) роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал ма­ють супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сто­рінок, на яких опубліковано цей матеріал. Застосування так званих розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за осо­бисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен опиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу слід перечитати йото знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення.

Правильна та логічна структура курсової (дипломної) роботи - це запорука успіху розкриття теми.

Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обо­в'язково показати науковому керівникові, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи.

Готуючись довикладення тексту курсової (дипломної) роботи, до­цільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка по­винна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питан­ня, а підрозділ (параграф) — окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому почи­наючи працювати над розділом, треба визначити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези слід підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного практичного досвіду. Треба уникати безсис­темного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагаль­нення.

Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст підпо­рядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен супере­чити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'я­зані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ мас випли­вати з іншого.

Достовірність висновків загалом підтверджується вивченням прак­тичного досвіду роботи конкретних установ, щодо яких проводиться дослідження. Оперативно і в повному обсязі зібрати практичний ма­теріал, узагальнити його та систематизувати допоможе оволодіння студентом основними методами дослідження: спостереженням, ек­спериментом, бесідою, анкетуванням, інтерв'ю, математичними ме­тодами обробки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному вико­ристанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особ­ливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення.

Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової харак­теристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід про­водити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи). Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежили зміни, що сталися в роботі установ протягом останніх років, виявити зако­номірності, проаналізувати причини труднощів у їх функціонуванні, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розподіливши мате­ріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для по­рівняння тощо, що дозволить зробити конкретні висновки.

Таким чином, широке використання відомих у науці методів на­копичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання курсового (диплом­ного) дослідження: поєднати різні роз'єднані знання в цілісну систе­му, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції роз­витку теорії та практики відповідної сфери діяльності.

На закінченому етапі передбачається написання студентом вступу та висновків до курсової (дипломної) роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з ураху­ванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової (дипломної) роботи. У вступі

· обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість;

· визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження;

· розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось;

· розкривається структура роботи, її основний зміст.

Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він має зазначити про це у вступі.

Обов'язковою частиною роботи є огляд літератури з теми дослі­дження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10-30 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, ме­тодичної й практичної новизни, значущості, переваги, недоліків роз­глядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином:

· роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми,

· теоретичні роботи, які по­вністю присвячені темі,

· роботи, що розкривають тему частково.

В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.

Логічним завершенням курсової (дипломної) роботи є висновки. Головна їх мета - підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У вис­новках слід зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми, а також конк­ретні рекомендації щодо їх усунення.

Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивче­ності досліджуваної теми, є «візитною карткою» автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. «Список...» має містити бібліогра­фічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над те­мою. Укладаючи його, слід додержуватися вимог державного стан­дарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового ряд­ка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім — інозем­ними. Бібліографічні записи в «Списку...» повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи слід давати у дужках посилання на номе­ри списку. Якщо необхідно вказати номер , сторінки, її ставлять че­рез кому після номера видання.

Завершуючи написання курсової (дипломної) роботи, слід си­стематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Ну­мерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи. Обсяг курсової роботи має бути в межах 25—30 сторінок, дипломної - 50—60 сторінок комп'ютерного тексту, без урахування додатків і списку літератури.

Літературне оформлення курсової (дипломної) роботи є важли­вим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зва­жає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і по­слідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використан­ня наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандар­там і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літера­тури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.

Курсову (дипломну) роботу рекомендується виконувати спочат­ку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зау­важеннями керівника.

Перш ніж представляти чернетку керівникові, треба ще раз пе­реглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв'язок між парагра­фами та главами, чи весь текст «працює» на головну ідею курсової (дипломної) роботи. Такий уявний структурний аналіз роботи допо­може краще побачити нелогічність в її структурі та змісті.

Оформляючи текст роботи, треба знайти час для повторного пе­регляду першоджерел. Це допоможе побачити все цінне, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.