Тема 3 Інформаційна база для управління інноваційним розвитком підприємств

1 Джерела інформації.

2 Система інформаційного забезпечення інноваційного розвитку.

3 Показники ефективності інформації.

Ухвалення раціональних рішень щодо оцінки і вибору варіантів ін­новаційного розвитку суб'єктів господарської діяльності вимагає на­яв­ності відповідної інформаційної бази. Інформаційна база необхідна для того, щоб зменшити ступінь невизначеності і викликаного нею ри­зи­ку і підвищити обґрунтованість ухвалених рішень. Вона повинна зберігати відомості про особливості функціонування ринкових і регу­лю­вальних механізмів, загальноекономічні, політичні, соціальні, право­ві, екологічні та інші умови середовища господарювання, сфери вироб­ниц­т­ва і споживання виробів і послуг, фінансово-кредитну і наукову сфери, дані про фактичних і потенційних споживачів, конкурентів, ділових партнерів і т.д. Причому ці відомості необхідно мати для кожного з передбачуваних напрямків виробничо-збутової діяльності, що ставить ряд проблем, пов'язаних із трудомісткістю збору необхідних даних і високою вартістю одержання інформації.

Джерела інформації

У загальному випадку інформація, необхідна для ухвалення рі­шень з управління інноваційним розвитком, може надходити з різних джерел (рис. 4.4).

Рисунок 4.4 – Джерела формування і підсистеми інформаційної бази

Розгля­немо їх.

1 Внутрішня звітність. Дозволяє контролювати показники, які відображають обсяги виробництва, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рівень поточного збуту, рух готівки , дані про дебіторську і кредиторську заборгованість і т.п. Джерела інформації знаходяться на самому підприємстві (дані структурних підрозділів підприємства) і є доступними.

2 Інформація про події, які відбуваються в зовнішньому середо­вищі, що регулярно публікується і поновлюється. Джерела інформації: пері­одичні видання, інформаційні бюлетені; спеціальна технічна, еко­но­мічна, політична література; законодавчі і нормативні акти, які пуб­лікуються в окремих і періодичних виданнях; дані звітності кредитно-фінансових установ; комп'ютерні банки даних колективного користу­ван­ня; інфор­ма­ційні комп'ютерні мережі (наприклад Іnternet); праців­ники збуту, продавці, торгові агенти, дилери; особи, що проводять тех­нічне обс­лу­говування і ремонт продукції; спеціалізовані організації, які зай­маються постачанням поточної інформації, наприклад, інформацій­ні центри при великих бібліотеках та НДІ і т. п.

3 Спеціально організовані маркетингові, соціологічні та інші дос­лідження ринкового середовища. Ці дослідження дозволяють накопи­чувати і систематизувати інформацію, отриману безпосередньо на те­ри­торії збуту в безпосередньому контакті зі споживачами, торговими і збутовими посередниками.

4 Експерти, якими можуть бути як фахівці і ке­рів­ники суб'єктів господарювання, так і запрошені особи, а та­кож спо­живачі. У будь-якому випадку експертами є фа­хів­ці в конкретних га­лу­зях діяльності. Можливе також викорис­тання ком­п'ютерних інтелекту­альних інформаційних систем - експертних систем.