Лістинг 1.1. Вихідний код простої Web-сторінки.

Предмет Web-програмування. Програмування на стороні клієнта і сервера. Інструменти і технології програмування

Предмет Web-програмування.

Мова HTML. За останні роки розробки для Інтернету еволюціонували від статичних сторінок до динамічних інформаційних систем. Деякий час назад створення сучасних Web-сторінок не вимагало практично нічого, окрім досконалого володіння мовою розмітки гіпертексту (Hypertext Markup Language, HTML). HTML є простою мовою обробки текстів; на цій мові за допомогою набору тегів (tags) створюється документ, який можна переглядати спеціальною програмою перегляду Web (browser). Так, HTML-код з лістингу 1.1 створює просту Web-сторінку.

Лістинг 1.1. Вихідний код простої Web-сторінки.

<HTML>

<HEAD><TITLE>My First Web Page (for student SRT CHDTU )</TITLE></HEAD>

<H2><CENTER>Ласкаво прошу на мою першу Web-сторінку! </CENTER></H2>

</BODY></HTML>

HTML — не мова програмування в тому сенсі, як C++ або Visual Basic; вона більше нагадує засоби форматування документів з використанням управляючих послідовностей. Кодування на HTML часто порівнюють із створенням документа у форматі Microsoft Word шляхом набивання коду форматування прямо в Notepad. Вочевидь, що функціональність цього украй мала.

З багатьох причин HTML — бідна мова з точки зору програмування. По-перше, візьмемо гіперпосилання (hyperlinks) — це підкреслені і виділені блакитним кольором слова, які Ви клацаєте, аби перейти до іншої сторінки. Гіперпосилання — це, по суті, облагородженный оператор переходу GOTO, що забезпечує перехід до жорстко вказаного місця застосування. Про оператора GOTO і його недоліки написана маса статей. Жорстко закодовані посилання породжують код, який дуже важко супроводжувати, і якщо ви будь-коли писали HTML-код, то знаєте, як важко його повторно використовувати і модифікувати.

По-друге, HTML не надає жодної реальної можливості зберігати дані в процесі роботи застосування. Та і взагалі, в цьому випадку важко навіть говорити про застосування в Web. Коли кожна сторінка є позбавленою стану транзакцією з сервером, як взагалі можна визначити, де застосування починається і де закінчується? Порівняєте це з типовим клієнт-серверним застосуванням, про початок роботи якого сигналізує подвійне клацання значка на робочому столі, а про кінець — вибір пункту Exit в меню File.

По-третє, в HTML дуже обмежені можливості для взаємодії. Стандартний HTML задовольняється статичними Web-сторінками з текстом, малюнками і посиланнями на інші сторінки. Подібні вузли називають Жовтими Сторінками WWW (World Wide Yellow Pages), оскільки їх формат дуже нагадує сторінки телефонної книги.

Зрозуміло, HTML забезпечує деяку інтерактивність за допомогою вбудованих елементів управління (intrinsic controls) — тих самих полів введення, які зазвичай присутні в HTML-формах. Прості форми можна створити, наприклад, за допомогою тегів <INPUT>. Тег <INPUT> допускає вживання текстових полів (text boxes), прапорців (check boxes), перемикачів (radio buttons) і кнопок (buttons). Лістинг 1.2 визначає HTML-форму, яка містить текстові поля введення для імені, номера телефону і адреси електронної пошти.

<12 3 4 5 6 7 >

Дата добавления: 2016-04-02; просмотров: 643;