Видове число характеризує повнодеревність стовбура.

1) породи;

2) розмірів стовбура;

3) повноти деревостану;

4) типу лісорослинних умов.

1.2. Різновиди видових чисел:

1) Старе видове число, яке найбільше використовується у лісогосподарській практиці:

(1)

Величина видового числа коливається в межах 0,352- 0,592. У більшості дерев у віці їх господарського використання вони перебувають у межах 0,400-0,500 і лише у дерев дуже низьких можуть бути більше одиниці. Для стовбурів висотою 2,6 м видове число дорівнює одиниці.

При незмінному таксаційному діаметрі дерева і при збільшенні його висоти на кожні 2 м величина видового числа зменшується на 2 - 3 %, і навпаки: при однаковій висоті, але при збільшенні таксаційного діаметра на кожні 2 см, видове число також зменшується на 2 - 3 %.

У зв’язку з тим, що величина старого видового числа залежить від розмірів стовбура, вчені Кренке, Продан та Преслєр запропонували замінити його на нормальне видове число, а Гогенадль на істинне.

2) Нормальне видове число:

(2)

Тобто на відміну від старого видового числа, площа поперечного перерізу (g) визначається не на висоті 1,3 м, а на 1/20 висоти стовбура.

3) Істинне видове число:

(3)

Тобто на відміну від старого видового числа, площа поперечного перерізу (g) визначається не висоті 1,3 м, а на 1/10 висоти.

Застосування нормального та істинного видових чисел ускладнено тим, що щоразу необхідно обчислювати для кожного стовбура 1/10 або 1/20 його висоти, а потім заміряти на цій висоті діаметрі визначати площу поперечного перерізу.

4) Пізніше Рінікер запропонував абсолютне видове число, при обчисленні яких площа поперечного перерізу на висоті 1,3 м приймалася за основу стовбура і циліндра, а висота зменшувалася на 1,3 м, тобто виключався відрізок стовбура від основи його до висоти 1,3 м.

Недоліком абсолютного видового числа є те, що частина стовбура розташована нижче висоти 1,3 м не враховувалася, а чим нижчий стовбур, тим більший вплив виявляє нижня частина на загальний його об’єм. Об’єм цього відрізка стовбура (від основи до висоти 1,3 м) необхідно визначати окремо і додавати до об’єму, отриманого через видове число. Внаслідок цього абсолютне видове число застосування на практиці не отримало.

1.3. Взаємозв’язок видового числа полягає в наступному:

Оскільки об’єм стовбура можна визначити за простою формулою серединного перерізу (просто формулою Губера) V_ст.=γ·Н, а об’єм циліндра – V_ц=g_1.3·Н, а саме видове число є відношенням об’єму стовбура до об’єму циліндра, тоді маємо:

Оскільки, відношення - це другий коефіцієнт форми (q₂), тоді видове число буде дорівнювати квадрату другого коефіцієнта форми. Це наближена формула Вейзе:

(4)

При довжині стовбурів більше 12 м видове число визначається з похибкою ±4-10%.

Для стовбура з висотою 2,6 м - d_1/2 = d_1,3 і видове таким чином дорівнює 1,0, а для дерев з висотою < 2,6 м d_1/2 > d_1,3 і видове число буде більше 1,0.

Зі збільшенням висоти стовбура видове число буде зменшуватися.

1.4. Інші способи визначення видового числа. В процесі досліджень виявлено тісний зв’язок значення старого видового числа(f) деревного стовбура з його другим коефіцієнтом форми (q₂), і це дозволило встановити різницю між f і q₂. Ця різниця є постійною величиною (С) для середньозбіжистих стовбурів висотою більше 15 м і в середньому визначена для окремих порід (див. табл. 3).

Таблиця 3

Значення постійної (С) у формулі Кунце

1.4.1.Цю залежність вчені і практики використали для визначення наближеного значення видового числа, яка знайшла своє відображення у формулі Кунце:

f = q₂ – C, (5)

де, q₂ – другий коефіцієнт форми,

C – постійна, котра залежить від виду деревної породи і в меншій мірі

від лісорослинних умов та розмірів стовбура.

При довжині стовбурів більше 15 м видове число визначається з похибкою не більше ±5%.

1.4.2. Формула Шіффеля:

f = 0,66q + +0,140 (6)

Середня помилка видового числа визначеного за формулою Шіффеля складає ±3%.

1.4.3. Формула Шустова:

f = 0,66q + (7)

Похибка формули Шустова ±6-9%.