Результати розрахунку поточних значень питомих ковзань і зведені в таблицю 1.7.

Таблиця 1.7 – результати розрахунку діаграми питомих ковзань

	- ¥
3,6138	- 5,03	0,83
7,2276	- 1,68	0,63
10,8414	- 0,56	0,36
14,4552
18,069	0,33	- 0,50
21,6828	0,55	- 1,25
25,2966	0,71	- 2,50
28,9104	0,83	- 5,00
32,5242	0,93	-12,50
36,138		- ¥

1.2 Побудування схеми евольвентного зачеплення

Графічна частина розділу (рисунок 1.1) передбачає побудування на форматі (додаток А) у відповідному масштабі схеми евольвентного зачеплення з відображенням трьох зубців кожного зубчатого колеса, що знаходяться в зачепленні, та основних елементів геометрії евольвентного зачеплення - теоретичної та активної ліній зачеплення, робочого профілю зубця, початкових дуг зачеплення, кутів перекриття.

Побудування виконується за визначеними розрахунком параметрами у такій послідовності.

Відкладається міжвісьова відстань і з центрів і проводяться дуги кіл: початкових радіусами , ; ділильних радіусами , ; основних радіусами , ; вершин радіусами ; ; западин радіусами ; .

Через полюс зачеплення дотично до основних кіл проводиться загальна нормаль . Точки її дотику до основних кіл і обмежують теоретичну лінію зачеплення. Кут, що утворюється між лінією зачеплення та перпендикуляром до , проведеним через полюс зачеплення, має назву кута зачеплення .

Точки і є точками перетинання кіл вершин другого та першого коліс з лінією зачеплення і мають назву відповідно точки початку зачеплення і точки кінця зачеплення. Ділянка лінії зачеплення має назву активної лінії зачеплення.

На кожному з коліс будуються по три зубці. При цьому одна з пар зубців контактує у полюсі зачеплення. Для виконання цієї процедури рекомендується виконати наступні побудування.

Ліворуч від полюса зачеплення за початковим колом (радіуса ) відкладається половина розрахункової товщини зубця за початковим колом (дуга ). Через відзначену точку і центр колеса проводиться вісь симетрії першого при побудуванні зубця. Подальші дії передбачають відкладання ліворуч і праворуч від вісі зубця половини розрахункових товщин зубців для відповідних кіл з позначенням на них відповідних точок, що лежать на евольвенті зубця:

· для кола вершин товщину ;

· для початкового кола товщину ;

· для ділильного кола товщину ;

· для основного кола товщину .

Для одержання симетричних евольвентних профілів зубця зазначені точки з'єднують лекальними кривими. Перехідні частини профілів зубця будуються наближено. При цьому якщо , то евольвентні частини профілів спрягаються з колом западин дугою радіусу . Якщо , то від основи евольвенти вниз проводяться радіальні прямі, які спрягаються з колом западин дугою радіусу .

Щоб побудувати сусідні (праворуч і ліворуч) зубці в першу чергу знаходять положення їх вісей. Для цього праворуч і ліворуч від точки відкладають початковий крок і знаходять розташування точок і , через які пройдуть вісі зубців. Подальші побудування виконуються з використанням товщин зубців за наведеною вище послідовністю.

На зубцях, що дотикаються у полюсі зачеплення, відмічаються активні профілі (ділянки профілів, що контактують в процесі зачеплення). Нижні точки активних профілів лежать на перетинанні дуг радіусів і з відповідними профілями.

На схемі евольвентного зачеплення вказуються умовні позначення радіусів всіх кіл, дуги яких проведені, товщина зубців за ділильним колом, кутовий крок ,висота зубців, міжвісьова відстань, зміщення, що сприймається, кут зачеплення, радіальний зазор, положення профілів в моменти початку та кінця зачеплення, кут перекриття _.