Споживання, заощадження, інвестиції в кейнсіанській теорії

У кейнсіанській теорії сукупного попиту основним є співвідношення між споживанням і доходом, тому доцільно розглянути більш докладно основні риси, створеної Кейнсом теорії споживання, в якій він приходить до висновку, що загальний обсяг споживання головним чином залежить від обсягу загального доходу. Основний психологічний закон, як писав Кейнс, в існуванні якого ми можемо бути цілком упевнені не тільки з апріорних міркувань, виходячи з нашого знання людської природи, але і на підставі детального вивчення минулого досвіду, полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але не тією ж мірою, в якій зростає доход.

Отже, якщо доход змінюється, то споживання також змінюється у тому ж напрямку, але зміна споживання є меншою, ніж зміна доходу.

Частка доходу, що йде на споживання, називається середньою схильністю до споживання АРС, частка доходу, що зберігається, – середньою схильністю до заощаджень АРS:

АРС = споживання/доход

АРS =заощадження/доход

Статистика доводить, що зі збільшенням доходу середня схильність до споживання падає, а середня схильність до заощадження зростає. Тому що споживання і заощадження в сумі дають наявний доход, то сума середньої схильності до споживання і середньої схильності до заощадження дорівнює одиниці:

АРС + АРS=1

Зі зміною доходу частки споживання і заощаджень змінюються і з економічної точки зору важливо знати величину їхніх змін (граничну величину) у відповідь на зміни в доході. Зміна величини споживання внаслідок зміни в доході називається граничною схильністю до споживання:

МРС = (Зміна в споживанні) / (Зміна в доході)

Гранична схильність до заощаджень МРS – це зміна величини заощаджень через зміни, що відбуваються в доході:

МРS = (Зміна в заощадженнях) / (Зміна в доході),

Гранична ефективність капіталу ( ) – це відношення очікуваногочистого доходу від інвестицій до обсягу інвестицій.

, де – очікуваний чистий доход, а I – обсяг інвестицій.

При здійсненні інвестицій підприємці використовують кредитні ресурси. Інвестиційний проект буде здійснюватися, якщо гранична ефективність капіталу ( ) перевищує ставку відсотка по кредитам (i), тобто за умови:

В кейнсіанської моделі інвестиційні видатки визначаються граничною ефективністю капіталу і ставкою відсотка: .

Таким чином кейнсіанська функція інвестиційного попиту відрізняється від класичної тим, що визначальним фактором здійснення капіталовкладень підприємницьким сектором є не ставка відсотку по кредитам, а очікування підприємців і гранична ефективність капіталу, рис. 4.4.

До факторів зростання очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зниження витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, зниження податків на підприємницьку діяльність, створення нової техніки і технології, відносний дефіцит основного капіталу, сприятливий прогноз ефективності здійснюваних капітальних вкладень.

i

i

0 I 0 I

Рис. 4.4 Криві попиту на інвестиції у кейнсіанської та класичної моделях

До факторів зниження очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зростання витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, збільшення податків, гальмування технічного прогресу, очікування падіння темпів зростання виробництва.

Крім перерахованих факторів, на нестабільність інвестицій впливають невизначеність при прийнятті рішень про заміну функціонуючого устаткування, хвилеподібний характер розвитку технічного прогресу, мінливість кон'юнктури, доходів і очікувань.

У короткостроковому періоді збільшення інвестицій означає збільшення попиту на інвестиційні товари і сукупний попит.

Отже, підіб'ємо підсумок: у чому ж полягало те головне, що, з одного боку, забезпечувало спадкоємність економічної теорії в процесі її розвитку, а, з іншого боку, відрізняло кейнсіанський підхід до дослідження економічних явищ від класичного?

По-перше, до Кейнса панував мікроекономічний підхід до аналізу економічних процесів. Кейнс виходить у своєму дослідженні за його рамки і шукає залежності та пропорції між народногосподарськими величинами.

По-друге, теза класичної школи, відповідно до якої повна зайнятість робочої сили являє собою єдину можливість досягнення рівноваги економічною системою, була замінена твердженням, що стан рівноваги можливий не тільки при вимушеному безробітті, а навіть являє собою найбільш ймовірний результат функціонування капіталістичної економіки. Кейнс усебічно досліджував складні проблеми реальної зайнятості та безробіття.

По-третє, на відміну від представників класичної школи, Кейнс прийшов до висновку, що визначальним фактором ринкового механізму є не пропозиція ресурсів, а попит, котрий забезпечує реалізацію цих ресурсів. Ефективність попиту підтримується системою державного регулювання.