Клінічні форми ГХН.

Це захворювання новонародженого, обумовлене несумісністю крові плоду та матері по антигенній системі резус - фактор, системі АВО та, зрідка, іншим факторам крові.

В організмі Rh - негативної жінки протирезусні антитела утворюються тоді, коли вона вагітна Rh - позитивним плодом. Ці антитіла проникають через плаценту й гемолізують еритроцити плода. Так виникає гемолітична хвороба. При несумісності крові матері та дитини за системою АВО гемолітична хвороба новонароджених виникає за рахунок агглютиногену А або В, які присутні в еритроцитах плоду, але відсутні у матері. Ізоаглютініни материнської крові проникають через плаценту й призводять до гемолізу еритроцитів плоду; таким чином, ГХН може розвинутись, якщо у матері група крові О(І), а у плода - А(ІІ) або В(Ш).Основний ушкоджуючий фактор при ГХН є ускладнення підвищеного гемолізу - гіпербілірубінемія з неконьюгованим токсичним білірубіном. Гіпербілірубінемія з НБ призводить до ушкодження головного мозку, печінки, нирок і т.д.

Клінічні форми ГХН.

Є три форми ГХН : набрякова, анемічна і жовтянична. Набрякова форма зустрічається рідко і має найважчий перебіг. Дитина народжується з вираженими набряками всіх тканин, блідістю шкіри, асцитом, печінка і селезінка дуже збільшені. Більшість дітей з цією формою ГХН народжуються мертвими, 50% гинуть в перші години після пологів від серцево - судинної недостатності. Анемічна форма зустрічається також рідко і характеризується блідістю шкіри, слизових. Загальний стан порушений мало. Кількість еритроцитів і гемоглобіну швидко зменшується наприкінці першого тижня і навіть на другому тижні життя при наявності природного годування (материнське молоко є потенційним джерелом ізоантитіл).

Жовтянична форма ГХН є найбільш поширеною. Уже під час народження дитини може бути жовтяничне забарвлення навколоплідних вод і пуповини. Обов'язковим симптомом є жовтяниця, яка виникає у 1-шу - 2-гу добу життя і швидко наростає. Печінка та селезінка збільшені. З посиленням жовтяниці погіршується загальний стан - млявість, зниження фізіологічних рефлексів, діти погано ссуть з грудей. В загальному аналізі крові - анемія, лейкоцитоз, рівень кількості білірубіну збільшується погодинно, що може призвести до білі рубінової енцефалопатії (ядерної жовтяниці) Колір сечі темний за рахунок жовчних пігментів.

Лікування ГХН симптоматичне:

- оптимальний температурний режим;

- киснева терапія,

- вигодовування молочними сумішами до 5- 7доби, потім - молоком матері;

- очисні клізми;

- проведення фототерапії монохроматичними лампами синього та денного світла (при цьо­му потрібно екранувати очі та статеві органи). Сеанси тривають 16— 18 год із перервами на 1 год кожні 2—3 год;

- внутрішньовенне крапельне введення 5-10% розчину глюкози, 5% розчин
альбуміну,

- препарати мембраностабілізуючої дії (есенціале, амінофосфадин, вітамін Е, рибофлавін)

- ентеросорбенти, фенобарбітал per os.

У разі важких форм єдиним ефективним методом лікування є замінне переливання кровічерез вену пуповини. Це хірургічне втручання здійснюють у маніпуляційній або в операційній залі з суворим дотриманням правил асептики та антисептики. Медсестра допомагає лікарю технічно та слідкує за станом дитини Переливають свіжо законсервовану одногрупну резус негативну кров донора при резус-конфлікті, при АВО-конфлікті переливають 0(1) групи. У наступний час частіше переливають кріоплазму IV групи, змішуючи її з еритроцитами 0(1) групи крові з розрахунку 150— 180 мл/кг. Кров замовляється свіжоцитратна (термін — не більше за 3 доби). Після ОЗПК продовжують консервативну терапію та здійснюють термометрію, фізіологічні показники та проводять контроль аналізу крові на білірубін, клінічного аналізу крові, сечі.

Профілактика ГХН у жінок з резус-негативною групою крові повинна передбачати охорону першої вагітності, тому що перша дитина народжується здоровою. Породіллям із Rh-негативною кров'ю проводять специфічну профілактику анти-IgD у дозі 250 мкг через 48—72 год після пер­ших пологів за відсутності антитіл. Жінкам з високим рівнем резус-антитіл під час вагітності роблять підсадку шматка шкіри чоловіка, інфузійну та загальнозміцнюючу терапію в стаціонарі.

СИНДРОМ ДИХАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ

- це гостре порушення функції легенів, що характеризується генералізованим ателектазом, розвивається майже виключно у недоношених дітей в перші години життя. Смертність від цього захворювання складає 20 - 95 %.

ЕтіологіяПризводять до цієї патології:

- дефіцит сурфактанту (речовина, що вистилає внутрішню поверхню альвеол і протидіє їх спаданню);

- невеликі розміри альвеол ;

- надмірна м'якість стінок грудної клітини.

Чинники, що сприяють розвитку СДР: недоношеність, кесарський розтин, гіпоксія і асфіксія, наявність цукрового діабету у матері.

Клініка. В перші години життя з'являються прискорене дихання (понад 80 за хв.), втягування під час вдиху між ребрових проміжків і мечоподібного відростка, утруднений посилений видих, стогін, пригнічення ЦНС. Шкіра ціанотична , з рота виділяється піна, іноді забарвлена кров'ю.

Лікування.1.Екзогенне введення сурфактанту.

2. Оптимальний температурний режим кувезу.

3. Оксигенотерапія, ШВЛ.

4. Раціональне вигодовування.

5.Корекція ацидозу, інфузійна терапія.

ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ І ПУПКОВОЇ РАНКИ

Захисна функція шкіри новонародженого знижена, тому через неї в організм може проникнути будь - яка інфекція. Місцевий імунітет недостатній, тому хвороби шкіри і пупкової ранки не можна вважати місцевим явищем. Захворювання шкіри і пупкової ранки бувають інфекційні і неінфекційні.

Лікування: Треба дотримуватися широкого вільного сповивання. Ще кращим є відкритий спосіб лікування з ультрафіолетовим опромінюванням. Набули поширення присипки з ксероформу, стрептоциду, тальку, цинку срібла. Якщо поверхня мокра, роблять примочки з 0, 25% розчину срібла нітрату. Обов'язковими є щоденні гігієнічні ванночки з відварами череди, лікарської ромашки, слабким розчином калію перманганату.

Пітниця - велика кількість дрібних червоних вузликів та плям, обумовлене гіперфункцією потових залоз внаслідок перегрівання дитини. Загальний стан не порушений! Лікування: правильний тепловий режим, гігієнічні ванни.

Інфекційне запалення шкіриспричинюється різною мікрофлорою, найчастіше стафілококом, рідше стрептококом, кишковою і синьогнойною паличками тощо.

Везикулопустульозхарактеризується появою дрібних гноячкових висипань, розміри яких від зерен проса до горошини. Ці елементи розміщуються у природних складках шкіри, на тулубі і кінцівках, на шкірі голови. За умови невеликої кількості таких висипань загальний стан дитини не порушується.

Пухирчатка новонародженихмає вигляд пухирців діаметром 0,5-2см із червоною облямівкою на шкірі шиї, кінцівок, живота, які наповнені серозно- гнійною рідиною. Коли вони розкриваються, оголюються ерозивна поверхня, іноді вкрита крапельками крові. У разі значної їхньої кількості погіршується загальний стан дитини, підвищується температура, іноді спостерігаються диспепсичні явища. Перебіг хвороби може бути тривалим і призвести до розвитку сепсису.

Ексфоліативний дерматит Ріттера- найбільш тяжка форма стафілококового ураження шкіри новонароджених. При цій хворобі має місце епідермоліз, ерозії великих ділянок шкіри, значна інтоксикація.

Бешиха (рожа)- стрептококове ураження шкіри і підшкірної клітковини, має місце набряк, загальна інтоксикація.

Псевдофурункульоз- мікробне запалення потових залоз новонародженого.

Профілактика Основою профілактики є найсуворіше дотримання стерильності (брудні руки персоналу і матері, предмети догляду тощо). Хвору дитину необхідно негайно ізолювати, виділивши для цього окремий персонал, Такі заходи запобігають поширенню інфекції.

Лікування .Необхідне місцеве застосування дезінфекційних засобів і суворе дотримання чистоти під час догляду. Також призначають дезінтоксикаційну терапію, антибіотики, імунопрепарати (протистафілококовий гаммаглобулін і антистафілококову плазму), УФО.

ХВОРОБИ ПУПКА.

Пупкова грижаутворюється за умови неповного закриття пупкового кільця. У ній міститься сальник або петлі тонких кишок. Під час плачу грижа випинається у вигляді пухлини, у стані спокою грижа спонтанно вправляється. Лікування. Невеликі грижі звичайно із часом заростають самі, у разі більших розмірів на ділянку пупа накладають широкий лейкопластир:

Нориці (рос. вищи) пупкабувають повні і неповні. При повних норицях протока між пупком та кишківником або між пупком та сечовим міхуром залишається відкритою, при відпаданні пупкового залишку з пупкова ранка не заживає, з неї спостерігаються гнійні виділення, м. б. виділення сечі або фекальних мас. При неповних норицях порушена облітерація протоків, може утворитися кіста протоку або дивертикул Меккеля.

Мікробне запалення пупкової ранки дістало назву омфаліту.Розрізняють просту, гнійну і флегмонозну його форми. Проста форма - мокнучий пупок - виникає у разі уповільнення епітелізації пупкової ранки. За такої умови вона довго мокне, з'являються грануляції, серозні або серозно - кров'янисті виділення. Загальний стан дитини не порушений. При гнійній формі омфаліту з пупкової ранки виділяється гній, загальний стан порушується, підвищується температура, дитина в'яла. При флегмонозній формі має місце значна гіперемія та набряк шкіри навколо пупкового кільця, розширення

судин. За будь - якої інфекційної патології пупкової ранки є реальна небезпека розвитку пупкового сепсису.

Лікування простого омфаліту місцеве: обробка пупкової ранки 3% розчином перекису водню, 96% спиртом або 5% розчином калію перманганату, спиртовим розчином діамантової зелені, присипають порошком ксероформу, маззю з антибіотиками. У разі гнійного омфаліту проводять також загальну антибіотикотерапію, ін фузійну терапію , імунотерапію (антистафілококовий імуноглобулін), еубіотики. При лікуванні дітей, хворих на флегмонозну форму омфаліту, необхідна консультація дитячих хірургів.

СЕПСИС НОВОНАРОДЖЕНИХ -

це тяжкий патологічний стан, обумовлений надходженням в кров мікробного агента гематогенним або лімфогенним шляхом з вогнища інфекції при вадах місцевого або загального імунітету. Летальність велика (13-50%).

Збудниками є найчастіше стафілокок, грамнегативна флора та ін.

Клінічна класифікація сепсису: внутрішньоутробний і постнатальний. При внутрішньоутробному сепсисі контамінація мікроорганізмами здійснюється антенатально (до пологів) або під час пологів. Після народження інфекція потрапляє в організм дитини через незначні подряпини шкіри, слизові оболонки, але найчастіше (70-80%) - через пупкову ранку.

За перебігом: гострий, інфекційно-токсичний шок, затяжний (понад 2 міс.)

Важкість: латентний, середньої важкості, важкий.

Клінічна форма така: септицемія( сепсис без метастазів) і септикопіемія (сепсис з гнійними вогнищами, і характеризується різними симптомами. Абсолютних ознак хвороби немає. Спостерігаються млявість, зниження активності ссання, зниження маси тіла, зригування, розлади випорожнень, патологічні зміни пуповидного залишку і пупкової ранки, шкіра набуває жовтушного або землисто-сірого забарвлення, з'являються геморагічні висипання. Збільшується печінка і селезінка, виникають набряки тіла. Температура тіла підвищується, м. б.гіпотермія, лейкоцитоз. У разі септикопіємії на тлі загального важкого стану з'являються кон'юнктивіти, отити, пневмонії, остеомієліт і др.).

Ускладнення: ДВЗ-синдром, ендокардит, ентероколіт, дисбактеріоз, гіпотрофія, анемія.

Лікування:

- забезпечення раціонального догляду і вигодовування;

- дезінтоксикаційна терапія (в/венні вливання гемодезу, глюкози, альбуміну тощо);

- комплексна антибіотикотерапія;

- імунотерапія (антистафілококова плазма, імуноглобулін, гамаглобулін);

- вітамінотерапія;

- боротьба з дисбактеріозом (біфідумбактерін, симбітер та ін.);

- симптоматична терапія.

Профілактика сепсису повинна починатися в антенатальному періоді (своєчасна діагностика і лікування вогнищ інфекції у вагітних), суворе дотримання асептики і антисептики під час пологів і в процесі догляду за

новонародженими, суспільне перебування породіллі і дитини, природне вигодовування.