Сутність, мотивація та форми міжнародного руху капіталу
Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. З одного боку розвиток машинного виробництва, його ускладнення, викликали необхідність у великих капіталовкладеннях, які все частіше притягувались із-за кордону. З іншого боку – капітал завжди шукає сфер більш вигідного застосування.
Що змушує вивозити капітальні ресурси за кордон, використовувати їх за межами країни походження та розгортати виробничі потужності за кордоном, конкуруючи з національними фірмами, які володіють перевагами “рідних стін”?
В основі міжнародної міграції капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:
• відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;
• попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;
• різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;
• інтернаціоналізацію виробництва;
• зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;
• відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;
• бажання обійти тарифні та нетарифні бар'єри, які є у звичайному комерційному експорті;
• захист грошей від інфляції;
• технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;
• необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.
Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни – експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність.
Міжнародний рух капіталу відбувається у формі підприємницького та позичкового капіталу.
Підприємницький капітал – це закордонні інвестиції, спрямовані на створення за кордоном філій, дочірніх компаній та змішаних підприємств.
Позичковий капітал – це міжнародний кредит (позика в грошовій чи товарній формі), що надається кредитором однієї країни позичальникові іншої країни із застереженням строків повернення та сплати процентів.
Підприємницький капітал вивозиться у формі портфельних та прямих іноземних інвестицій.
Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання прибутку, але без права реального контролю над об’єктом інвестування. На них припадає 35-40 % в загальному обсязі іноземних інвестицій.
| Характерні риси портфельних інвестицій | |
| Мета | отримання високих прибутків |
| Шляхи досягнення мети | купівля закордонних цінних паперів |
| Методи досягнення | купівля менше 25% від акціонерного закордонної фірми (США – 10 %, Великобританія, Франція – 20%) |
| Форми доходу | дивіденди, проценти. |
Прямі іноземні інвестиції – це реальні, довгострокові закордонні вкладення капіталу, в результаті яких експортером капіталу організується або здійснюється виробництво на території країни, яка приймає капітал. Це підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений.
| Характерні риси прямих інвестицій | |
| Мета | контроль над іноземною фірмою |
| Шляхи досягнення мети | організація і здійснення виробництва за кордоном |
| Методи досягнення | повне володіння закордонною фірмою; купівля контрольного пакету акцій (за методикою МВФ –25% акціонерного капіталу, однак у США – 10%, Англія та Франція –20%, Німеччина – 25%) |
| Форми доходу | підприємницький дохід, дивіденди |
До прямих іноземних інвестицій належать:
▪ вкладення компаніями власного капіталу у виробництво за кордоном або придбання частки акцій дочірніх і асоційованих компаній;
▪ реінвестування прибутку (не переказана прямому інвестору і не розподілена у вигляді дивіденду частка прямого інвестора у сумарних доходах підприємства, використана для оплати наступних угод між інвестором і підприємством);
▪ внутрішньокорпоративні перекази капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 1018;