Облік витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом автотранспорту

Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 № 102 Про затвердження положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту система технічного обслуговування і ремонту автотранспорту на підприємствах, які використовують автотранспорт у виробничих цілях, у тому числі для надання транспортних послуг стороннім споживачам, складається з певних елементів.

Економічний зміст терміна "ремонт" та облік витрат на ремонт визначають відповідно до П(С)БО-7. Під час здійснення технічного обслуговування і ремонту підприємство може нести певні витрати, пов'язані з оплатою праці, використанням запасних частин, оплатою послуг сторонніх організацій тощо. У бухгалтерському обліку згідно з п. 15 П(С)БО-7 витрати, пов'язані з ремонтом основних засобів (у тому числі автотранспортних), включаються до витрат діяльності в повному обсязі. Витрати, пов'язані зі збільшенням майбутніх економічних вигод, початково-очікуваних від використання транспорту, включаються до складу первісної вартості конкретного автомобіля. Необхідно врахувати, що коли під час капітального ремонту замінюється будь-який базовий агрегат автомобіля і при цьому поліпшуються його технічні показники порівняно з цими ж параметрами до заміни (наприклад, автомобіль буде менше використовувати бензину), то в бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з такою заміною, повинні збільшити первісну вартість автомобіля. Водночас слід пам'ятати про вимоги податкового обліку: до складу валових витрат можуть включатися витрати звітного періоду, пов'язані з ремонтом та іншими видами удосконалення автомобіля, у сумі, що не перевищує 5 % балансової вартості всіх основних засобів підприємства, визначеній станом на початок звітного року. Сума витрат, понесених у зазначених цілях, яка перевищує 5 %, збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, оскільки автотранспортні засоби належать саме до цієї групи основних засобів.

Коли вартість ремонту не перевищує 5 %, то з метою уникнення подвійного віднесення вартості запасних частин до складу валових витрат запасні частини беруть участь при розрахунку приросту (зменшенні) балансової вартості запасів. Коли ж сума ремонту перевищує 5 %, вартість використаних при ремонті запасних частин повинна виключатися із залишків запасів на початок звітного періоду (лист ДПАУ від 17.11.98 № 13445/10/15117).

Але такий облік запасних частин є досить трудомістким і може стати причиною серйозних помилок, оскільки при проведенні конкретного ремонту, наприклад на початку року, практично неможливо передбачити загальну суму ремонту, який буде здійснено у звітному році. У цьому випадку більш доцільним є не включати вартість запасних частин до складу валових витрат при їх придбанні і, відповідно, не враховувати вартість таких запчастин згідно з ПКУ до фактичного їх використання для проведення ремонтних робіт.

Вартість використаних при ремонті запасних частин відображається у складі валових витрат або шляхом амортизації суми перевищення вартості ремонту більше 5 %, або шляхом прямого включення при віднесенні 5 % вартості ремонту до витрат звітного періоду. При цьому сума ПДВ, сплачена постачальникові у зв'язку з придбанням запасних частин, повинна бути віднесена до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді (тобто у звітному періоді придбання таких запасних частин).