Механізм визначення переліку інформації, що становить комерційну таємницю

Конфіденційну інформацію поділяють на інформацію обмеженого доступу і на секретну. До першої належать відомості, розголошування яких заподіює збитку тактичним інтересам, таким як зрив конкретного контракту, зниження відсотка прибутків від операції, ускладнення угод, виконання окремої угоди. Розголошування секретної інформації завдає збитку інтересам фірми, може поставити під загрозу саме її існування надалі. її становлять відомості, ознайомлення з якими дає змогу конкурентам підірвати репутацію фірми в очах партнерів, заподіяти їй фінансового збитку, призвести до конфлікту з державними органами, поставити у залежність від кримінальних структур. Класифікацію відомостей комерційної таємниці наведено на рис. 8.1.

Вітчизняні підприємства переймають практику іноземних підприємств, яка передбачає чотири способи визначення поняття "комерційна таємниця":

Тотальний

Суть цього методу дуже проста. Ознайомившись із переліком Закону України "Про комерційну таємницю", в якому зазначено, що не може бути комерційною таємницею, потрібно просто методом виключення все, що залишилося, визнати комерційною таємницею підприємства. Таким чином, таємницею буде вся інформація підприємства. Цей спосіб найбільш простий і найменш ефективний. Справді, дуже легко оголосити всю інформацію, що підлягає захисту, секретом. Ось тільки як її захищати? У свідомості людини зазвичай усе означає нічого. Це дуже абстрактне поняття, що потребує конкретного пояснення. Отже, або доведеться створювати відмінну працюючу систему, яка займеться захистом "всього", або потрібно буде змиритися з тим, що таємниця залишається лише закріпленою на папері.

Плагіаторський

Теж вельми легкий спосіб. Треба просто з'ясувати, яку саме інформацію партнери вважають комерційною таємницею, і так само вчинити на підприємстві. Природно, що повного списку ніхто з конкурентів не надасть, але підказати, які саме сфери діяльності підлягають засекречуванню, і дати невелику підказку, напевне, зможуть. У крайньому разі досить просто ознайомитися із спеціальними матеріалами і літературою, що досліджує ці теми. Зазвичай як допоміжну інформацію там подано перелік інформації, яка може бути віднесена до комерційної таємниці.

Рис. 8.1. Класифікація відомостей, що становлять комерційну таємницю

Проблема тільки в тому, що все, що вдасться дізнатися у такий спосіб, буде швидше рекомендацією, свого роду "сировиною", з якої потрібно створити необхідний продукт. У комерційній таємниці є достатньо універсальних положень, які підходять абсолютно для всіх. V кожній ситуації потрібна індивідуальна робота, що враховує всі нюанси й особливості. Те, що одні вважають таємним, може бути відкритим в інших випадках і навпаки.

Аналітичний

Цей спосіб дещо складніший за перелічені вище, але і набагато ефективніший. Спосіб полягає в "рольових іграх", його давно використовують психологи, слідчі, маркетологи та ін. Як же він діє? Уявіть себе на місці іншої людини. Наприклад, подумайте, яка саме інформація про конкурентів була б особливо корисною. Тепер уявіть себе на місці конкурентів і розгляньте ситуацію щодо вашого підприємства. Вельми корисно уявити себе на місці зловмисника (злодія, шантажиста чи іншого недоброзичливця), адже загроза може виходити і від них. Якщо ваша уява працює погано, залучіть родичів, друзів. Зверніться до власного персоналу з таким завданням, вони не тільки допоможуть, а й, можливо, ви виявите в декого з них чудові аналітичні якості, які раніше він не використовував. Отримані таким чином результати після певного опрацювання і слід визнати комерційною таємницею. Природно, що такі "сеанси перевтілення" слід проводити регулярно, адже підприємство розвивається. Результат такої роботи, якщо вона проведена зі всією серйозністю, може бути дуже ефективним.

Експертний

Якщо в описах попередніх способів були ситуації, коли бізнесмен намагається самостійно вирішити свої проблеми, то в цьому разі потрібно звернутися по допомогу до фахівців. Природно, професіонал, що займається захистом комерційної таємниці, здатний зробити це набагато краще за будь-яку непідготовлену особу. Люди, чиєю професією є захист і безпека, мають відмінну підготовку, підкріплену практичним досвідом. І для них не становитиме особливих труднощів виконати свою роботу. Фахівців у цій сфері мало, але вони є. І їх послуги не такі вже й дорогі, як здається, їх вартість набагато менша за той збиток, якому вони допоможуть запобігти.

Доцільно надати захист комусь не з керівного складу як додатковий обов'язок до вже наявних обов'язків. Чи треба говорити, що менеджер чи заступник директора і без цього мають достатньо роботи. Відповідно і займатися нею вони будуть "як-небудь", швидше демонструючи видимість роботи. Тому це рішення є найбільш негативним.

Значно кращим є рішення, коли повноваження із захисту розподіляють серед відповідних працівників наприклад, менеджер, юрист, бухгалтер, працівника служби персоналу, охоронець. Загалом такий спосіб може дати добрі результати. Кожен працівник займатиметься своєю справою, в якій він розбирається, і водночас спільними зусиллями можна досягти потрібної мети. Тільки чи зможе начальство грамотно поставити завдання і, найголовніше, проконтролювати їх виконання? Практика показує, що не завжди може.

Тому якнайкращим рішенням є створення власної служби безпеки, що складається хоча б з кількох працівників, які займаються безпосередньо питаннями захисту. На жаль, мати службу безпеки може не кожне підприємство. (До речі, іноді службою безпеки помилково називають охоронців, що виконують дещо інші завдання). Тоді до вирішення питання залучають фахівця-консультанта. Доцільно не просто одноразово залучати такого спеціаліста для надання послуг, а регулярно звертатися до нього по допомогу.

Для безпосереднього визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, на підприємстві можна створити спеціальну комісію, яка займатиметься групуванням і уточненням інформації з цього переліку. Чисельність членів такої комісії - не більше 4-5 осіб. Створюють її з найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів та представників служби безпеки підприємства, ознайомлених як із діяльністю підприємства в цілому, так і з роботою окремих підрозділів.

До складу комісії бажано вводити:

o фахівця, який володіє фінансовими питаннями, кон'юнктурою ринку та інформацією про діяльність конкуруючих фірм (як правило, це фінансовий менеджер);

o фахівця, який досконало знає систему організації роботи підприємства, її особливості;

o фахівця з питань зв'язків з іншими підприємствами, а також з укладення контрактів і договорів;

o фахівця, який володіє всіма відомостями про продукцію, що випускається, її технологічний цикл і виробництво, про проходження усіх видів інформації (усної, документальної, у вигляді зразків, вузлів, блоків, готової продукції).

У разі якщо підприємство є великим або виготовлена ним продукція досить різнорідна, можна створити кілька таких груп: одну - головну для координації та узагальнення результатів роботи, інші - залежно від потреби - по кожній окремій виробничій ділянці.

Проте підприємство може складатися лише з кількох осіб, особливо на початкових етапах розвитку. Тоді такої мети справді здатен досягти один керівник за умови, що він володіє всією необхідною інформацією. Однак, щоб уникнути суб'єктивних помилок, краще розглядати ці питання щонайменше удвох.