Вибір обсягу винаходу і його масштабу

Етап вибору належного обсягу винаходу має на увазі вибір виду (спосіб, пристрій, речовина) і масштабу (ціле або частина) об'єкта захисту. Якщо сутність технічного рішення, що заявляється, дозволяє вибирати вид об'єкта захисту, то цей вибір впливає на обсяг винаходу. Так, наприклад, для варіантних рішень у вигляді пристроїв можна знайти спільність у способі, що лежить у їх основі. У цьому випадку зазначені рішення можуть бути поєднані в одному пункті формули винаходу шляхом захисту способу. У патентній літературі показано також, що захист у якості винаходу частини об'єкта може суттєво розширити обсяг винаходу в порівнянні із захистом цього об'єкта як цілого. У той же час очевидно, що різні видові поняття не перебувають у родовидових відношеннях між собою – хоча б тому, що вони містять ознаки різного характеру (наприклад, операції у способі та елементи в пристрої), несумісні в одному понятті (об'єкті). Те ж саме можна сказати й про різномасштабні поняття, що стосуються цілого та частини, хоча вони характеризуються ознаками одного характеру. Але перебуваючи в родовидовых відношеннях, різновидові або різномасштабні поняття є логічно неспівставимі за обсягом.

Формально-логічне виявлення об'ємних співвідношень між поняттями засноване на їх порівнянні між собою за змістом. При такому порівнянні з'ясовують, чи можна шляхом узагальнення (обмеження) одного поняття одержати інше; якщо можна, то обсяг першого поняття менше (більше) обсягу другого, якщо не можна, те обсяги понять є непорівнянними. Але тоді виникає питання: якщо обидва поняття для різновидових або для різномасштабних об'єктів непорівнянні, то як судять про вплив вибору виду масштабу об'єкта на обсяг винаходу? Якщо бачать тільки один варіант технічного рішення, то він і визначає вид і масштаб об'єкта винаходу, та відповідне вихідне поняття. Коли ж є декілька варіантів нового технічного рішення, то їх необхідно узагальнити у відповідному понятті – об'єкті винаходу. У цій ситуації можна вважати, що відомий обсяг необхідного поняття (варіанти технічного рішення), але невідомо його зміст. Формулюючи поняття для різних за видом та за масштабом об'єктів винаходу, можна перевірити ступінь охоплення кожним з них усіх варіантів технічного рішення. Це дозволяє судити про те, яке з конкуруючих понять найбільше повно охоплює зазначені варіанти й, отже, має більший обсяг. Таким чином, у цьому випадку конкуруючі поняття логічно не співставляються безпосередньо між собою ні за змістом, ні за обсягом. Кожне з них окремо перевіряється за критерієм відповідності вже відомим варіантам рішення, що дозволяє побічно судити про більший або менший обсяг одного з конкуруючих понять стосовно іншого. Очевидно, що це можливо тільки тоді, коли є відомим обсяг винаходу у вигляді варіантів технічного рішення.

Для того щоб визначити обсяг винаходу технічне рішення слід описати максимально узагальненими ознаками й перевірити, чи не буде в такому випадку спростовуватись новизна цього технічного рішення, виходячи з відомого рівня знань. Ознаки винаходу необхідно поступово конкретизувати до такого ступеня, коли виявиться, що знову розроблене технічне рішення втілює в собі нове знання й відповідає критерію новизни. При цьому тільки в тому випадку, коли зазначення ознаки в якісній формі є недостатнім, буде потрібно порушити питання про ще більший ступінь його конкретизації. Подальша ж конкретизація ознаки буде залежати від необхідного рівня розкриття ознаки, тобто від вираження його таким чином, коли однозначно виявляється причинно-наслідковий зв'язок між ознакою та технічним результатом, що досягається. Наприклад, якщо встановлено, що в процесі синтезу корисного продукту при температурі вище 70 °С вихід продукту знижується в результаті активації синтезу побічних продуктів, то сутність такого умовного винаходу повинна бути виражена у вигляді рекомендації проводити синтез при температурі, що не перевищує 70°С. Особливість даного технічного рішення буде полягати в тому, що на основі отриманого нового знання виявляється можливим розв'язати поставлене завдання при дотриманні названого умови, і в тому, що між відмітною ознакою винаходу, що й досягається технічним результатом існує певний причинно-наслідковий зв'язок. Якщо в такій ситуації у формулі винаходу привести конкретні температурні режими, наприклад 40-70 °С, то між ознакою и технічним результатом, що досягається, не буде причинно-наслідковому зв'язку – технічного результату було досягнуто не тому, що процес проводили саме в зазначеному інтервалі температур, а тому, що його проводили при температурі, нижче 70 °С. Напроти, якщо встановлене, що в діапазоні температур 40-70 °С спостерігається оптимальне співвідношення швидкостей основний і побічних реакцій, що не має місця при більш низьких або високих температурах, і саме це приводить до підвищення виходу продукту, то причинно-наслідковий зв'язок існує саме між цими конкретними значеннями ознаки і технічним результатом, що досягається.

3. Вимога єдності винаходу (корисної моделі)

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», - заявка на винахід повинна відноситися до одного або до групи винаходів, об'єднаних одним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу), а заявка на корисну модель повинна стосуватися однієї корисної моделі (вимога єдності корисної моделі). При цьому винахід (або група винаходів) чи корисна модель повинні бути спрямовані на досягнення тільки одного технічного результату. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 №22, в пп. 2.6. встановлюють:згідно з ч.4 ст.12 Закону заявка на винахід повинна стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу).

Науковці пропонують застосовувати таке визначення: «єдність винаходу (корисної моделі) - цільність всіх його (її) необхідних і достатніх елементів як за формою, так і за змістом в їх нерозривному взаємозв'язку, що забезпечує досягнення тільки одного технічного результату». Таким чином, поняття «єдність винаходу» призвело до поняття «система», так як містить дві основні складові останньої: елементи та взаємозв'язки.

1) Такі, що відносяться до одного і того ж виду об'єкта.

2) Такі, що відносяться до однакових або різних видів об'єктів, але один з яких є головним, а іншій (інші) призначені для його отримання, здійснення або використання, наприклад речовина і спосіб її отримання; пристрій і пристрій для його використання; і група винаходів, що відносяться до цілого і частини.

3) Один із винаходів відноситься до об’єкта в цілому, а інше (інші) - до його частини.

Кількість винаходів в групі може бути будь-якою за умови дотримання єдиного загального винахідницького задуму.

Для більшості груп винаходів єдиний задум знаходить відбиття в тому, що об'єднувані винаходи направлені на досягнення певного результату при реалізації винаходу, що відноситься до головного об’єкта або до об’єкта, що являє собою ціле.

Кожний винахід, що входить до групи, задовольняє всім вимогам, що висуваються до винаходу.

Кожний винахід, що входить до групи, відповідає умові необхідності і достатності разом з іншими для досягнення технічного результату головного винаходу або винаходу, що відноситься до цілого, при їх спільній реалізації. Винятки складають варіанти винаходу.

Викладена умова не виключає можливості самостійного використання рішень, що відносяться до підпорядкованих (в технічному сенсі) об'єктів. Воно лише означає, що на дату подачі заявки технічний результат головного винаходу не буде досягнутий без винаходів, що відносяться до підпорядкованих об'єктів. Наприклад, в групі винаходів, що відносяться до способу отримання бетону і пристрою для його здійснення, технічний результат - підвищення продуктивності способу - може бути досягнутий лише в тому випадку, коли він буде здійснюватися в новому пристрої. Це, проте, не виключає можливості використання цього ж пристрою для здійснення інших способів.

Аналогічно в групі винаходів, що відносяться до цілого і його частини, ТР рішення, що відноситься до цілого, не може бути досягнутий без нового рішення, що відноситься до частини, хоча останнє використовується самостійно або в інших системах.

Таким чином, якщо в правовому відношенні всі винаходи групи є самостійними, то в технічному - самостійні тільки варіанти винаходів. Найбільший технічний зв'язок у винаходів, що відносяться до різних об'єктів, один з яких призначений для отримання, здійснення або використання іншого. Дещо менший зв'язок, одностороння залежність в групі винаходів, що відносяться до цілого і частини.