Класифікація полімерів.

За походженням полімери поділяють на природні та синтетичні.

До природних відносяться крохмаль, целюлоза, натуральний каучук та гутаперча тощо. Синтетичні полімери одержують в результаті хімічних перетворень. На сьогоднішній день відомі сотні тисяч різних синтетичних полімерів.

За характером побудови макромолекулярних ланцюгів усі полімери можна розділити на: лінійні, розгалужені і сітчасті.

Лінійні Розгалужені Сітчасті

В залежності від просторової конфігурації елементарних ланок або способу їх сполучення між собою розрізняють стереорегулярні та нерегулярніполімери. Якщо всі елементарні ланки мають однакову конфігурацію, перебувають або у цис-, або у транс-формах і сполучені між собою за принципом “голова до хвоста”, то такий полімер буде стереорегулярним (див.стор. ). Прикладом стереорегулярного полімеру може бути натуральний каучук (див.стор. ). Якщо розташування елементарних ланок носить випадковий характер (то “голова до хвоста”, то “голова до голови”) або елементарні ланки знаходяться то в цис-, то в транс-формах, тоді такий полімер буде нерегулярним.

Нерегулярний полівінілхлорид (ПВХ)

Регулярність будови впливає на механічні, фізичні та інші властивості полімеру. Як правило, стереорегулярні полімери мають вищі показники.

За складом ланцюга макромолекул полімери поділяють на три класи:

1) карболанцюгові, 2) гетероланцюгові, 3) елементоорганічні.

У карболанцюгових полімерах головний ланцюг складається тільки з атомів вуглецю (натуральний та більшість синтетичних каучуків, поліетилен, поліпропілен, полістирол тощо).

В гетероланцюгових полімерах у головний ланцюг крім атомів вуглецю входять атоми інших елементів, т.з. гетероатоми. До них відносяться поліестери (див.cтор. ), поліаміди (див.cтор. ), карбамідоформальдегідні смоли (див. cтор. ) тощо.

І, нарешті, елементоорганічні полімери не містять у головному ланцюгу вуглецевих атомів. Як правило, це полімери з неорганічними ланцюгами і органічними боковими відгалуженнями, наприклад, поліорганосилоксани (див. cтор. ).

За своєю поведінкою при нагріванні полімери поділяються на термопластичні та термореактивні.

Термопластичні полімери при нагріванні поступово розм’якшуються і переходять у в’язко-текучий стан (топляться). Під час охолодження відбувається зворотній процес і полімер із рідкого стану переходить у твердий. Оскільки хімічна природа полімеру при цьому не змінюється, процеси топлення та твердіння можна проводити багаторазово. До термопластичних належать полімери переважно лінійної будови, такі як поліетилен, поліпропілен, полістирол, поліакрилати, фенолоформальдегідні новолачні смоли (див. cтор. ).

Термореактивні полімери при нагріванні структуруються, перетворюючись на нетопкі та нерозчинні сполуки. В них під час нагрівання відбувається хімічна взаємодія між макромолекулами, внаслідок якої лінійний полімер перетворюється на зшитий з просторовою сіткою.

Разом з полімерами на практиці широко використовують кополімери, які поєднують в одній макромолекулі властивості різних полімерів. Таке поєднання досягається тим, що при синтезі ВМС використовують не один, а два і більше мономерів. Властивості кополімерів залежать від природи мономерів і характеру побудови макромолекули. В залежності від характеру послідовності елементарних ланок, розрізняють альтернантні, статистичні, блок- та прищеплені кополімери.