Процесуальні суб'єкти, які мають право призначати судові експертизи

Як було зазначено вище, судові експертизи призначаються для дослідження обставин справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Підставою для проведення судових експертиз в експертних установах є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи (постанова, ухвала), складений уповноваженою на те особою (органом).

При проведенні досудового слідства принципово можливі три ситуації призначення судових експертиз:

- обов'язкове призначення експертиз;

- призначення експертиз за розсудом осіб, що мають відношення до виробництва розслідування (слідчого, прокурора, прокурора-криміналіста й ін.);

- призначення експертиз за вимогою учасників процесу.

В усіх цих ситуаціях проведення судової експертизи обумовлює потреба в спеціальних знаннях (наукових, технічних тощо) для вирішення певних питань при виробництві у справі, що передбачено ч. 1 ст. 75 КПК, ст. 143 ЦПК і ст. 41 ГПК, і відповідає визначенню судової експертизи, викладеному в ст. 1 Закону України «Про судову експертизу».

Порядок призначення експертизи в кримінальному процесі на стадії досудового слідства встановлений ст. 196 КПК, а також, ст.ст. 75, 76 КПК (підстави для виробництва експертизи) і ст. 130 КПК (вимоги до постанови слідчого і прокурора).

Проведення експертизи призначає слідчий (прокурор), про що він складає мотивовану постанову.

У ст. 76 КПК передбачені випадки, коли слідчий зобов'язаний призначити судову експертизу. Таких випадків п'ять:

- для встановлення причин смерті;

- для установлення ваги і характеру тілесних ушкоджень;

- для визначення психічного стану підозрюваного чи обвинувачуваного при наявності в справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності;

- для встановлення полової зрілості потерпілої по справах, передбаченим ст. 155 КК;

- для встановлення віку підозрюваного чи обвинувачуваного, якщо це має значення для вирішення питання про можливість залучення його до кримінальної відповідальності і якщо про цьому немає відповідних документів і немає можливості їх одержати.

Тобто, усі ці випадки відносяться до компетенції судово-медичної, у т.ч. судово-психіатричної експертизи.

В інших випадках (а також у господарському або цивільному процесі, наприклад, коли є клопотання учасників процесу про призначення експертизи) рішення про призначення експертизи приймає особа, у провадженні якої знаходиться справа (суддя, слідчий, прокурор).

Так, відповідно до п.1 ст. 145 ЦПК призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Об'єкти і матеріали справи, що направляються на експертизу, повинні бути належним чином оформлені. Так, слідчий зобов'язаний: упакувати об'єкти відповідно до спеціальних вимог, що забезпечують збереження як самих об'єктів, так і наявних на них слідів; супроводити пакування пояснювальними записками, проставити свій підпис, опечатати пакування. Матеріали справи, що направляються на експертизу, повинні бути прошиті, всі аркуші - пронумеровані.

Слід зазначити, що зразки для порівняння відбираються на підставі окремої постанови, а при їхньому направленні на експертизу, вони повинні бути належним чином оформлені й описані в тій частині постанови про призначення експертизи, у якій приводиться перелік об'єктів, що направляються, і матеріалів справи.

Дотримання вимог КК та КПК України при призначенні експертиз обумовлене тим, що докази у справі, отримані з порушенням процесуальних вимог, не можуть бути прийняті як такі, а наявність істотних процесуальних порушень є однією з передбачених ст. 370, 374 КПК підстав для скасування чи зміни вироку.

Розглянемо особливості призначення експертизи в цивільному та господарському процесі.

Підстави й порядок призначення експертиз у цивільному процесі встановлює ст. 143 ЦПК. Також, слід зазначити, що ЦПК та ГПК містять норми, спрямовані на забезпечення доказів, тобто на нейтралізацію обставин, що можуть унеможливити або значно ускладнити представлення доказів у суд (наприклад, унаслідок їхньої втрати, знищення тощо). При цьому, згідно із ст. 133 ЦПК та 43-1 ГПК особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або ускладненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до суду із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Одним із способів забезпечення доказів є призначення експертизи, про що виноситься відповідна ухвала (ст. 144 ЦПК). Таким чином, призначення експертизи можливо ще до прийняття позову до розгляду. Суддя також має право призначить експертизу в порядку підготовки до судового засідання, а суд – під час розгляду справи.

Відповідні підстави і порядок призначення експертиз у господарському процесі встановлені ст. 41 ГПК, згідно з якою експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. При цьому учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, що мають бути вирішені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

В статті 42 ГПК визначені вимоги до висновку судового експерта: він повинен містити докладний опис проведених досліджень, їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування стосовно цих обставин.

Висновок подається господарському суду в письмовій формі, його копія надсилається сторонам. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

У кримінальному, в цивільному або в господарському процесі експертиза може провадитися як у судовому засіданні, так і поза судом.

Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання експертиз, контроль за своєчасним їх проведенням та за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи.

Керівник експертної установи (її структурного підрозділу) може виступати як експерт відповідно до присвоєної йому експертної спеціальності.

Терміни проведення експертиз встановлюються керівником експертної установи (її структурного підрозділу) в межах:

10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не складних за характером досліджень експертиз;

1-го місяця - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень.

Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені терміни, більший строк встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення не повинно перевищувати п'яти днів.

Термін проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У термін проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призначили експертизу.