Англійські колоніальні володіння в Африці в 1920—1930-ті рр.
§ Колоніальні володіння європейських держав на африканському континенті після Першої світової війни.
Країни Латинської Америки
§ Розвиток країн Латинської Америки в міжвоєнний період
| Основні риси |
| • Поєднання політичного суверенітету ті економічної залежності. • Нерівномірність розвитку країн регіону. • Спроби подолання економічної відсталості. • Політична нестабільність. • Злиденне становище більшої частики населення |
§ Розвиток провідних країн регіону
| Країна | Особливості розвитку |
| Аргентина | У XIX — на початку XX ст. Аргентина — це переселенська країна (переважно вихідці з Іспанії та Італії). Економіка країни розвивалась у межах агроекспортної моделі: вона була однією з найбільших виробників сільгосппродукції у світі, яка йшла переважно на експорт (м’ясо, зернові й технічні культури). Наприкінці XIX ст. в країні розгортається широкий демократичний рух проти «елітарної демократії». Виникає перша масова політична партія — Громадянський радикальний союз на чолі з І. Ірігойєном. Під тиском руху в 1912 р. в країні було запроваджено загальне виборче право. Це дало могутній поштовх до лібералізації режиму в країні. Період 1916—1930 рр. увійшов в історію країни під назвою «епоха “ліберального реформізму”». Її пов’язують з президентством Іпполіто Ірігойєна (1916—1922, 1928—1930 рр.). Він дозволив діяльність профспілок, увів 8-годин- ний робочий день і двотижневу оплачувану відпустку. Було проведено земельну реформу, згідно з якою селянам із державного фонду було передано 8 млн га землі та захищалися права орендаторів. Було розпочато боротьбу за націоналізацію нафтової промисловості. Проте його перетворення не були завершені. Економічна криза 1930-х рр. загострила становище в країні. У 1930 р. військові на чолі з генералом Ф. Урібуру здійснили переворот. їх правління з 1930 р. по 1943 р. увійшло в історію країни як «десятиліття ганьби». Проте правління військових заклало нові тенденції розвитку. В умовах агроекспортної моделі розвитку в країні почала реалізовуватися широка програма імпортозамінної індустріалізації — заміна товарів, що експортувалися, на товари, які вироблялися в Аргентині. Запроваджувалися державні методи регулювання. Імпортозамінна індустріалізація призвела до серйозних змін у соціальній структурі суспільства: найчисленнішими і найвпливовішими прошарками суспільства стають наймані робітники і підприємці. Змінилась структура експорту країни. Аргентина перетворилася на аграрно-індустріальну країну. Проте досягти економічної незалежності їй не вдалося. Країна потрапила в технологічну залежність від провідних країн світу. У зовнішній політиці Аргентина проводила політику «лідера Південної Америки» й завжди знаходилася в опозиції до політики СІЛА. Аргентина відмовилася вступити до Ліги Націй і встановила дипломатичні відносини з радянською Росією (1921 р.). Засуджувала колоніальну дипломатичну політику СІЛА в Центральній Америці. У 1930-ті рр. пішла на зближення з Німеччиною |
| Мексика | Унаслідок революції 1910—1917 рр. до влади в Мексиці доступилася нова політична еліта. 1 травня 1917 р. було прийнято одну з найдемократичніших на той час конституцій. Вона закріплювала за нацією права на землю та її надра, зобов’язувала повернути селянам усі захоплені в них землі, а також наділити їх землею з державного фонду. Крім того, кожний штат установлював максимум землеволодіння, а надлишки викуповувалися і розподілялися між селянами. Конституція визнавала права профспілок, установлювала 8-годинний робочий день. Початкова освіта стала обов’язковою і безкоштовною. Мексика проголошувалася демократичною президентською федеративною республікою Найбільш ґрунтовні перетворення здійснив у Мексиці президент Ласаро Карденас (1934—1940 рр.). За його правління було покінченс з пануванням латифундій, селяни отримали в 2,5 разу землі більше, ніж за попередні 20 років, було націоналізовано залізниці та нафтову промисловість, утвердився демократичний устрій. Уряд проводив політику імпортозамінної індустріалізації та запроваджував протекціоністські закони для захисту власної промисловості.Зовнішня політика Мексики базувалася на принципах невтручання у внутрішні справи інших держав, на повазі суверенітету тг рівноправ'я у міжнародних відносинах. Мексика була першою серед країн Латинської Америки, яка визнала СРСР і встановила з ним дипломатичні відносини '1924 р.). Країна прийняла тисячі політичних емігрантів з Іспанії після встановлення там режиму Ф. Франко; засудила акти агресії Німеччини та Японії. Осо&ткі =:дн:сени склалися у Мексики зі США |
| Бразилія | Зустріла XX ст. відсталою аграрною країною, яка ще не подолала пережитки періоду існування рабства (було скасовано в 1888 р.). Повалення монархії і встановлення республіки (1889 р.) не змінили політичного життя в країні. Період з 1889 по 1930 р. увійшов в історію країни під назвою «стара республіка». Домінуюче становище в країні посідала земельна аристократія — латифундисти (виробники кави й цукрової тростини). Правлячу еліту формували аристократи штатів Сан-Паулу і Мінас-Жерайс. На початок 1920-х рр. існуючий в країні режим викликав відкрите невдоволення. Ініціативу виступу проти влади кавових магнатів узяли на себе молоді офіцери. їх рух отримав назву «тенентиський» (від португ. іепепіе — лейтенант). У 1922 р. у ряді гарнізонів спалахнули заколоти, після придушення яких нерозгромлені загони тенентистів утворили єдину колону та пройшли з боями з півдня на північ країни (1924—1927 рр.). Провідну роль у цьому русі відігравав начальник штабу колони капітан Л. Престес. Заколотників підтримали представники регіональних еліт, яким був заборонений доступ до вищої влади, а також підприємці й промисловці. Криза «старої республіки» стала очевидною.Економічна криза 1929—1933 рр. підірвала могутність старої еліти, до того ж вона не мала ніяких рецептів для виведення країни з кризи. У таких умовах у 1930 р. в країні відбулися президентські вибори. Правляча «Консервативна концентрація? І перемогла своїми традиційними методами підкупів, залякувань, фальсифікацією виборів тощо. Але опозиція, об’єднана в «Ліберальний альянс» на чолі з Ж. Варга- сом, не визнала поразки й захопила владу силою. Наступний період в історії країни отримав назву «Ера Варгаса» (1930—1964 рр.).У період свого президентства Ж. Варгас став ініціатором проведення широких реформ. Він установив режим особистої влади (1934 р.) і в перші роки свого правління симпатизував ідеям фашизму, намагаючись в усьому бути схожим на Муссоліні (як зовні, так і в політичній діяльності), але під час Другої світової війни кардинально змінив погляди: у 1942 р. оголосив війну Німеччині й навіть відправив воювати на боці антигітлерівської коаліції 30-тисячний корпус, який брав участь у бойових діях в Італії.За роки правління Ж. Варгаса в Бразилії було здійснено імпортозамінну індустріа-лізацію, створено державний сектор економіки (металургія, електроенергетика, транспорт), введено протекціоністські митні податки, розвідано й розпочато експлуатацію природних родовищ (боксити, залізна руда, нікель, золото). Освоювалис нові землі. Завдяки вмілій дипломатичній Політиці домігся вигідних для країни зовнішніх інвестицій. У соціальній сфері було запроваджено страхування й трудове законодавство, уведено 8-годинний робочий день, визначено розмір мінімальної заробітної плати, пенсій, відпусток тощо. Значні кошти спрямовувалися урядом на розвиток освіти і культури. У той же час були розпущені всі політичні партії, запроваджена цензура, переслідувалась опозиція |
12
Дата добавления: 2016-03-10; просмотров: 1227;