ВНЕСОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ У РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ

Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян, протягом IX—XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та Азії.

Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про са­мобутність культури Київської Русі.

Тривалий час вважалось аксіоматичним, що до Кирила та Мефодія на території Київської Русі писемності не було. Дослідження останнього часу доводять, що вже в III тисячолітті до н. є. зустрічаються написи на керамічних виробах, і таких пам'яток чимало в музеях України. Ба­гато часу, сил та енергії пошукам і дешифруванню праслов'янської пи­семності віддав В. Даниленко.

Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кіль­кістю писемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестя­них грамотах, а також графіті у Софії Київській та Новгородській. За Володимира і Ярослава працювали школи. Народилася і утвердилася любов до книги, утворюються скрипторії, майстерні для переписування та оздоблення книги. Утворюються бібліотеки — перша з них була при Софійському соборі у Києві. Київські князі були високоосвіченими людь­ми — "книголюбцями". Так, Ярослав Мудрий, за свідченням літописця, "почитая часто в день и в нощи", був палким прихильником книги.

На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальна література. На жаль, до наших днів дійшло мало світських творів, але "Слово про Ігорів похід" серед них посідає чільне місце. Один із най­визначніших світських творів періоду Київської Русі — це "Поучение" дітям Володимира Мономаха, в якому він закликає їх до миру і злагоди та подає ідеалізований образ політика, державного діяча, воїна.

Особливим і своєрідним жанром у літературі були "житія" святих; у них ми знаходимо багато інформації про соціальні відносини, політичне життя, побут і культуру того часу. Найхарактерніша пам'ятка цього жанру — "Києво-Печерський Патерик".

До оригінальних творів літератури належать також літописи, які являють собою значне явище не лише у вітчизняній, а й у світовій літе­ратурі. "Повесть временньїх лет... откуда єсть пошла Русская земля и кто в ней почал первее княжити и откуда Русская земля стала єсть" доносить до читача ідею патріотизму, величі, єдності й незалежності Руської землі.

Істотного розвитку дістала усна народна творчість, що відбиває спе­цифіку мислення і мову народу. Найяскравіше це помітно у билинах: тут образи богатирів — це уособлення патріотизму і мужності, героїки і безмежної відданості Батьківщині.

Разом з народом і в народі жили обрядовий фольклор, казки, істо­ричні перекази, легенди, ліричні пісні, прислів'я, приказки, загадки та ін. Майже в первозданному вигляді до нас дійшли високі взірці обря­дової поезії — колядки та щедрівки.

Широко побутувала в Київській Русі перекладна література: філо­софські та богословські трактати, апокрифи, романи і повісті, історичні хроніки та вибране з них, так звані Ізборники: "Хожденіе богородиці по муках", "Олександрія", твори Иосифа Флавія, Іоанна Малали, Георгія Амартола, Козьми Індікоплова та ін. Вони істотно розширюва­ли кругозір та світосприймання давньоруського читача.

Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'яна архі­тектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятинна церква, Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі Видубицький та Лаврський у Києві, Спасо-Преобра-женський, Борисоглібський собори та церква П'ятниці на торгу в Чер­нігові, а також собори у Новгороді, Пскові, Полоцьку та інших містах.

Із мурованою архітектурою на Київську Русь приходить мону­ментальний живопис — фрески та мозаїки. Найбільша кількість їх збереглась у Софії Київській та церкві Спаса на Берестові. Цінність софійських фресок полягає у тому, що на них зображено багато світських тем із життя києворусичів.

Високого рівня розвитку досягло декоративно-прикладне, ужиткове та ювелірне мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популяр­ними не тільки на батьківщині, а й за її межами. Це переважно вироби із золота: намисто, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети, фібу­ли, персні та ін.

Культурі Київської Русі притаманні також спільні риси в різних галузях духовної і матеріальної культури — житті, одязі, речах побуту, декоративно-прикладному мистецтві, обрядовості, усній народній твор­чості, що на сьогодні являє для нас єдину спільність — культуру Київ­ської Русі.

Контрольні запитання.

1. Яке значення мала "Руська Правда"?

2. Досягнення культури Київської Русі за часів Ярослава Мудрого.

3. Яке місце і значення культури Київської Русі в контексті світової культури?

4. Які найвідоміші архітектурні споруди були створені у Київській Русі у 10-12 ст.?

ЛІТЕРАТУРА

Історія української культури: 36. матеріалів і документів/ Упоряд. Білик Б. та ін. — К., 2000.

Історія української культури: Побут. Письменництво. Мистецтво. Театр. Музика/За ред. І. Крип'якевича. — К., 1994. Культураі побут населення України. — 2-е вид., доп. та перероблене. — К., 1993.

Культурологія: Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. /За ред М. М. Заковича. — К., 2004.

Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура XX століття: Навч. посіб. — К., 2002.

Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1999.

Українознавство: Хрестоматія — посібник: У 2 кн. — К., 1997.

Українська культура: історія і сучасність: Навч. посібник для студентів університетів і пед. інститутів/ Черепахова С. О., Скотний В. Г., Бичко І. В., Біленко Т. І. та ін. — Львів, 1994.

Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб./За ред. М. Заковича. — К., 2001, 2002.

Українська культура: Лекції/За ред Д. Антоновича. — К., 1993.

Українська художня культура: Навч. посіб. — К., 1996.