Галузевий ринок та його межі

Як вже зазначалося, галузевим ринком називають сукупність підприємств, що виробляють схожу по споживчому призначенню продукцію при використанні близьких технологій і виробничих ресурсів і конкурують один з одним за реалізацію своєї продукції на ринку.

Таким чином, галузевий ринок, по суті, є синтетичним поняттям, що об'єднує поняття ринку і галузі.

Галузь можна визначити як сукупність підприємств, що виробляють близькі продукти і використовують при їх виробництві близькі ресурси і технології.

Отже, якщо ринок об'єднується потребою, що задовольняється, то галузь - характером використовуваних технологій.

При визначенні ринку важливим є визначення його меж. Прийнято виділяти наступні основні типи ринкових меж:

1) продуктові межі, що відображають здатність товарів замінювати один одного в споживанні;

2) часові межі, що характеризують досліджуваний часовий інтервал існування ринку, а також межі експлуатації товару, що продається;

3) локальні (просторові) межі, що визначають географічну приналежність ринку.

У практичних дослідженнях для визначення меж ринку потрібно застосування певних критеріїв. Використовується цілий ряд критеріїв визначення меж ринку. Визначемо основні із них, які найбільш часто використовуються на практиці.

1. Зміна показника перехресної цінової еластичності попиту.

Ринок включає однорідний товар та його замінники (група товарів і послуг, для яких зростання ціни на один з них приведе до збільшення попиту на інші) до того моменту, поки не буде знайдений різкий розрив в ланцюзі товарних замінників. Міра заміщення товарів в споживанні характеризується показником перехресної цінової еластичності попиту, який визначається за формулою:

де Q_1X - первинна величина попиту на товар X;

Q_2X - кінцева величина попиту на товар X;

P_1Y - первинна ціна товару Y;

P_2Y - кінцева ціна товару Y

Перехресна еластичність попиту за ціною характеризує відносну зміну об'єму попиту на один товар при зміні ціни іншого.

Якщо коефіцієнт перехресної цінової еластичності попиту > 0, товари X і Y є взаємозамінними. Підвищення ціни на товар Х веде до збільшення попиту на товар Y (наприклад, різні види палива).

Якщо даний коефіцієнт дорівнює 0 – то товари Х та Y є незалежними, тобто підвищення ціни на один товар не впливає на попит на інший (цемент та хліб).

Якщо коефіцієнт перехресної цінової еластичності попиту < 0, товари X і Y є взаємодоповнюючими, тобто підвищення ціни на товар X призводить до зменшення попиту на товар Y (збільшення ціни на бензин зменшує попит на автомобілі, що працюють від бензину).

Як тільки перехресна еластичність стає менше певної заданої величини, можна говорити про розрив в ланцюзі товарів-замінників, а значить, і про межу ринку. Отже, міняючи значення перехресної еластичності, ми можемо встановлювати різні масштаби ринку. Таку методику виркористовують антимонопольні комітети багатьох країн

2. Показник зміни виручки при зміні ціни. Цей показник заснований на концепції прямої цінової еластичності. Якщо при зростанні ціни товару виручка від реалізації скорочується, це означає у цього товару існує близький замінник, який необхідно враховувати при визначенні ринку, якщо виручка від реалізації не скорочується, означає близькі замінники відсутні, і межі ринку визначена досить повно.

3. Кореляція цін товарів в часі. Позитивна кореляція руху цін товарів впродовж тривалого періоду часу (5-10 років) свідчить про те, що товари є стійкими замінниками, тобто складають один ринок. Цей критерій базується на концепції перехресної цінової еластичності. Якщо товари А і В служать близькими замінниками, зростання ціни товару А приведе до збільшення попиту на товар В і, як наслідок, зростання ціни товару В.

4. Географічна обмеженість ринку. В якості критерію приналежності різних територій до одного локального ринку виділяють однакові умови конкуренція, такі, як взаємозв'язана попиту, наявність бар'єрів входу, відмінності в цінах, транспортні витрати та ін.