Право на зазначення походження товару

ВСТУП

На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни питання охорони і використання інтелектуальної власності відіграють все важливішу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств і установ різних форм власності. У цьому відношенні всім, хто займається або готується до подібного роду діяльності, необхідно досить чітко уявляти собі, що таке інтелектуальна власність, у чому полягає її сутність, як вона охороняється в сучасному світі і до яких наслідків може привести порушення її прав. Розгляд цих питань і є метою вивчення курсу «Патентознавство».

Предмет дисципліни – це комплекс теоретичних і практичних питань у сфері інтелектуальної власності, охорони відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, об’єктів авторського права і суміжних прав, а також експертизи об’єктів промислової власності. Студенти знайомляться з правилами оформлення та розгляду заявок на реєстрацію різних видів інтелектуальної власності, порядком купівлі та продажу ліцензій.

Опорний конспект лекцій з дисципліни «Патентознавство» розроблений для студентів спеціальності 6.110917 «Технологія харчування».

В опорному конспекті лекції викладено у логічній послідовності зі стислим текстовим супроводом. На початку кожної лекції наводиться план та перелік основних термінів, які повинні запам’ятати студенти. Для перевірки засвоєних знань у кінці кожної теми наводяться контрольні питання. Для опрацювання представленого в конспекті матеріалу студент повинен скористатися рекомендованою літературою, список якої наводиться в кінці конспекту.


Лекція 1

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ПАТЕНТОЗНАВСТВО»

План

1. Зміст курсу «Патентознавство».

2. Етапи формування патентної системи у світі.

3. Основні терміни і поняття у сфері інтелектуальної власності.

4. Система правової охорони інтелектуальної власності в Україні

 

Рекомендована література

Основна: 1, 3 ,4, 5.

Додаткова: 11, 13, 14, 20.

Інтернет-ресурси: 27, 29.

Міні-лексикон:патент, патентознавство, предмет завдання курсу, привілей, Паризька конвенція з охорони промис­лової власності, Державний департамент інтелек­туальної власності, Український інститут промис­лової власності, інтелектуальна творчість (духовна, науково-технічна), інтелектуальна власність, види інтелектуальної власності, охоронний документ, промислова власність.

 

1. Зміст курсу «Патентознавство»

Патент(від грец. рatentis) – свідоцтво, грамота.

 

 

           
   
 
   
 
 

 

n

 


n винахідницького права;

n охорони винаходів;

n охорони промислових зразків;

n охорони корисних моделей;

n охорони права на засоби інди­відуалізації товарів і послуг;

n авторського права і суміжних прав

 

 

 

 


2. Етапи формування патентної системи у світі

               
   
Привілей
 
Патент
 
 
í надавався за часів феодалізму монархом (як милість); í незаконодавчий акт.
   
í видавався на основі закону; í законодавчий акт.
 

 

 


Розвиток патентної системи (законодавства)

Дата Подія
1623 р. «Статус про монополії» – перший патентний закон (Англія).
1791 р. Видано подібний закон у Франції.
1870 р. Прийнято патентний закон у Росії (до того часу діяв маніфест «Про привілеї на різні винаходи і відкриття в ремеслах і художній творчості»).
29.03.1883 р. Паризька конвенція з охорони промислової власності, яка дозволила закласти фундамент існуючої патентної системи Þ підписано угоду на багатосторонньому рівні стосовно охорони промислової власності.
1886 р. Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів з метою розробки засад для єдиного законодавства в галузі авторського права.
1965 р. Вступ СРСР до Паризької конвенції. Членами цієї ор-ганізації нині є понад 100 країн (у тому числі Україна)
1993 р. Прийнято більшість законів України щодо інтелектуальної власності.

 

3. Основні терміни і поняття у сфері інтелектуальної власності

  Інтелектуальна Þ творчість цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю  
   

     
 
 
   
закріплені законом права на результати інте­лектуальної діяльності людини у виробничій, науковій, літературній, художній та інших сферах  

 

 

 


Інтелектуальна Þ

власність

 

 
 

 

 


 

               
     
 
 
охороняються авторським правом
 
охороняються патентним правом


Охоронний документ –документ, який забезпечує правову охорону об’єктів інтелектуальної власності.

Промислова власність – це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування та зазначення про походження чи найменування товарів.

Патент –цетехніко-правовий документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Патентна інформація – будь-яка інформація, що міститься в патентних документах.

4. Система правової охорони інтелектуальної

власності в Україні

Державну правову охорону інтелектуальної власності

в Україні здійснюють:

Законодавча влада Þ Верховна Рада України: - Підкомітет питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності, що входить до складу Комітету з питань науки і техніки.
Судова влада Þ Колегія суддів Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Апеляційні господарські суди.
Виконавча влада Þ Кабінет міністрів України: - Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Міністерство освіти і науки України: - Державний департамент інтелектуальної власності, включи консультативну раду і апеляційну палату. Інші міністерства та відомства України, що діють у сфері інтелектуальної власності: - Антимонопольний комітет України; - Міністерство юстиції України; - Міністерство внутрішніх справ України; - Державна податкова адміністрація України; - Державна митна служба України; - Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України

 

Організації і установи, що діють в системі регулювання охорони інтелектуальної власності:

Державні організації Þ Підпорядковані Державному департаменту інтелектуальної власності - Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент); - Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав»; - Інститут інтелектуальної власності і права; - Державне підприємство «Інтелзахист»; Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг. Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності (створений у складі Академії правових наук).
Недержавні організації Þ Творчі спілки України. Недержавні інституції, що спеціалізуються у сфері інтелектуальної власності - Всеукраїнська асоціація патентних повірених; - Коаліція з питань захисту прав інтелектуальної власності (CIPR); - Українська група Міжнародної асоціації з охорони промислової власності (АIPPI); - Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності; - Антипіратський союз України; - Українська юридична група; - Авторсько-правове товариство.

 

 

F Контрольні питання

 

1. Охарактеризувати предмет курсу «Патентознавство».

2. Що таке патент, привілей? Назвати різницю між ними.

3. Що таке інтелектуальна творчість?

4. Що розуміють під інтелектуальною власністю?

5. Перерахувати види об’єктів інтелектуальної творчості.

6. Які об’єкти інтелектуальної власності охороняються патентним правом?

7. Що належать до промислової власності?

8. Які об’єкти інтелектуальної власності захищаються авторським правом?

 

 

Лекція 2

ВІДКРИТТЯ, ВИНАХОДИ, КОРИСНІ МОДЕЛІ,

ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ

План

1. Відкриття, диплом.

2. Винахід, корисна модель.

3. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

4. Промислові зразки.

5. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 3 ,4.

Додаткова: 6, 7 ,11, 12, 14, 16, 20.

Інтернет-ресурси: 29, 30.

 

Міні-лексикон: відкриття, диплом, винахід (основний і допоміжний), об’єкти винаходу (продукт і спосіб), корисна модель, промисловий зразок.

 

1. Відкриття, диплом

  Відкриття Þ встановлення невідомих раніше об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень пізнання і є абсолютно новим науковим досягненням світового масштабу

 

Відкриття реєструється в Державному департаменті інтелектуальної власності, автору (кожному співавтору) видається диплом.

 

 

Диплом Þ документ, який видається автору і засвідчує, що виявлені закономірності, властивості та явища є відкриттям, засвідчує пріоритет і авторство на відкриття


2. Винахід, корисна модель

Винахід Þ це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і є придатним для використання
 
    новизна Þ винахід є новим, якщо його сутність не відома з існуючого рівня техніки, який стосовно заяв­леної пропозиції визначається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу  

 

    винахід­­- ницький Þ рівень винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки, і запропоноване рішення істотно відріз­няється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання

промислова придатність Þ винахід є промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості, сільському господарстві, медицині чи іншій сфері

 

Для визначення промислової придатності винаходу матеріали заявки повинні містити вказівку на призначення заявленого об’єкта винаходу, опис засобів і методів, за допомогою яких він може бути здійснений згідно з його призначенням, а також докази того, що описані засоби здатні забезпечити вказаний заявником технічний результат. Якщо хоча б одна з вимог не дотримується – винахід не відповідає умові «промислова придатність».

 

 

       
 
 
   

 

 


І. Продукт:

  - пристрій Þ механізм, машина, апарат, інструменти, прилади або їх деталі (чи окремі вузли апарата) та інше;
- речовина Þ індивідуальні хімічні сполуки, у т.ч. високомолекулярні сполуки та об’єкти генетичної інженерії, композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо) та продукти ядерного перетворення;
 
- штам мікроорганізму;
 
- культура клітин рослин і тварин.
 
ІІ. Спосіб Þ процес виконання дій над матеріальним об’єктом (об’єктами) за допомогою мате­ріальних об’єктів. Частіш за все є певною послідовністю операцій, прийомів, необхід­них для досягнення певного результату чи для створення певного продукту.
ІІІ. Застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням Þ створення нового засобу за рахунок виявлення нових можливостей (невідомої властивості) відомого об’єкта в новій функції або в нових, нетрадиційних умовах, де він використовується за новим призначенням.
   
Корисна модельÞ це технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке є новим і придатним для використання
 
Об’єкт корисної Þ моделі продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.
 
Право власності Þ на винахід (корисну модель) охороняється державою і засвідчується патентом.Передбачено такі види патентів: · патент на винахід, що видається строком на 20 років за результатами квалі­фікаційної експертизи заявки на винахід; · деклараційний патент на корисну модель, що видається строком на 10 років за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель та експертизи на локальну новизну, яка визначається за виданими в Україні патентами.

 

3. Закон України «Про охорону прав на винаходи
і корисні моделі»

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» було прийнято 15 грудня 1993 р. № 3687-ХН (у редакції закону № 1771-ІІІ від 01.06.2000 р., із змінами згідно із законами № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-ІV від 22.05.20003 р.). Основні положення цього закону у формі переліку та головного змісту його розділів зображені на рис. 1.

 

 


Рис. 1. Основні положення закону України
«Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»

 

 

3. Промислові зразки

 

  Промисловий Þ зразок це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для відтворення промисловим способом
   
  Сутність Þ новизни промисловий зразок є новим тоді, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки. При встановленні новизни промис­лового зразка до уваги береться зміст усіх заявок, що раніше надійшли до Державного департаменту інтелектуальної власності.
   
Промислова придатність Þ промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його можна використати у промисловості або в будь-якій іншій сфері доцільної суспільно-корисної діяльності. При цьому мається на увазі і придатність промис­лового зразка до багаторазового відтворення.

 
 

 

 


· промисловий малюнок чи розфарбування Þ площинні зразки;

· форма промислового виробу Þ об’ємні зразки;

· поєднання малюнку і форми Þ комбіновані зразки.

 

 

 


Автору промислового зразка за результатами формальної експертизи видається патент на 10 років із правом продовження, але не більше ніж на 5 років.

 

5. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»

 

Усі питання, пов’язані з промисловими зразками, регулюються Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. № 3688-ХІІ (із змінами внесеними згідно із законами № 2188-88 від 21.12.2000 р. та № 850-ІV від 22.05.20003 р.). Основні положення закону зображені на рис. 2.

 

F Контрольні питання

 

1. Що таке відкриття?

2. Дати визначення поняттю «винахід».

3. Назвати ознаки винаходу.

4. Які можуть бути об’єкти винаходу?

5. Що таке корисна модель?

6. Вкажіть об’єкт корисної моделі.

7. Який термін дії патентів на винахід і корисну модель?

8. Охарактеризувати Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

9. Що таке промисловий зразок?

10. Які є види промислових зразків?

11. Охарактеризувати Закон України «Про охорону прав на промислові зразки».


 

 


Рис. 2. Основні положення Закону України

Рис. 2. Основні положення закону України

«Про охорону прав на промислові зразки»


Лекція 3

РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ, ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

План

1. Ознаки раціоналізаторських пропозицій, порядок подачі, визнання та прийняття до використання.

2. Фірмові найменування.

3. Знаки для товарів і послуг.

4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

5. Право на зазначення походження товару.

6. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

 

Рекомендована література

Основна: 1, 3 ,4, 5.

Додаткова: 8, 9 ,11, 12, 14, 16, 20, 26.

Інтернет-ресурси: 27, 29, 30.

 

Міні-лексикон: раціоналізаторська пропозиція, заявка, склад заявки, опис пропозиції, фірмове найменування, товарний знак, зазначення походження товару.

 

1. Ознаки раціоналізаторських пропозицій, порядок подання, визнання та прийняття до використання

Раціоналізаторська пропозиція Þ технічне вирішення, якому притаманна відносна новизна і яке є корисним для тієї організації, до якої цю пропозицію подано

 

           
 
 
   
Відносно новим технічне вирішення є у тому випадку, якщо воно в момент рішення не відоме тій організації, якій раціоналізаторську пропозицію адресовано  
 
   

 


Корисність пропозиції

полягає:

 

· в отриманні корисного ефекту у вигляді економії витрат;

· удосконаленні засобів виробництва;

· підвищенні якості виробів;

· зменшенні небезпеки виробничого травматизму.

 

 
 


Не розглядаються як

раціоналізаторські

 

Þ Þ Þ пропозиції щодо поліпшення організації роботи та управ­ління господарства, оскільки вони не містять технічних рішень;   пропозиції, які лише ставлять завдання, але не дають конкретного вирішення;   пропозиції інженерно-технічних працівників щодо проектів, які ними розробляються у науково-дослідних, проектних, конструкторських технологічних організаціях і аналогічних підрозділах підприємств.

Подання заяви

 

 
 


Складена за спеціальною формою (Р-1)

надсилається в організацію, до діяльності

якої ця пропозиція належить, або у

галузеве міністерство

 
 

 


Заява реєструється в журналі реєстрації

заяв на раціоналізаторські

пропозиції у день надходження

Зміст заяви

 
 


найменування Повинно бути коротким

пропозиції і відображати сутність

 

прізвища та

деякі дані всіх

співавторів

 
 


опис пропозиції Повинен містити:

 

- виклад недоліків певної діючої конструкції, виробу, технології;

- пропозиції з поліпшення певного об’єкта (належить зазначити пози­тивні результа­ти використання нової пропозиції);

- дані для практичного здійснення про­позиції без участі авторів чи співавторів;

- відомості про конкретний прибуток (або інший корисний ефект), який може приносити пропозиція;

- графічні матеріали (креслення, схеми, ескізи тощо).

 

З моменту реєстрації заява повинна бути розглянута:

 

n на підприємстві (протягом 15 діб);

n у галузевому відомстві (протягом 45 діб).

n

 
 

 

 


Автору раціоналізаторської пропозиції протягом місяця після прийняття рішення за підписом керівника видається посвідчення.У разі співавторствапосвідчення видається кожному співавтору.

2. Фірмові найменування

 

Фірмове (комерційне) найменування Þ це словесне позначення, що належить до розпізнавальних знаків і є засобом індивідуа­лізації підприємства, виділення його серед інших
Об’єкт фірмового найменуванняÞ назва (ім’я), під яким підприємство (підприємець) постає у суспільному обороті.

Фірмове найменування повинно:

· відповідати характеру діяльності;   · містити вказівку на організаційно-правову форму підприємства (державне підприємство, відкрите акціонерне товариство, това­риство з обмеженою відповідальністю   · відображати тип підприємства – державне, комунальне, приватне, а також профіль його діяльності (виробниче, науково-виробниче, наукове, комерційне тощо);   · відповідати принципу виключності, тобто воно має бути новим і чітко відрізнятися від подібних, що уже використовуються;   · не збігатися з товарними знаками і зазначенням походження товарів, які належать третім особам;   · бути виражене державною мовою (якщо у найменуванні використовується іноземне слово, воно має бути наведене українськими літерами);   · бути стабільним (незмінним) протягом тривалого часу, доки діє підприємство.  


Фірмове найменування складається з двох частин

· основна (корпус) Þ · допоміжна Þ обов’язкова частина найменування, що містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності;
містить обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкова частина є спе­ціальною назвою підприємства, яка необ­хідна, щоб відрізняти одні підпри­ємства від інших. До факультативних належать додатки, які можуть входити, за бажанням підприємця, до фірмового найменування.

 

Використання фірмового найменування Þ вказується на товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друко­ваних виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов’я­заній з діяльністю фірми. Воно викорис­товується також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, що проводяться в межах нашої країни.

 

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність ще не має законодавчого акта, призначеного для здійснення правової охорони фірмових найменувань.

 

4. Знаки для товарів і послуг

Знак для товарів і послуг (товарний знак, торговельна марка) Þ зареєстроване у встановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних підприємств відрізняються від товарів і послуг інших підприємств

 
 
Функції товарних знаків   · вирізнення товару або послуг серед інших подібних; · вказівка на походження товару або послуг; · забезпечення стійкості попиту на певні товари і послуги; · захист інтересів сумлінних виробників і споживачів; · вказівка на якість товару; · рекламування певного товару і послуг.  


Види знаків для товарів і послуг

 

Словесні Þ оригінальні слова або сполучення літер. Найбільш поширені й ефективні знаки. Вони легко сприймаються зором, слухом, легше запам’ятовуються, вимовляються, перекла­даються тощо.
Зображувальні Þ графічні композиції будь-яких форм на площині. Здебільшого втілені в малюнку, рисунку, кресленні. Часто у символічній формі передають характер товарів або підприємства, для яких вони розроблені.  
Об'ємні Þ фігури або композиції у трьох вимірах. Найчастіше знак повторює форму самого виробу або його упаковки. Поширені знаки такого типу – оригінальна упаковка, флакон, пляшка тощо.
Комбіновані Þ       поєднання словесних, зображувальних чи об’ємних позначень. Окремі частини знака повинні бути пов’язані композиційно і сюжетно та складати одне ціле.
Інші позначення Þ звукові, світлові, позначення кольором чи поєднанням кольорів тощо. У світовій практиці як позначення товарних знаків реєструються нюхові позначення.

 

 
 

 

 


Право власності на товарний знак підтверджується документом, який називається свідоцтвом.

Строк дії свідоцтва – 10 роківвід дати подання заявки з правом продовження щоразу на 10 років.

 

 

4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

Питання, пов’язані з авторським правом на знаки для товарів і послуг, охороною знаків (рис. 3), регламентуються законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12. 1993 р. № 3689 (із змінами, внесеними згідно із законами №7511-ІV від 16.06.1999 р., № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-ІV від 22.05.20003 р.).

 

Право на зазначення походження товару

 

Зазначення походження товару Þ це позначення, що використовується на товарах, які походять з певної місцевості

Об’єкти зазначення походження товарів:

 

· просте зазначення походження товару Þ будь-яке словесне чи зображувальне (географічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Реєстрації не підлягає і законом не охороняється.  
· кваліфіковане зазначення походження товару Þ термін, що охоплює (об’єднує) такі терміни: - назва місця походження товару; - географічне зазначення походження товару. Підлягає реєстрації і охороняється законом.

 


Рис. 3. Основні положення Закону України
«Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»

Назва місця походження товару – назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для цього географічного місця людським фактором.  

 

Географічне зазначення походження товару – назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якість, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактору.   Під географічним місцем розуміється будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.  

 

 


 

 

Правова охорона надаєтьсяназві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови:

 

1) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

3) в указаному цією назвою географічному місці об’єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактору, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

 

4) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природ-ними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

 

5) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межах географічного місця.

 

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

 

1) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) воно вживається як назва товару чи як складова частина цієї назви;

 

3) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

 

4) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

 

5) хоча б одна основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Право на використання кваліфікованого зазначення походження товару засвідчується свідоцтвом.

Строк дії свідоцтва - 10 років від дати подання заявки з правом продовження щоразу на 10 років.

6. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»

 

У нашій країні зазначення походження товарів охороняються законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. № 752-ХІV (із змінами, внесеними згідно із законами № 2188-ІІІ від 21.12.2000 р. та № 850-ІV від 22.05.20003 р.). Основні положення цього закону зображені на рис. 4.

F Контрольні питання:

 

1. Що таке раціоналізаторська пропозиція?

2. Який порядок подання раціоналізаторської пропозиції, визнання та прийняття до виконання?

3. Що розуміють під знаком для товарів і послуг?

4. Яке призначення знака для товарів і послуг?

5. Вказати види товарних знаків і документ, яким вони охороняються.

6. Охарактеризувати Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

7. Які є об’єкти зазначення походження товарів?

8. Коли надається правова охорона назві місця і географічному зазначенню походження товару?

9. Дати характеристику Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

 

 

 


 

Рис. 4. Основні положення Закону України
«Про охорону прав на зазначення походження товарів»


Лекція 4

АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

План

1. Об’єкти та суб’єкти авторського права.

2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав.

3. Захист авторського права та суміжних прав.

4. Закон України “Про авторське право і суміжні права”.

 

Рекомендована література

Основна: 3 ,4, 5.

Додаткова: 10 ,11, 12, 14, 16, 19, 20, 21, 26.

Інтернет-ресурси: 27, 29.

 

Міні-лексикон:авторське право, об’єкти авторського права, автор, знак авторського права, суміжні права, виконавець, знак охорони суміжних прав, піратство, плагіат.

1. Об’єкти та суб’єкти авторського права

Авторське право Þ це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.
   
Завдання авторського права Þ створити найсприятливіші умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів діяльності всьому суспільств. Його основним принципом є поєднання інтересів авторів та інтересів усього суспільства. Воно проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових майнових прав авторів.

 

           
   
 
 
 
   

 

 


Увага!

 
 


Права автора

Особисті немайнові Þ - вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; - забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; - вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; - вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані(відчужені) іншим особам.
Майнові Þ - виключне право на використання твору; - виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: - відтворення творів; - публічне виконання і публічне сповіщення творів; - публічну демонстрацію і публічний показ; - будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; - переклади творів; - переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; - включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; - розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; - подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; - здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; - імпорт примірників творів.

 

2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав

Суміжні права Þ це права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення з використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які належать іншим особам

 

 

           
   
 
 
 
   

 

 


Увага!

 

 
 


Права суб’єктів суміжних прав

Особисті немайнові права виконавців та права на ім’я (назву) виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення Þ Виконавець має право: - вимагати визнання того, що він є виконавцем твору; - вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо); - вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо). Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім'я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми). Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв'язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.
Майнові права виконавців Þ Виконавець має виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: - публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір); - фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафіксованих виконань; - відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі; - розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення; - комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом; - розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.
Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм Þ Виробник фонограм і виробник відеограм мають виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: - відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом; - розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності; - комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом; - публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором; - будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм; - ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.
Майнові права організацій мовлення Þ Організації мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: - публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; - фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; - публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

 

 

 
 

 


3. Захист авторського права та суміжних прав

 
 

 


Увага!

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права»

 

Закон України «Про авторське право і суміжні права» було прийнято 23 грудня 1993 р. № 3792-ХII (у редакції закону № 2627-ІІІ від 11.07.2001 р., із змінами, внесеними згідно із законами № 850-ІV від 22.05.2003 р. та № 1294-ІV від 20.11.20003 р.). Основні положення цього закону у формі переліку та головного змісту його розділів зображені на рис. 5.

F Контрольні питання

1. Що розуміють під авторським правом?

2. Назвіть об’єкти авторського права.

3. Хто є суб’єктами авторського права?

4. Які права автора охороняються законом?

5. Які строки дії авторського права?

6. Що таке суміжні права?

7. Які є об’єкти суміжних прав?

8. Назвіть суб’єкти суміжних прав.

9. Які строки дії суміжних прав?

10. Як здійснюється захист авторсько права і суміжних прав?

11. Охарактеризувати Закон України «Про авторське право і суміжні права».

 

 


Рис. 5. Основні положення закону України
«Про авторське право і суміжні права»

Лекція 5

ОФОРМЛЕННЯ ТА РОЗГЛЯД ЗАЯВОК НА ВИНАХІДИ, КОРИСНІ, МОДЕЛІ, ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ ТА ОБЄКТИ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

План

1. Подання заявки на винахід (корисну модель). Опис і формула винаходу (корисної моделі).

2. Склад заявки на промисловий зразок. Опис промислового зразка.

3. Складання заявки на знак для товарів і послуг.

4. Складання заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товарів

 

Рекомендована література

Основна: 2, 3 ,4, 5.

Додаткова: 11, 12, 14, 16, 20, 22, 23, 24, 25, 26.

Інтернет-ресурси: 28, 29, 30.

Міні-лексикон:заявка, заява, опис винаходу, формула винаходу, креслення, реферат, склад заявки на промисловий зразок, опис промислового зразка, заявка на знак для товарів і послуг, міжнародна заявка, кваліфіковане зазначення походження товарів

 

1. Подання заявки на винахід (корисну модель).

Опис і формула винаходу (корисної моделі).

 

Наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р. затверджено Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель.

Склад заявки на винахід (корисну модель)

  Заява Þ     Опис Þ має чітко визначену форму, де зазначається, зокрема, який саме патент бажає отримати заявник – патент на винахід з проведенням кваліфікованої експертизи чи деклараційний патент на винахід або корисну модель.
викладається у визначеному порядку і має настільки зрозуміло і повно розкривати сутність винаходу (корисної моделі), щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі.
Формула Þ   виражає сутність винаходу (корисної моделі), ґрунтується на описі та викладається зрозуміло і стисло.
Креслення Þ ілюстративні матеріали, якщо на них є посилання в описі.
Реферат Þ використовується для інформаційних цілей. Матеріал для реферату добирається з формули та опису винаходу (корисної моделі). Текст реферату складається з окремих коротких речень і повинен містити до 250 слів.

До заявки додають документ, що підтверджує сплату збору за подання заявки або клопотання про продовження строку сплати.

 

Опис винаходу (корисної моделі) Þ основний документ заявки, від правиль­ності складання якого залежить доля заявки і самого винаходу

Розділи опису

І Назва винаходу Þ повинна бути короткою, точною, конкретною і відповідати сутності винаходу. Перед назвою вказується індекс рубрики міжнародної патентної класифікації винаходу (корисної моделі).  
Галузь техніки до ІІ якої належить Þ винахід (корисна модель) інформація про галузь техніки того роду об’єктів, до якого належить винахід, що заявляється. Допускається зазначення кількох галузей техніки.  
  ІІІ Рівень техніки Þ обґрунтовується те твердження, що жодне з відомих джерел не містить засобів того самого призначення, що дозволяє отримати необхідний техніч­ний результат. Для оцінки рівня техніки і знаходження аналогів винаходу (корисної моделі) бажано провести патентний пошук.  
ІV Суть винаходу (корисної моделі) Þ детально розкривається задача, на вирішення якої спрямовано винахід (корисну модель), що заявляється, і вказується технічний результат, якого можна досягти при впровадженні винаходу (корисної моделі).
Перелік фігур, V креслень (якщо на Þ них є посилання в описі) наводиться перелік усіх графічних зображень, надається їх стисле пояс­нення.
Відомості, які підтверджують можливість практичного здійснення винаходу (корисної моделі)  

 

 

VІ Þ

 

 

розкривається можливість одержання зазначеного технічного результату. Вказується, що винахід може бути здійснений за допомогою описаних безпосередньо у заявці або відомих засобів.
Формула винаходуÞ (корисної моделі) стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність суттєвих ознак, які достатні для досягнення заявником технічного результату. Повинна базу­ватися на описі.

Формула винаходу (корисної моделі) повинна:

 

· стисло і зрозуміло передавати технічну суть винаходу;

· визначати обсяг винаходу, а саме – межі прав власника патенту;

· слугувати засобом відмінності об’єкта винаходу від інших об’єктів.

 

Правове значенняформули винаходу полягає у тому, що вона є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу, а саме – сукупності об’єктів, на які поширюються права патентовласника.

Формула винаходу,прийнята в Україні, як і в більшості європейських країн, викладається одним реченням і складається з двох частин, відділених одна від одної виразом «…який (яка, яке) відрізняється тим, що…». Формулу цього виду називають формулою з виділеною новизною.









Дата добавления: 2016-03-05; просмотров: 1659;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.216 сек.