Універсальні погляди на проект організації

Розрізняють два підходи до проектування організації: бю­рократичний (механістичний) та біхевіористичний (органіч­ний).

Ці підходи займають важливе місце не тільки в теорії та практиці управління, але і в теорії організації. Вже самі назви — механістичний та органічний — відображають основні риси цих підходів. Застосування терміна "механістичний" до ор­ганізації використовується для того, щоб показати, що систе­ма спроектована на зразок машинного механізму, призначено­го для продуктивних операцій. Термін "органічний" надає ор­ганізації важливості живого організму, вільного від недоліків механістичної структури.

Бюрократична (механістична) модель. За нею структура організації спирається на систему формальної влади. Виокрем­люють такі риси бюрократичної організації: наявність чіткого розподілу рівнів та посад, призначення на які має відбуватися на основі експертного висновку; основою організації є логічна схема розвитку, яка забезпечує єдність у виконанні завдань; організація має усталену ієрархію посад; менеджери дотриму­ються певної дистанції щодо підлеглих; прийняття на роботу та кар'єра в організації спираються на фахову підготовку. З та­кими характеристиками організація може діяти ефективно в умовах, коли використовується рутинна технологія (низька невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) та є не­складне і нединамічне зовнішнє оточення.

У бюрократичній моделі закладено потенціал прояву за певної ситуації таких негативних явищ, як жорсткість, неком­петентність, тяганина, неефективність та безглуздість правил. Свої переваги (універсальність, передбачуваність та продук­тивність) бюрократична система може реалізувати за таких умов: відомі загальні цілі та завдання організації; робота в ор­ганізації може ділитися на окремі операції; загальна мета ор­ганізації має бути достатньо простою, щоб можна було реалізу­вати її на основі централізованого планування; виконання роботи індивідом може достовірно вимірюватися; грошова вина­города мотивує працівника; влада керівника визнається як законна.

Біхевіористична (органічна, поведінкова) модель. Ця мо­дель з'явилася в контексті функціонування школи міжлюдських відносин. Вона ґрунтується на розвитку груп в організа­ції та процесів людських взаємовідносин. Процес визначення цілей є децентралізованим та полягає в груповій відповідаль­ності. Процес комунікації передбачає вільний рух інформації в організації. Процес прийняття рішень відбувається на всіх щаблях організації через групове обговорення.

Поняття "органічний підхід" вперше ввели Т. Барнс та Д. Стакер у книзі "Управління інноваціями" (1961 р.). За їх визначенням, органічною є така структура, яка більшою мірою базується на бригадній роботі, володіє гнучкістю та менше пов'язана з правилами, характерними для традиційної ієрар­хічної побудови управління. У пізніших роботах органічну структуру стали розглядати як модель, яка може істотно впли­нути на розвиток економіки.

Органічний підхід до проектування організації характери­зується слабким або помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією, гнучкістю структури влади та невеликою кількістю рівнів ієрархії. Цей підхід де­монструє свою ефективність в умовах, коли використовується нерутинна технологія (висока невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) і є складне та динамічне зовнішнє ото­чення. Характеристики і умови ефективного застосування ме­ханістичного та органічного підходів у проектуванні організа­ції представлено в табл. 6.1.

Органічний підхід дає змогу організації краще взаємодіяти з новим оточенням, швидше адаптуватися до змін. Якщо ме­ханістичний підхід орієнтує організацію на високі структуровані ролі, то опис роботи за органічного підходу може склада­тися всього з однієї фрази: "Робіть те, що ви вважаєте за необ­хідне для виконання роботи". За органічного підходу через відсутність ясних оцінок та стандартів працівником більше рухає самомотивація та внутрішня винагорода, аніж чітко розроблена система формального контролю.

Таблиця 8.1.