Стаття 10. Класифікація видатків бюджету

1. Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціо­нальна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація ви­датків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (ві­домча класифікація видатків);

4) бюджетними програмами (програмна класифікація ви­датків).

2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні дета­лізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійс­нення відповідно загальних функцій держави, Автономної Рес­публіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спря­мування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самовря­дування.

3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділя­ються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міні­стром фінансів України.

4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Дер­жавне казначейство України та місцеві фінансові органи ве­дуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація видатків бюджету здійснюється за різними під­ставами і групується за:

а) функціональними ознаками;

б) економічними ознаками;

в) відомчими ознаками;

г) програмними ознаками.

Функціональна класифікація видатків бюджету здійснюєть­ся шляхом їх групування відповідно до різновиду функцій держа­ви та витрат на їх фінансування. Цей тип класифікації дозволяє проаналізувати динаміку витрат, зробити прогнози щодо наступ­них видатків. Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління ООН та має три рівні де­талізації:

- розділи (видатки бюджетів на здійснення загальних функ­цій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самовря­дування);

- підрозділи та групи (напрями спрямування бюджетних кош­тів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування).

Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей дер­жавного управління, тоді як номери підрозділів та груп вказують на засоби досягнення й реалізації визначених цілей та напрямів (наприклад: розділ 0170 «Обслуговування боргу»; підрозділ 0171 «Обслуговування внутрішнього боргу»).

Згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про бюджет­ну класифікацію та її введення» від 27 грудня 2001 р. № 604 Де­партамент по бюджету та Державне казначейство України підго­тували роз'яснення щодо застосування функціональної та еконо­мічної класифікації видатків бюджету та перехідну таблицю з адекватності кодів функціональної класифікації видатків бюдже­ту, що діяла в 2001 році.

При цьому здійснено перегрупування де­яких видатків, тому що попередня бюджетна класифікація (наказ Міністерства фінансів України від 3 грудня 1997 р. № 265) мала 25 класифікаційних розділів, тоді як чинна бюджетна класифіка­ція - 10 розділів відповідно до функціональної класифікації ви­датків бюджету.

Функціональна класифікація видатків бюджету включає видат­ки на:

а) загальнодержавні функції (утримання вищих органів дер­жавного управління, органів місцевої влади та місцевого самовря­дування; фінансова та зовнішньоекономічна діяльність; економіч­на допомога зарубіжним країнам; інші функції державного управ­ління; фундаментальні дослідження; дослідження та розробки в галузі державного управління; проведення виборів та референду­мів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);

б) оборону (військова та цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження та розробки в галузі оборони; інша діяльність в галузі оборони);

в) функції охорони громадського порядку, забезпечення су­спільної безпеки та функції судової влади (діяльність по забезпе­ченню громадського порядку; боротьба із злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист і рятування; судова влада; діяльність у сфері безпеки держави; утримання криміналь­но-виконавчої системи; представницькі функції в суді; досліджен­ня та розробки в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

г) економічну діяльність (загальна економічна, торгова та тру­дова діяльність; лісове та сільське господарство, полювання, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; інша промисло­вість І будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інфор­матика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність);

д) охорону навколишнього природного середовища (запобіган­ня та ліквідація забруднення навколишнього природного середо­вища; збереження природно-заповідного фонду; дослідження та розробки у сфері охорони навколишнього природного середови­ща; інша діяльність у цій галузі);

є) житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне господарство; дослідження та розробки у сфері жит­лово-комунального господарства; інша діяльність у цій галузі);

ж) охорону здоров'я (медична продукція і обладнання; полі­клініки та амбулаторії, швидка допомога; лікарні та санаторно-курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні заходи та діяльність відповідних установ; дослідження та розроб­ки в галузі охорони здоров'я; інша діяльність у цій галузі);

з) духовний та фізичний розвиток (фізична культура і спорт; культура і мистецтво; засоби масової інформації; дослідження та розробки у сфері духовного і фізичного розвитку; інша діяльність у цій галузі);

і) освіту (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професій­но-технічна освіта; позашкільна освіта; програми матеріального забезпечення навчальних закладів; дослідження та розробки у сфері освіти; інша діяльність в цій галузі);

к) соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний за­хист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни і праці; соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних; допомога у ви­рішенні житлових питань; соціальний захист інших категорій на­селення; дослідження та розробки у сфері соціального захисту; ін­ша діяльність у цій сфері).

Економічна класифікація видатків бюджету уточнює вико­ристання бюджетних коштів відповідно до їх предметних ознак (заробітна плата, оренда, капітальні витрати тощо). На підставі економічної класифікації видатків забезпечується єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, створюється можливість виділити захищені статті видатків бюджету. Видатки бюджету за цим типом класифікації групуються в єдині блоки і складають: поточні видатки; нерозподілені видатки; кредитуван­ня з вирахуванням погашення.

Поточні видатки включають:

а) витрати на товари та послуги;

б) виплати процентів (доходу) за зобов'язаннями;

в) субсидії та поточні трансферти;

До складу капітальних видатків входять:

а) придбання основного капіталу;

б) створення державних запасів та резервів;

в) придбання землі та нематеріальних активів;

г) капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки складають видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад нероз­поділених видатків визначається законом про Державний бюджет України чи рішенням відповідної місцевої ради.

Перелік видатків, що складають кредитування за вирахуванням погашення, визначається Міністерством фінансів України. До ньо­го включаються:

а) надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення;

б) надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджет­них коштів, якими стаття 2 Кодексу визнає бюджетні установи в особі їх керівників, котрі відповідно до статті 22 Кодексу отриму­ють повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

На підставі відомчої класифікації Державне казначейство Ук­раїни та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету Укра­їни входять видатки на фінансування Управління справами Вер­ховної Ради України, Державного управління справами, Госпо­дарського управління Секретаріату Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Ви­щого господарського суду України, Генеральної прокуратури Ук­раїни, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій тощо. Відомча класи­фікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (ч. З ст. 22 Кодексу).

Програмна класифікація видатків бюджету будується на розпо­ділі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Згідно із статтею 2 Кодексу бюджетна програма є систематизованим пере­ліком заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних кош­тів відповідно до покладених на нього функцій. Розробку, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту проводить головний розпорядник коштів, він же обґрунтовує свої пропозиції.

Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише визна­чає загальний тип видатків з бюджету, то кожна програма має чітку цільову прив'язку, що відображається в структурі кодування про­грамної класифікації видатків державного бюджету. Код програм­ної класифікації містить сім знаків, якими кодується інформація про головного розпорядника, бюджетна програма, інституційні та інвес­тиційні проекти, резервний фонд, капітальні вкладення, напрями діяльності бюджетної програми. Код визначається цифрами від «1» до «9».

Програмна класифікація видатків державного бюджету відпо­відно до вимог частини 3 статті 38 Кодексу щорічно визначається Законом України «Про Державний бюджет України».