Л.З. для інгаляційного наркозу.

Засоби для наркозу, етиловий спирт, протисудомні, протипаркінсонічні засоби

Нервова система регулює взаємодію органів та систем органів між собою та усього організму з навколишнім середовищем.

Нервова система поділяється на центральну ( головний та спинний мозок) і периферичну(12 черепних і 31спинномозкових нервів)

У медичній практиці застосовують Л.З,що змінюють передачу нервових імпульсів у синапсах ( стимулюють або пригнічують).

Пригнічують ЦНС: наркозні засоби, етиловий спирт, снодійні, протиепілептичні, протипаркінсонічні, аналгетичні, нейролептики, транквілізатори, седативні засоби.

Стимулюють ЦНС: психостимулятори, антидепресанти, ноотропні, адаптогени, аналептики.

Засоби для наркозу.

Це лікарські препарати, в результаті введення яких в організмі виникає стан наркозу.

Наркоз– це оборотне пригнічення функції ЦНС,яке супроводжується знепритомленням, втратою больових та всіх інших видів чутливості, пригніченням рефлексів, розслабленням скелетних м’язів за умови збереження функції ССС та дихання.

Стадії наркозу.

1. Стадія аналгезії: зниження больової чутливості, амнезія. Всі інші види чутливості, тонус скелетних м’язів і рефлекси збережені.

2. Стадія збудження: мовна та рухова активність, підвищення АТ, порушення дихання,підсилення рефлексів. Може бути зупинка серця, бронхо- та ларингоспазм, блювання.

3. Стадія хірургічної анестезії: відсутня чутливість, пригнічені рефлекси м’язів, відновлюється нормальне дихання, стабілізується АТ,зіниці розширені, очі відкриті.

4. Стадія пробудження: настає після припинення введення наркозних засобів.Відновлення функцій проходить у зворотному порядку: з’являютьсярефлекси, тонус м’язів, чутвивість, повертаєтьс свідомість.

Вимоги для засобів для наркозу.

1. Повинні мати широкий спектр терапевтичної дії.

2. Не пригнічувати дихання і не викликати зупинки серця.

3. Не викликати психичних змін і стадії збудження.

4. Не мати мутагенних, тератогенних та канцнрогенних ефектів.

Класифікація Л.З для наркозу.

1. Л.З. для інгаляційного наркозу:

- леткі рідини: ефір, фторотан( галотан), ізофлуран, енфлуран, десфлурал.

- гази: діазоту оксид, циклопропан.

2. Л.З. для неінгаляційного наркозу:

- порошок у флаконах - тіопентал-натрій

- розчин в ампулах - натрію оксибутират, кетаміл (кеталар, каліпсол), пропанідид ( сомбревін),гексенал.

Л.З. для інгаляційного наркозу.

Переваги:

- наркоз легко керується.

Недоліки:

- потребують спеціальної апаратури;

- спричинюють подразнення слизової оболонки дихальних шляхів;

- викликають почуття ядухи, травмують психику;

- забруднюють атмосферу, шкидливо впливають на мед.персонал;

- вогненебезпечні.

Показання: проведення довготривалих оперерацій, для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда.

Побічні дії:нудота, блювання, пригнічення дихання, ССС, аритмія, гіпертензія,бронхоспазм.

Бронхоспазм, підсилення салівації, зупинка серця – ці небажані ефекти від наркозу можна запобігти введенням атропіну сульфату.