Шляхи введення ліків.

Загальна рецептура. Загальна фармакологія

Фармакологія – наука, що вивчає взаємодію ЛЗ з організмом:

1. Фармакокінетика – процеси всмоктування, розподіл, перетворення і виведення ліків;

2. Фармакодинаміка – локалізацію дії, механізм і види дії ЛР.

В історії розвитку фармакології можна виділити два етапи.

1. Емпіричний етап.Людина пізнавала отруйні і лікувальні властивості рослин на власному досвіді.Історія лікознавства пов’язана з іменами видатних лікарів.

У Стародавній Греції – з іменем Гіппократа. Збірник його медичних праць

« Кодекс Гіппократа» зберігся до наших часів.

У Стародавньому Римі найвидатнішим ученим-лікарем був Клавдій Гален, який перший запропонував робити витяжки з рослин. До нашого часу застосовують такі лікарські форми, як настої, відвари, настойки, екстракти, і називають їх галеновими препаратами.

У Київській Русі досвід лікознавства був узагальнений Київською князівною Євпраксією Мстиславівною, онукою Володимира Мономаха, в роботі

« Мазі».

У Західній Європі пізнього середньовіччя важливу роль відіграв Парацельс. Він ввів в медичну практику солі металів і велику увагу приділяв дозуванню ліків. До нашого часу зберігся його афоризм: « Все є отрута... Лише доза робить отруту непомітною».

2. Науковий етап у розвитку фармакології почався з кінця XVIIст., чому сприяли всесвітньовідомі відкриття в біології, хімії, фізіології, патології.

Було відкрито експериментальні лабораторії в яких вивчали фармакологічні властивості різних речовин.

Випускник Київо-Могилянської академії Нестор Амбодик-Максимович автор першого вітчизняного посібника « Врачебное вещесловие или описание целительных растений»

Експериментальну лабораторію при кліниці С.П.Боткіна очолював учений-фізіолог І.П.Павлов, який вивчав вплив рослин, що містять серцеві глікозиди на серце та інші органи.

Професор Ю.О.Петровський видав першу в Україні монографію « Клінічна фармакологія».

У ХХ ст. Фармакологія досягла великих успіхів. Значного розвитку набула фармакотерапія – науково обгрунтоване застосування лікарських засобів для лікування при конкретному захворюванні з урахуванням його перебігу, тривалості, форми і стадії.

Токсикологія вивчає механізм токсичної дії ліків і розробляє методи профілактики при отруєнні ліками.

Шляхи введення ліків.

1. Ентеральні:

– через рот, всередину - найбезпечніший;

– сублінгвальний (нітрогліцерин) - швидко розвивається ефект;

– через пряму кишку – супозиторії, клізми. При цьому сила дії препарату вища, тому дозу знижують.

2. Парентеральні:

- інгаляційно (газоподібні речовини, рідини, аерозолі);

- трансдермально (мазі, пасти, пластирі);

- п/шк (стерильні водні і олійні розчини), дія через 5-15 хв.;

- в/м (водні, олійні розчини, суспензії), дія через 10-15 хв.

Не можна в/м вводити кальцію хлорид, норадреналін, гіпертонічні розчини - може виникнути некроз тканин;

- в/в стуменно, повільно або крапельно в ургентних випадках. Л.З. проникають у кров, минаючи печінку. Дія ліків одразу.

Не можна вводити олійні розчини і суспензії, щоб не виникла емболія. Дія ліків одразу.

Фармакологічний ефект - зміни в організмі під дією ЛЗ.

Механізм дії – спосіб досягнення фарм. ефекту.

Доза – кількість речовин в одиницях маси, обє’му або біологічної активності.

Мінімальні дози, які виявляють початковий біологічний ефект – мінімально терапевтичні дози.

Вищі терапевтичні дози наведені в Державній фармакопеї.

Токсичні дози – справляють небезпечні для організму ефекти і смертельні дози.

Широта терапевтичної дії – інтервал між пороговою та мінімальною токсичною дозами. Характеризує безпечність ЛЗ.

Концентрація - cтупінь розведення речовини в організмі або розчинниках.

Взаємодія ЛЗ.

Це зміна фарм. ефекту в разі одночасного або послідовного їх застосування.

Синергізм – комбінована дія двох і більше ЛЗ в одному напрямку для посилення ефекту.

Антагонізм– взаємодія ЛЗ, що призводять до послаблення або зникнення ефекту (антидоти).

Види дії ЛЗ.

- Місцева – на місці застосування (місцеві анестетики, мазі, присипки);

- Резорбтивна – після всмоктування препарату і надходження у велике коло кровообігу, а потім у тканини через гістогематичні бар’єри;

- Рефлекторна – як відповідь на подразнення чутливих рецепторів (гіркоти, гірчичники).