Основні функціональні зони міста
Територіальна диференціація міста або функціональне зонування території належить до основних засобів планувальної організації простору міста.
Функціональне зонування – це розподіл території міста за характером переважаючого використання, тобто за типом функціонального призначення.
Промислова революція ХІХ ст. і бурхливий розвиток урбанізації, викликаний індустріалізацією, зумовили чіткий просторовий розподіл міських функцій.
Концепція упорядкованого функціонального розвитку міської території як інструмент забезпечення раціональної планувальної організації міста вперше була сформульована в Афінській Хартії в 1933 р. і в роботі Корбюзьє «Три форми розселення».
Одержавши загальне визнання, ця концепція перейшла в цілий ряд нормативних документів з планування міст, у тому числі ДБН 360 – 92* ''Містобудування міських і сільських поселень''. Відповідно до них, міська територія по функціональному призначенню та характеру використання розділяється на:
- сельбищну;
- виробничу;
- ланшафтно-рекреацйну.
З іншого боку, у фізичній і економічній географії склалася своя функціональна типологія територій, що одержала відображення в земельних кодексах різних країн.
В останній редакції Земельного кодексу України територія за функціональною і відомчою (галузевою) ознаками підрозділяється на сім типів:
- землі сільськогосподарського призначення;
- землі населених пунктів;
- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду;
- землі запасу.
Практика проектування вимагала деталізації функціональної класифікації стосовно видів діяльності й забудови в населених пунктах.
Загальне функціональне зонування територій поселень в Україні здійснюється згідно з опрацьованими для кожного міста, селища міського типу чи села генеральними планами. Генеральний план міста – це документ, який визначає призначення міських територій для потреб житла, виробництва, відпочинку, розташування основних громадських комплексів, трасування вуличної і транспортної мережі, заходи з охорони довкілля та ефективного використання міських земель.
Загальні положення генеральних планів поселень доповнюються “Правилами використання та забудови території міст (зонінг)”, розробленими для міст України у 2000 р. Містобудівний зонінг дозволяє детальніше регулювати інвестиційні процеси у містах, узгоджуючи загальногромадські й конкретні інтереси інвесторів і забудовників.
Дата добавления: 2016-02-24; просмотров: 546;