Інтелектуальна власність та її особливості.

1. Генезис поняття «інтелектуальна власність»

2.Інтелектуальна власність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства

3.Види інтелектуальної власності

Термін «інтелект» походить від латинського слова іпїеііесгиз - розуміння, відчуття, сприйняття. Означає розум, здатність до мислення, раціонального пізнання і фактично є калькою давньогрецького філософського поняття, що означає розум, думку, дух.

Найчастіше творчість призначають як інтелектуальну діяльність, але дуже часто це поняття наводять як розумову діяльність, тобто здатність до розумного осмислення виконання операцій, щодо створення нових об'єктів.

Загальна сутність поняття інтелектуальна власність фактично встановлює інше змістовне навантаження загального поняття власність відносно інновацій, оскільки вони мають низку особливих властивостей. Насамперед вони є об'єктами нематеріального (не відчутними на дотик), хоча і можуть бути відтвореними у вигляді певного матеріального об'єкта або зафіксованими на відповідному матеріальному носії.

Зміст поняття інтелектуальна власність не на багато змінився протягом 19-20 століття. Походження цього поняття пов'язується з розвитком французького патентного права кінця 18 ст. і опиралося у своїй основі на теорію природного права людини творити і розпоряджатись результати творчості, що найпослідовніше відображено в працях Вольтера, Дідро, Руссо та інших французьких філософів-просвітителів.

У вступній частині французького патентного закону від 7 січня 1791 року зазначалось, що усяка нова ідея, проголошення і здійснення якої може бути корисним для суспільства, належить тому, хто її створив, і було б обмеження прав людини не розглядати новий промисловий винахід як власність його творця.

На сучасному етапі ідею захистити патентом неможливо, але можна захистити її технологічне втілення, якщо звісно, ця ідея варта уваги є технологічно здійснена.

Наприкінці 19-поч.20 ст. у приватному праві найбільшої ваги набула регламентація відносин у сфері творчої діяльності, а починаючи з другої половини 20 ст. , в провідному принципі політики в сфері інтелектуальної власності були сформовані і до тепер стабільно застосовуються три такі поняття:

- абсолютне право на результати літературної і мистецької творчості;

- ексклюзивне (виняткове) право промислової власності та загальне право інтелектуальної власності.

Якщо глибоко вникнути в суть визначеного поняття, то воно фактично встановлює природне право першості творчого індивіда, як автора інтелектуального здобутку. Абсолютне право якого - розпоряджатися

(управляти) результатом власної творчості. Фактично це і закріплено статтею 41в Конституції України.

Згідно з Конвенцією про заснування всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), суб'єктами права інтелектуальної власності можуть виступати не тільки юридичні і фізичні особи, але й держава в цілому.

Крім того, об'єктами інтелектуальної власності можуть бути визначені не тільки об'єкти ексклюзивних прав (зокрема заходи, спрямовані на запобігання проявам не добросовісної конкуренції), більше того, правами інтелектуальної власності (зокрема правами на Ноу-хау) можуть визначатися не лише виняткові (ексклюзивні) права.

Американський письменник Марк Твен персонажа свого твору „Янки при дворі Короля Артура” перемістив у часи зародження цивілізованих суспільно-правових виробних відносин і вклав у його потаємні думки ідею створити патентне правове поле у рамках суспільного укладу, в якому він опинився. Талант письменника проявився у тому, що він зміг логічно осмислити, що надійність влади залежить, з одного боку від того, у чиїх руках знаходиться преса, а з іншому - від сильного патентного закону. Він розумів, що на перший план розвитку суспільства висуваються не розвиток банківсько-фінансових структур, не гроші, матеріальні блага, а саме розумова праця творчих індивідів, які створюють новації відповідно до суспільних потреб, і тому потрібно забезпечити їх ефективну правову охорону, бо вони є інтелектуальним капіталом, який буде безцінним і для наступних поколінь.

Французький громадський діяч Пьєр де Кубертен, засновник сучасного олімпійського руху, свого часу запевнив, що рівень цивілізації суспільства визначається ставленням до людей похилого віку ( хранителів накопичених суспільством теоретичних і практичних знань - інтелектуальної спадщини), дітей (майбутнього інтелектуального потенціалу нації) та творчих особистостей (сучасного загону осіб розумової праці), тобто тих верств суспільства, що спроможні передавати, освоювати та створювати інновацій, які насамперед базуються на нових знаннях.

ІІ. Тенденції розвитку науки ,культури, техніки і виробництва , особливо в другій половині 20-21 століття , свідчать про те ,що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто , саме результати розумової діяльності або за теперішньою термінологією інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно , що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво люди живуть краще , адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва ,культури, освіти . Науково-технічні досягнення формують рівень і характер виробництва. Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літератури ,мистецтва формують моральні засади суспільства , його світогляд, ставлення до навколишнього середовища. Від характеру духовного світосприйняття залежать характер і напрями науково-технічного прогресу. Якби у дискусії 50-х р.20 століття фізиками і ліриками перемогли лірики, то у нас не було б Чорнобильської трагедії.

Поняття інтелектуальної діяльності і НТП не збігаються. Поняття НТП стосується лише розвитку науки, техніки і на цій основі виробництва . Поза межами цього поняття залишалися література ,мистецтво. Схематично це можна подати так

Інтелектуальна діяльність

Науково-технічний прогрес Література, культура ,мистецтво

(розвиток науки і техніки +

виробництво)

Поняття " Інтелектуальна діяльність " і " творчість " мають певні відмінності. Досить часто ці поняття вживають як однозначні, про те це не завжди так . Творча діяльність - діяльність, внаслідок якої народжуються щось якісно нове , що вирізняється неповторністю чи оригінальністю. Це поняття більш широке ніж інтелектуальна діяльність . Інтелектуальна діяльність і творча діяльність - розумова діяльність .У цьому аспекті вони збігаються. Однак не всяка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може працювати розумово, але творчого результати не досягти. Сьогодні розумовою працею займаються щораз більш людей -вчителі, лікарі, вчені, інженери та ін.. Але творчість - це розумова діяльність, внаслідок чого з'являється щось нове.

Інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони.

Діяльність людини

Розумова Фізична

-нетворча

-творча

-та, яка не є об'єктом правової охорони

-інтелектуальна діяльність(та, яка є об'єктом правової охорони)

Прикладом, коли творча діяльність не є об'єктом правової охорони. Створено цінний винахід. Проте його автори якимось чином розголосили таємницю про його сутність ще задовго до подання заявки на патентування(більше 1 року) .

У такому разі цей об'єкт вже чи підлягає патентуванню, а отже і не буде об'єктом інтелектуальної власності цих авторів.

ІІІ. Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності поділяється на три основні групи:

Ігр. Твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність.

2гр.Технічні творчі витвори або промислова власність

Згр. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Літературна діяльність має такі специфічні особливості:

1.Об'єктом правової охорони визнається твір, що має творчий характер і виражений у такій об активній формі, яка дозволяє його відтворювати. Тобто у творі захищається його форма, а не зміст. Наприклад відомо, вірші на тему «Я пам'ятник собі..» були написані кількома авторами задовго до О.С.Пушкіна , але він ту саму тему висловив у новій витонченій формі. Якщо наукова стаття одного автора публікується іншою особою, але в новій формі, то така «творчість» не повинна була б мати правову охорону. Проте за чинним законодавством це не визнається порушенням авторського права.

2.Результат літературної творчості стає об'єктом правової охорони незалежно від художньо-естетичного чи науково-теоретичного рівня самого твору. Оцінка твору буде дана суспільством.

На відміну від літературної діяльності, об'єктом промислової власності визнається лише той результат науково-технічної діяльності, що відповідає умовам охороноздатності, які встановлює закон. Тобто для визначення їх об'єктами інтелектуальної власності творчі результати мають пройти обов'язкову, встановлену законом, перевірку, експертизу, атестацію, для того щоб встановити чи відповідає заявлена пропозиція необхідному науково-технічному рівню. Якщо за результатами перевірки виявиться ,що заявлена пропозиція відповідає умовам охороноздатності, то лише тоді вона підлягає обов'язковій державній реєстрації. Сьогодні в Україні об'єкти промислової власності охороняється двома документами - патентом або свідоцтвом.

З група. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг посідає проміжне місце між двома попередніми групами. Зазначена творчість не відрізняється високим технічним рівнем. Від неї не вимагається створення результату на рівні світової новизни. Новизна засобів обмежується територією держави , де вони зареєстровані. Усі ці засоби, а саме торгівельна марка, географічне зазначення походження товарів, комерційне найменування підприємства ,підлягають обов'язковій експертизі і державній реєстрації, захищаються чи патентами, а свідоцтвом.

Якщо на початок 20 століття лише 10 % валового внутрішнього продукту в розвинутих країнах забезпечувалось за рахунок н.т. д-ті, то в кінці 20 століття - вже 80 %.

Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в 21 столітті весь внутрішній валовий продукт у високо розвинутих країнах буде практично

одержуватися за рахунок раціонального використання результатів інтелектуальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України має іти не лише за рахунок природно-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не лише у їх впливі на формування морального обличчя суспільства в цілому. Зростає шоу-бізнес,а це не лише спосіб чи форма задоволення естетичних потреб населення, це передусім робочі місця, зайнятість, одержання економічної винагороди.

Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосередню продуктивну силу є винахідництво. Це основна сила НТП. Його значення в Україні не зменшилося. Значні досягнення мають дніпропетровський завод «Пьівденьмаш», харківський «Турбоатом», миколаївський ВО «Зоря» та інші. Відомі сьогодні у світі імена українських вчених : генетика Юрія Глеба ( сьогодні працює в СІЛА ), Валентина Ставинського ( нова революційна система зрошування угідь).

Однак хоча в державі є багато органів, які мають ніби-то займатися проблемами НТП. Проте, нажаль, організація використання творчих здобутків в Україні пущена на самовплив.