Спір, полеміка, дискусія

Досить часто ці способи обґрунтування думок розглядаються як синоніми. Але існує принципова різниця між ними. Початковою формою обґрунтування потрібно розглядати заяву. Це висловлювання або декілька висловлювань одного із учасників комунікації при обговоренні якогось питання. Система заяв, об'єднаних однією темою, яка характеризується єдиною структурно-компонентною природою, є повідомленням. Повідомлення — аналог доповіді, виступу або промови.

Спір як вираз ділового спілкування широко застосовується при обго­воренні спірного положення. У вивченні спору існує багато думок про його характеристику й природу.

Часто спір кваліфікують як процедуру, в якій один доводить, що певна думка правильна, а другий — що вона помилкова. В спорі йде такий обмін думками, в якому опонент бореться за власну тезу і спростовує тезу пропонента.

На думку дослідників, родовим поняттям спору може бути поняття обміну думками. В спорі обмін думками найчастіше носить конфліктний характер. Основні концептуальні та композиційні, характеристики спору як різновиду ділового спілкування такі:

- суб'єктивна структура спору характеризується наявністю принаймні двох суб'єктів, одного із яких називають пропонентом, а другого — опонентом;

- суб'єкти спору рівнозначні в своїй ролі в процесі обміну думками за ступенем активності, видами та формами прямого та зворотного зв'язку один з одним;

- предметом спору є суперечливе положення, про яке кожна сторона має власну думку, яка називається позицією або тезою;

- для будь-якого спору достатньо поверхневого обговорення супереч­ливого положення;

- позиції сторін суперечать одна одній і найчастіше мають відкрито негативний характер;

- процедура обміну думками виявляється в боротьбі думок;

- боротьба думок у спорі досягає вищої форми — конфлікту або війни думок, особливістю чого служить доведення кожною стороною істинності своєї тези та помилковості тези опонента;

- предметне поле обговорення спірного питання ніколи не буває чітко визначеним. У спорі боротьба ведеться не основою, а думками;

- спір як вид ділового спілкування не регламентується ні в процедур­ному, ні в просторовому, ні в часовому відношеннях.

Дискусію як вид ділового спілкування нерідко ототожнюють з полемі­кою та спором. Однак, на відміну від спору, дискусія не веде до конфрон­тації, не роз'єднує, а з'єднує.

Дискусія пов'язана з організованістю, упорядкованістю, колективною діяльністю з'ясування істини. Засобами дискусії виступають не думки, а обґрунтовані позиції.

Основні риси дискусії як виду комунікації:

1. Суб'єктна структура дискусії така ж, як і в спорі, але її суб'єкти пред­ставлені партнерами, співавторами в колективному обговоренні спірного положення.

2. Позиції сторін можуть бути не тільки взаємовиключними, але й взає­модоповнюючими одна одну.

3. Метою обговорення виступає не спростування тези опонента, а встановлення міри істинності та помилковості кожної тези.

4. Дискусія характеризується як форма обговорення предмету на рівні сутності.

5. Обговорення спірного положення пов'язане із всебічним аналізом, колективною діяльністю, формуванням спільної думки.

6. В процедурному відношенні дискусія організована та регламентована.

7. Предметне поле обговорення в дискусії розвивається під дією про­цесу обміну думками по мірі з'ясування предмету розбіжності.

8. Дискусія може бути визначена як форма науково-пізнавальної діяльності.

9. На відміну від спору з його конфліктністю і протилежністю думок дискусія веде до компромісу, підведення тез під спільну основу, форму­лювання спільних позицій.

Полеміка виражає такий вид обговорення, який характеризується не­примиренністю основ. Основні риси полеміки:

1. Полеміка — боротьба, конфлікт думок, які зростають до протиріч.

2. В полеміці боротьба думок обґрунтовується причинами.

3. Полеміка — це сутнісний спір основ, які суперечать одна одній.

Полеміка — це збереження позитивних моментів протилежної сторони, а не поверхневе голе спростування й відкидання.

Безкомпромісність у полеміці обумовлена: рішучістю, протилежністю основ, їх антагоністичним характером.

Полеміка регламентується узгодженнями типу «круглого столу»», політичного діалогу в передвиборній компанії, «відкритої трибуни».

Полеміка є найбільш адекватною формою обговорення питань, які мають соціально-політичне значення.

Диспути, дебати

Їх розглядають як рівнозначні поняття. Дані форми обговорення є формами наукового спору. Характерні риси диспуту.

1. Диспут— це завжди публічний спір.

2. Предметом диспуту як публічного спору служить наукова або су­спільно-значуща проблема.

3. За організаційною структурою диспут характеризується різними формами обговорення: публічний захист тез, обговорення та захист со­ціальних проектів, захист дисертацій тощо.

4. На відміну від дискусії диспут не тільки прояснює основу, але й затверджує позиції тих, хто сперечається.

Дебати призначені для обміну думками в публічній формі (на зборах, засіданнях, конференціях). Їх мета — це з'ясування відносин учасників об­говорення до загальних тез виступу.

Торги— це укладання юридичної угоди з будь-якою особою, яка запро­понувала найвигідніші умови. Юридично оформлені торги відомі ще за часів Римської імперії, де вони поділялися на три категорії:

- торги на працю;

- торги на працю з матеріалом;

- торги на поставку матеріалів.

1. Результат торгів — угода, специфічна домовленість. Торги іноді по­роджують пристрасті й стають манерою поведінки і навіть правилами гри.

2. Будь-які торги — це специфічна форма вирішення та врегулювання конфлікту. Сам факт торгів означає, що сторони шукають компромісу, і пошук йде в напрямку знаходження найбільш вигідного рішення. Оптимальність компромісу — виключна прерогатива торгів. Учасники торгів лояльно співпрацюють лише до певної пори, доки в них немає іншого виходу. Якщо ж вони відчують можливість уникнути співробітництва, вони відразу ж перетворяться в конкурентів і намагатимуться вирвати один в одного максимально можливі поступки.

3. Питання в тому, чого більше в торгах: боротьби чи поступок - теж не просте. Внутрішня природа торгів — «ти — мені, я — тобі», отож поступ­ки є необхідною рисою цієї форми співробітництва.

4. Головне, щоб поступки були взаємними та обгрунтованими.

5. Головним законом торгів можна назвати такий: міра поступки повинна бути врівноважена мірою придбання.