Повідомлення про нещасні випадки неви­робничого характеру, їх розслідування та облік.

Оцінка стану охорони праці, травматизм та професійні захворювання, заходи щодо їх запобігання.

Аналіз умов праці.

Аналіз умов праці на робочих місцях запобігає професійним захворюванням і травмам. При цьому велике значення має АНАЛІЗ ГІГІЄНІЧНИХ УМОВ праці. Для нормальної життєді­яльності організму людини потрібно приблизно 3 л кисню на хвилину. Ця кількість кисню зветься кисневим рівнем.

Важливим моментом є нормальна (оптимальна) інтенсивність праці та увага.

Оптимальна інтенсивність праці - це такий стан праці, при якому не спричиняється шкода організмові людини і всебічно розвиваються її фізичні та розумові здібності.

Увагаможе бути:

- довільною, при цьому витрачається енергія людини;

- мимовільною, при цьому енергія людини не витрачається.

Недоліком довільної та мимовільної уваги можуть бути нещасні випадки.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА - його характе­ризують освітлення, повітряне середовище, шум, вібрація тощо.

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ - під безпекою технологічних процесів розуміють гарантії безпеки персоналу при нормальному ході технологічного процесу. Зриви ходу техпроцесів і аварії при цьому несуть найбільшу небезпеку. Вирішальне зна­чення при цьому мають інструктажі та навчання персоналу.

Травми та професійні захворювання. Класифікація нещасних випадків

Якщо внаслідок виробничої небезпеки сталося пошкоджен­ня організму людини, то таку подію класифікують як нещасний випадок.

Пошкодження здоров'я людини при нещасному випадку називають травмою або каліцтвом.

Нещасні випадки поділяються на випадки невиробничого і виробничого характеру.

Травма характеризується наявністю короткочасного зовнішнього впливу шкідливого фактора на організм людини. При відсутності фактора зовнішнього впливу ця подія класифікується як пригода (випадок).

Професійне захворювання - це поступове погіршення здоров 'я людини, викликане несприятливими умовами трудового процесу.

Нещасний випадок характеризується наступними ознаками:

□ наявністю випадку;

□ короткочасним і зовнішнім впливом шкідливого фактора;

□ настанням непрацездатності.

За тяжкістю наслідків травми на виробництві встановлені наступні категорії потерпілих від нещасних випадків (профзахворювань): з тимчасовою непрацездатністю (від 1 до 10 календарних днів; від 10 календарних днів до 1 місяця; від 1 місяця до 2 місяців; від 2 місяців до 4 місяців); із стійкою втратою працездатності (без встановленням інвалідності); із стійкою втратою працездатності (із встановленням інвалідності); з летальним наслідком.

Основні принципи класифікації, порядок розслідування і оформлення нещасних випадків на виробництві, пов'язаних з працівниками та іншими особами, визначає "Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 21 серпня 2001р. №1094.

Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та на всіх працюючих в Україні. Дія цього Положення поширюється і на осіб, які перебували у відрядженні за кордоном, також на Міноборони, МВС, СБУ, Держкомкордон, Державний департамент з питань виконання покарань, МНС після погодження відповідних питань з Держнаглядохоронпраці. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з учнями і студентами, визначається МОН.

Розслідування та облік нещасних випадків.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, ура­гани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комаха­ми та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на легшу роботу терміном не менш як на один робочий день.

За висновками роботи комісії із розслідування визначаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником під час:

□ виконання трудових обов 'язків, у тому числі у відрядженнях;

□ перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу або за дору­ченням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;,

□ приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком чи після закінчення роботи;

□ проїзду на роботу чи з роботи транспортом підприємства;

□ використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства, якщо на це є домовленість сторін;

□ провадження якихось дій в інтересах виробництва, які не входять до кола виробничого завдання працівника;

□ ліквідації аварій чи наслідків стихійного лиха;

□ надання підприємством шефської допомоги;

□ перебування на транспортному засобі, території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо нещасний випадок пов'язаний з виконанням потерпілим посадових обов'язків;

□ прямування працівника до (між) об'єктами обслуговування заздалегідь затвердженими маршрутами;

□ прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку згідно із завданням про відрядження.

Визначаються пов'язаними з виробництвом і складаються акти за формою Н-1 також у випадку:

□ природної смерті працівників, які перебувають на підзем­них роботах;

□ самогубства працівників плавскладу чи їх природної смерті;

□ зникнення працівника;

□ заподіяння тілесних ушкоджень чи вбивства працівника;

□ перебування на території підприємства у зв'язку з прове­денням наради, отриманням заробітної плати, під час перерви, проходження медичного огляду.

Повідомлення про нещасні випадки виробни­чого характеру, їх розслідування та ведення обліку.

а) Негрупові нещасні випадки та без смертельного наслідку

Свідок, працівник який його виявив, чи сам потерпілий тер­міново повідомляє безпосереднього керівника робіт про нещас­ний випадок.

Керівник робіт зобов'язаний:

□ надати медичну допомогу потерпілому ;

□ повідомити про подію власника;

□ повідомити про подію профспілку;

□ зберегти обстановку до прибуття комісії із розслідування та вжити заходів до недопущення повторів подібних випадків. Власник зобов'язаний:

□ повідомити виконавчу дирекцію Фонду про нещасний ви­падок;

□ утворити комісію із розслідування у складі:

- представника ВОП (голова комісії);

- керівника структурного підрозділу, де трапився нещасний випадок;

- представника профспілкової організації.

Далі в Положенні розглянуто обов'язки власника щодо забезпечення роботи комісії, обов'язки щодо компенсації витрат, пов'язаних з діяльністю комісії.

Власник у п'ятиденний термін після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку надсилає копії матеріалів розслідування до прокуратури та органам, представники яких брали участь у розслідуванні.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин.

На підставі актів за формою Н-1 власник:

□ складає державну статистичну звітність про потерпілих і подає її в установленому порядку відповідним організаціям (та несе відповідальність за її достовірність);

□ проводить аналіз причин нещасних випадків, здійснює за­ходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві держадміністрації, виконавчі органи, зобов'язані аналі­зувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і року, доводити результати аналізу до підприємств, розробляти заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління та нагляду за охороною праці, Фонд та профспілки перевіряють ефективність профілак­тики нещасних випадків, вживають заходи до виявлення та усу­нення порушень цього Положення.

Облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, ведуть:

- підприємства;

- органи, до сфери управління яких належать підприємства;

- Фонд соціального страхування.

Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Профзахворювання визначається комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу. Комісія відповідно до Порядку встановлює зв'язок захворювання з умовами праці. Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології направляє хворого до лікувально-профілактичного закладу.

Порядок повідомлення про професійні захворювання та розслідування причин, що призвели до їх виникнення.

На кожного хворого спеціалізованими лікувальними закла­дами складається повідомлення за формою П-3 і протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу повідомлення над­силається:

□ власнику підприємства;

□ відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби;

□ лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство;

□ відповідному робочому органу Фонду.

Власник зобов’язаний організувати розслідування професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одер­жання повідомлення.

Комісія із розслідування профзахворювання складається з представників:

□ відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);

□ лікувально-профілактичного закладу;

□ підприємства;

□ профспілкової організації (або уповноваженого трудового колективу);

□ відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Комісія зобов'язана:

□ скласти програму розслідування причин профзахворювання;

□ розподілити функції між членами комісії;

□ розглянути питання про необхідність залучення до її ро­боти експертів;

□ провести розслідування обставин та причин профзахворю­вання;

□ скласти акт розслідування за формою П-4 у шести при­мірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування. Власник надсилає акти:

□ хворому;

□ лікувально-профілактичному закладу;

□ робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

□ профспілковій організації;

□ державній санітарно-епідеміологічній службі.

Один примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається на ньому впродовж 45 років.

Власник зобов'язаний у п'ятиденний термін після закін­чення розслідування причин профзахворювання видати наказ про заходи щодо запобігання подібним профзахворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення санітарних норм.

Контроль за розслідуванням профзахворювань, їх оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють:

□ установи державної санітарно-епідеміологічної служби;

□ Фонд соціального страхування;

□ профспілки (або уповноважені трудового колективу). Далі в Положенні розглядаються розслідування випадків профзахворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства, розслідування випадків профзахворювань у непра­цюючих пенсіонерів, а також у працівників, які змінили місце роботи та проживання, порядок реєстрації та обліку випадків професійних захворювань.

Реєстрація та облік профзахворювань ведеться в спеціальному журналі:

□ на підприємстві;

□ у відповідному робочому органі дирекції Фонду;

□ в установах державної санітарно-епідеміологічної служби;

□ в лікувально-профілактичних закладах.

До журналу вносяться відомості також про працездатність кож­ного працівника, в якого виявлено професійне захворювання.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів розслідування випадків профзахворювань склада­ють картки обліку профзахворювань за формою П-5, які зберіга­ються в МОЗ та закладах санітарно-епідеміологічної служби 45 років. Картки обліку профзахворювань до 1 лютого і 1 серпня надсилаються МОЗ.

Розслідування та облік аварій Власник розроблює та затверджує:

- план попередження надзвичайних ситуацій;

- план ліквідації аварій.

Аварії поділяються на дві категорії.

Перша категорія аварій:

□ загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

□ стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небез­печних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

□ збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

□ зруйновано будівлі, споруди, що загрожує життю та здо­ров'ю значної кількості працівників підприємства чи населення.

Друга категорія аварій:

□ загинуло 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

□ зруйновано будівлі, споруди, що загрожує життю та здо­ров'ю працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше.

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосеред­нього керівника робіт, який, в свою чергу, зобов'язаний повідо­мити власника.

Власник або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані діяти згідно з планом ліквідації аварії:

□ вжити першочергові заходи щодо рятування потерпілих;

□ надати потерпілим медичну допомогу;

□ вжити заходи щодо запобігання поширенню аварії;

□ встановити межі небезпечної зони та обмежити доступ до неї людей;

□ негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці;

□ орган, до сфери управління якого належить підприємство (місцеву адміністрацію);

□ штаб цивільної оборони; ~

□ прокуратуру;

□ профспілковий орган.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згідно з пунктами 1-51 цього Положення.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями, що утворюються:

□ у разі аварії І категорії - наказом центрального органу ви­конавчої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації;

□ у разі аварії II категорії - наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, чи розпоряд­женням районної держадміністрації.

Головою комісії призначається представник органу, до сфе­ри управління якого належить підприємство.

Комісія протягом 10 робочих днів розслідує аварію, складає акти за формою Н-5.

За результатами розслідування аварії власник видає наказ, в якому визначаються заходи щодо запобігання подібним аварі­ям і притягуються до відповідальності працівники, які поруши­ли законодавство про охорону праці.

До матеріалів розслідування аварій належать:

□ копія рішення Кабінету Міністрів України або наказу органів державного нагляду за охороною праці;

□ акт розслідування аварії;

□ протокол огляду місця аварії;

□ припис посадової особи органу державного нагляду за охо­роною праці;

□ копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого;

□ висновок експертизи (технічної, медичної), якщо вона про­водилась;

□ медичний висновок про причини смерті або характер травми;

□ висновок лікувально-профілактичного закладу про розслі­дування випадків виявлення гострих професійних захворювань, отруєнь;

□ протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпі­лих, свідків;

□ копії документів про проходження потерпілими навчан­ня та інструктажів з охорони праці;

□ копії приписів, виданих власнику до настання аварії;

□ витяги з нормативних та законодавчих актів про охорону праці, вимоги яких були порушені;

□ довідка про матеріальну шкоду, завдану аварією;

□ копія наказу власника.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить підприємство, яке в п'ятиденний термін після закінчення розслідування надсилає їх прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслідуванні.

Власник повинен проаналізувати причини аварії та розробити заходи щодо запобігання подібним аваріям, надіслати проектним організаціям (або заводу-виготовлювачу) обґрунтовані рекламації.

Облік аварій І і II категорій ведуть підприємства і відповідні органи державного управління та нагляду з реєстрацією їх у журналі.

Власник подає письмову інформацію організаціям, представники яких брали участь у розслідуванні, про здійснення заходів, запропонованих комісією.

Контроль та нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, оформленням аварій та обліком, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління та нагляду за охороною праці.

Особи, які допустили порушення або невиконання вимог цього Положення, притягуються до відповідальності згідно із законодавством.

Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру:

1. Загальні положення.Механізм розслідування та ведення обліку нещасних ви­падків невиробничого, характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України визначає «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки не пов'язані з виконанням трудових обов'язків, у тому числі травми, отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утеплення/ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Відповідно до Порядку розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

□ прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадсько­му, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі організації) і не ви­користовувався в інтересах цієї організації;

□ переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім, водним, автомобільним транспортом, в електротран­спорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

□ виконання громадських обов'язків (рятування людей, за­хист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до служ­бових обов'язків);

□ виконання донорських функцій;

□ участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

□ участі у культурно масових заходах, спортивних змаганнях;

□ проведення культурних, спортивних та оздоровчих за­ходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчаль­них закладах;

□ використання газу у побуті;

□ вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

□ користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

□ виконання робіт у домашньому господарстві, використан­ня побутової техніки;

□ стихійного лиха;

□ перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоров­чого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях. Суттєвим моментом Порядку є те, що нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Засвідчує і встановлює факт нещасного випадку лікувально-профілактичний заклад, який видає потерпілому листок непрацездатності чи довідку про ушкодження здоров'я.

Повідомлення про нещасні випадки неви­робничого характеру, їх розслідування та облік.

Обов'язок щодо реєстрації та повідомлення про нещасні випадки покладено на лікувально-профілактичні заклади, які протягом доби надсилають письмове повідомлення у відповідні організації:

□ до виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі районної держадміністрації) - про нещасний випадок із смертельним наслідком, а також про груповий нещасний випадок;

□ до органу внутрішніх справ - якщо нещасний випадок стався внаслідок: заподіяних тілесних ушкоджень іншою осо­бою; контакту із зброєю, боєприпасами та вибухівкою;

□ дорожньо-транспортної пригоди.

Ці ж органи проводять розслідування вказаних нещасних випадків.

Повідомлення про нещасні випадки із смертельним на­слідком надсилаються також до органів прокуратури.

Право щодо прийняття рішення з розслідування нещасного випадку без смертельного наслідку надано районній держадміні­страції. Рішення приймається протягом доби з часу надходжен­ня від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок. Розслідування проводиться комісією, до складу якої можуть залучатися, представники:

□ організації, де працює чи навчається потерпілий;

□ організації, на території чи об'єкті якої стався нещасний випадок;

□ органів охорони здоров'я, освіти, захисту прав споживачів, експерти страхової компанії;

□ відповідного профспілкового органу, або уповноважені трудового колективу - якщо нещасний випадок стався під час прямування на роботу чи з роботи. Нещасні випадки (за винят­ком групових), які сталися з працюючими особами розслідують­ся комісією, яку утворює організація, в якій працює потерпілий на підставі звернення потерпілого, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу.

Склад комісії:

- голова - посадова особа, визначена керівником організації;

- члени комісії - керівник відповідного структурного підрозділу; представник профспілкової організації. Потерпілий (чи особа, яка представляє його інтереси) може звернутися до районної держадміністрації з приводу нещасного випадку (якщо не надходило повідомлення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок). Районна держадміністрація приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування, та на­правляє її керівнику копію рішення. Керівник організації про­тягом доби з часу отримання рішення від районної держадміністрації, призначає комісію у складі не менше трьох осіб.

Якщо організація відмовляється провести розслідування, то потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, може звер­нутися до районної держадміністрації.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 календарних днів, складається необхідна кількість примірників актів за формою НТ (невиробничий травматизм), та затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування.

Акт за формою НТ надсилається:

□ потерпілому (особі, яка представляє його інтереси);

□ районній держадміністрації;

□ організації, де працює (навчається) потерпілий;

□ організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об'єкта, де стався нещасний випадок;

О іншим організаціям на їх вимогу.

Акти за формою НТ складаються на кожного потерпілого і зберігаються в організації протягом 45 років (для працюючих осіб), а для непрацюючих осіб протягом трьох років в архіві районної держадміністрації.

Розслідування нещасних випадків, що трапилися з особами, які навчаються.

Нещасні випадки, що трапилися з особами, які навчаються, розслідуються відповідно до "Положення про порядок розсліду­вання нещасних випадків, що сталися під час навчально-вихов­ного процесу в навчальних закладах" від 28 грудня 2001 р. за № 1093/6284.

Положення поширюється на вищі, професійно-технічні, за­гальноосвітні, дошкільні, позашкільні навчальні заклади, зак­лади післядипломної освіти (далі - навчальні заклади) незалежно від форм власності і їх підпорядкування.

Положення встановлює єдиний порядок розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами (далі - з особами, які навчаються) під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах на території України.

Раптове погіршення здоров'я (засвідчене лікувальним закладом) внаслідок впливу на організм осіб, які навчаються, шкідливого або небезпечного фактора, який призвів до погіршення стану їх здоров'я не менше, ніж на один день, повинні розслідуватись. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися:

□ під час проведення будь-яких занять (у тому числі і по­зашкільних заходів) та в перервах між ними;

□ під час проведення будь-яких заходів у вихідні, святкові та канікулярні дні під керівництвом працівника даного навчаль­ного закладу;

□ під час професійного навчання, дослідних та інших робіт, виробничої та навчальної практики згідно з навчальними планами;

□ під час перебування (відпочинку) у будь-яких студентських або шкільних загонах;

□ під час проведення (у встановленому порядку) змагань;

□ під час перевезення вихованців до місця проведення заходів і назад, а також у разі організованого прямування їх на запланований захід на транспорті або пішки.

Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування, скла­дання акта за формою Н-Н несе керівник навчального закладу.

Нещасні випадки, які сталися в побуті з особами, які навчаються, розслідуються згідно з "Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" від 22 березня 2001 р. № 270.

Повідомлення про нещасні випадки з особами, які навчаються, їх розслідування та облік

Про нещасний випадок потерпілий або свідок повинен негай­но сповістити керівника навчального заходу, який зобов'язаний:

□ негайно надати потерпілому домедичну допомогу, доста­вити, при необхідності, до медичного закладу;

□ зберегти обстановку такою, якою вона була на момент події. Якщо нещасний випадок трапився у далекому поході (поза

територією міста, району), повідомити про нещасний випадок орган управління освітою за місцем події. Керівник навчального закладу:

□ вживає заходи щодо усунення причин нещасного випадку та не повторення подібних нещасних випадків;

□ повідомляє батькам потерпілого;

□ робить запит висновку з лікувального закладу про тяжкість ушкодження потерпілого;

□ призначає наказом комісію із розслідування нещасного випадку у складі: голова - заступник керівника навчального закладу; члени:

- представник служби охорони праці навчального закладу;

- представник профспілки або уповноважені трудового колективу.

Комісія зобов'язана:

□ протягом трьох діб провести розслідування нещасного випадку;

□ скласти акт за формою Н-Н у п'яти примірниках, підписати їх та направити керівнику навчального закладу.

Керівник навчального закладу протягом трьох діб затверджує акти і надсилає по одному примірнику:

□ потерпілому;

□ до підрозділу, де стався нещасний випадок;

□ до відділу служби охорони праці навчального закладу;

□ органу управління освіти, до сфери управління якого належить навчальний заклад;

□ до архіву навчального закладу, де він зберігається протягом 55 років.

Не складаються акти за формою Н-Н на ті нещасні випадки, які сталися:

□ під час скоєння крадіжок;

□ внаслідок вживання алкоголю, наркотичних або інших психотропних речовин;

□ у разі природної смерті або самогубства.

Нещасний випадок, про який керівник навчального закладу своєчасно не був повідомлений, розслідується протягом місяця з дня одержання заяви від потерпілого (або його батьків).

Спеціальне розслідування нещасних ви­падків, які трапилися з особами, що навчаються.

До них належать нещасні випадки:

□ групові;

□ із смертельним наслідком.

У Положенні визначені обов'язки керівника навчального закладу, наведено органи, які призначають склад комісії із розслідування нещасних випадків у залежності від кількості травмованих або загиблих.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 днів.

Голова комісії, яка проводила спеціальне розслідування нещасного випадку, у п'ятиденний термін після його закінчення направляє матеріали до прокуратури.

Керівник навчального закладу у п'ятиденний термін розглядає матеріали спеціального розслідування і видає наказ про вжиття запропонованих комісією заходів та про притягнення до відповідаль­ності осіб, винних у нещасному випадку, про що письмово по­відомляє орган управління освітою.

1 січня 2001 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дія Закону поширюється на всіх осіб, які перебувають у виробничих стосунках з підприємствами (організаціями) будь-якої форми власності, на фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, учнів і студентів під час отриман­ня ними професійних навичок.

Страхування від нещасного випадку виконує Фонд соціаль­ного страхування виключно за рахунок роботодавців за фактом прийняття працівника на роботу, чи вступу особи до навчального закладу.

Підставою щодо відшкодування потерпілому витрат на медич­ну допомогу, проведення медичної, професійної і соціальної реа­білітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасно­го випадку, чи акт розслідування професійного захворювання. Перелік обставин, у зв'язку з якими наступає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

До соціальних послуг та виплат, які надаються Фондом належать:

□ своєчасне і в повному об'ємі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням його здоров'я (або у ви­падку його, смерті). Виплати йому чи особам, які знаходилися на його утриманні можуть бути у формі:

- допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до по­новлення працездатності чи встановлення інвалідності;

- одноразової допомоги у випадку стійкої втрати професій­ної працездатності чи смерті потерпілого;

- щомісячної грошової суми у випадку часткової чи повної втрати працездатності, яка компенсує відповідну частину втра­ченого заробітку потерпілого;

- пенсії у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випад-

- грошової виплати за моральну шкоду при наявності факту нанесення цієї шкоди потерпілому;

- допомоги дитині (у випадку заподіяння шкоди зародку внаслідок травми на виробництві або професійного захворюван­ня жінки в період вагітності, у зв'язку з чим, дитина народилася інвалідом. Цей випадок прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Таку дитину рахують як застраховану до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років. Такій особі надається допомога Фон­дом соціального страхування від нещасних випадків);

□ організації поховання померлого, компенсації вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг;

□ сприяння створенню умов для своєчасного надання пер­шої допомоги потерпілому у випадку травми, швидкої допомога при необхідності його госпіталізації, ранній діагностики профес­ійного захворювання;

□ організації цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого у власних лікувально-профілактичних закладах, та в інших на договірній основі;

□ забезпечення потерпілому повного об'єму медичної допо­моги, яка повинна включати:

- обслуговування вузько профільними лікарями;

- догляд медичних сестер вдома, у лікарні чи в іншому ліку­вально-профілактичному закладі;

- акушерський та інший догляд вдома або у лікарні під час вагітності та пологах;

- утримання у лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

- забезпечення необхідними ліками, протезами, окулярами, слуховими апаратами, засобами пересування та інше;

□ вжиття всіх необхідних заходів щодо підтримання, підви­щення та відновлення працездатності потерпілого;

□ забезпечення, відповідно до медичного заключення, дог­ляду за потерпілим вдома, а у випадку необхідності - покращен­ня житлових умов;

□ проведення навчання і перекваліфікації потерпілого;

□ організація робочих місць для інвалідів;

□ надання інвалідам одноразової грошової допомоги, допо­моги у вирішенні соціально-побутових питань за рахунок Фонду;

□ сплати за потерпілого внесків на медичне і пенсійне стра­хування;

□ залучення інвалідів до участі в громадському житті.

З метою реалізації зазначених заходів Фонд створює спеціалізо­вану медичну і патронажну та інші служби соціального страху­вання.

Дія Закону розповсюджується і на тих осіб, які отримали травми та профзахворювання раніше. При цьому не береться до уваги те, чи зареєстровано підприємство у Фонді та яка вина са­мого потерпілого в нещасному випадку.

З введенням Закону зберігаються фонди охорони праці на підприємствах. Фонд соціального страхування братиме участь у профілактиці травматизму і профзахворюваності.

За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК), або до встановлення МСЕК стійкої повної (часткової) втрати професійної працездатності.

Якщо у встановлений ЛКК термін власник не запропонує потерпілому відповідної роботи, йому виплачується середньомісячний заробіток, який обчислюється за три місяці до ушкодження здоров'я.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають утриманці померлого, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Такими особами є:

□ діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші цього віку, з фізичними та психічними вадами; вихованці...

□ жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60

років, якщо вони не працюють;

□ інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

□ непрацездатні особи, які не знаходилися на утриманні по­мерлого, але мають на це право.

□ один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років.

Неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або зобов'язаний був виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до пошкодження здоров'я.

Сума щомісячної грошової допомоги залежить від ступеню втрати професійної працездатності, а також від середньомісячного заробітку, який одержував потерпілий до травми.

У випадку стійкої втрати працездатності одноразова страхова виплата визначається із розрахунку се

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги сім'ї загиблого повинен бути не меншим його п'ятирічного заробітку і, крім того, не меншим однорічного заробітку на кожного утриманця (включаючи дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

Якщо ж встановлено, що пошкодження здоров'я наступило не тільки за вини власника, а і внаслідок порушення потерпі­лим вимог охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено до 50 відсотків.

Моральна шкода відшкодовується у судовому порядку за заявою потерпілого про характер моральної втрати у вигляді одноразової грошової виплати.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, незалежно від інших будь - яких виплат.

Фонд соціального страхування фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо).

Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежно від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути меншим:

□ мінімальної заробітної плати - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

□ половини розміру мінімальної заробітної плати - на зви­чайний догляд;

□ чверті розміру мінімальної заробітної плати - на побуто­вий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо).

Потерпілому не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1 -ої групи щорічно безкоштовно надається путівка до санаторію. Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Компенсація витрат на придбання інвалідами спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрат на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспор­тних засобів проводиться відповідно до чинного законодавства.

У разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування.

Таблиця 1.3. Форма, призначення та кількість примірників актів про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, а також професійних захворювань і аварій

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи.

Суми відшкодування шкоди виплачуються:

· потерпілому - з дня встановлення стійкої втрати професій­ної працездатності;

· особам, які мають право на відшкодування збитків у разі втрати годувальника - з дня його смерті, але не раніше, ніж з дня настання права на це відшкодування збитків.

Одноразова допомога виплачується потерпілому у місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у разі смерті потерпілого - з дня його смерті особам, які мають на це право.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відказати у послугах застрахованому, якщо нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, або мали місце:

□ навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов страхового випадку;

□ надання працедавцем чи потерпілим свідомо неправдивих відомостей Фонду стосовно страхового випадку;

□ здійснення застрахованим навмисного злочину, який призвів до виникнення страхового випадку.

Закон визначає обов'язки застрахованого:

□ знати та виконувати вимоги охорони праці, положення колективного та трудового договору;

□ у разі виникнення нещасного випадку чи професійного захворювання:

- лікуватися тільки в лікувально-профілактичних закладах та медичних працівників, з якими Фонд має угоду;

- дотримуватись правил поведінки та режиму лікування;

- не уникати від професійної реабілітації;

- своєчасно інформувати Фонд про зміни в складі сім'ї, працевлаштування, від'їзд за кордон та ін..

Спори про суму страхових внесків, а також про розмір шко­ди і правах на її компенсацію, накладання штрафів і по іншим питанням вирішуються в судовому порядку.

Дослідження виробничого травматизму

При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:

1. Виявлення причин нещасних випадків;

2. Виявлення характеру і повтору нещасних випадків;

3. Визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

4. Виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;

5. Виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.

Мета аналізу травматизму - встановлення закономірностей, що викликають нещасні випадки і розробка на цій основі ефек­тивних профілактичних заходів. Для аналізу виробничого трав­матизму використовують п'ять основних методів: статистичний, груповий, топографічний, монографічний, економічний.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні причин трав­матизму за документами, в яких реєструються нещасні випадки (акти форми Н-1, листи непрацездатності) за певний період. Цей метод дозволяє одержати узагальнену уяву про стан травматиз­му, визначити його динаміку, виявити зв'язки, закономірності між обставинами і причинами нещасних випадків. Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти і тяжкості.

Показник частоти травматизму Кч визначає кількість не­щасних випадків, що припадають на 1000 працівників за вста­новлений календарний період (місяць, квартал, рік):

Кч = Т-1000,

Р

Показник тяжкості Кт характеризує середню тривалість не­працездатності, що припадає на один нещасний випадок:

Кт = Д

Т

де Д - загальна кількість днів непрацездатності за сумою всіх нещасних випадків.

Показник смертельного (летального) травматизму. Визначає кількість смертельних нещасних випадків, що припадає на 1000 працівників за встановлений календарний період:

Кс = Тс-1000

Р

де Т - кількість травм за конкретний період;

Р - кількість працівників за списком.

де Тс - кількість смертельних травм за конкретний період;

Показник виробничих втрат є добутком коефіцієнтів часто­ти і тяжкості:

Квв = Кч · Кт

Груповий метод дозволяє встановити повторення нещасних випадків незалежно від тяжкості пошкоджень. Цей метод доз­воляє визначити професії і роботи, які викликають найбільшу кількість нещасних випадків, виявити дефекти виробничого ус­таткування і намітити шляхи його удосконалення.

Топографічний метод с найбільш наглядним. Він полягає в тому, що на плані заводу, цеху або виробничої дільниці познача­ють різними фарбами відповідно цех, дільницю чи устаткуван­ня, найбільш травмонебезпечне.

Монографічний цей метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, за яких виник нещасний випадок. Він. виявляє не лише причини нещасних випадків, але й скриті по­тенціальні небезпеки, котрі можуть справити шкідливий вплив на працівників не тільки при порушенні процесу виробництва, але й при нормальному його ході. Цей метод дає можливість найбільш повно визначити способи попередження травматизму, використати результати проведеної роботи в інших місцях шля­хом невеликих додаткових обстежень.

Економічний метод - дозволяє виявити ефективність витрат яа охорону праці, оцінити соціально-економічний ефект заходів попередження нещасних випадків.

Метод анкетування — розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, переважно, причини психофізіологічного характеру.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти з числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві.

До технічних заходів належать:

- модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

- перепланування розміщення обладнання;

- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

- придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

- влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

- реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

- придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

- організація профілактичних медичних оглядів;

- організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

- проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet;

- робота з професійного відбору;

- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Головна складність в запобіганні травматизму - це визначення основної причини нещасного випадку, оскільки на практиці виникнення небезпечної ситуації, що може призвести до нещасного випадку, пов'язане з одночасною (або послідовною) дією кількох, часто випадкових причин.

У "Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництві" наведено класифікатор, відомості якого беруть до уваги при розслідуванні нещасного випадку з метою з'ясування подій, причин та устаткування, які причетні до нього.

Класифікатор

1. Види подій, що призвели до нещасного випадку:

• дорожньо-транспортна пригода,в тому числі:

• наїзд транспортних засобів;

• падіння потерпілого, в тому числі:

• під час пересування; з висоти; в колодязь, ємність, яму; обрушення, падіння, обвалення предметів, матеріалів, поро­ди, ґрунту; обрушення, обвалення будівель, споруд;

• дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, в тому числі:

• ураження електричним струмом, у тому числі:

- при доторканні до ліній електропередач та обірваних проводів;

• дія іонізуючих випромінювань;

• фізичні, нервово-психічні перенавантаження;

• ушкодження внаслідок контакту з представниками флори і фауни;

• утоплення; асфіксія; навмисне вбивство або травма, запо­діяна іншою особою; стихійне лихо; пожежа; вибух; інші види.

2. Причини нещасного випадку:

Технічні:

• конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, транспортних засобів, відсутність проектної документації, неякісне виконання буді­вельних робіт, недосконалість, невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки;

• незадовільний технічний стан:

- виробничих об'єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

• незадовільний стан виробничого середовища.

Організаційні:

- незадовільна організація системи управління ОП, недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, в тому числі:

- відсутність або неякісне проведення інструктажу; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з ОП; неякісна розроб­ка інструкцій з ОП або їх відсутність; відсутність у посадових інструкціях функціональних обов'язків з ОП; порушення режи­му праці та відпочинку; відсутність медичного обстеження (проф­відбору);'невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними; виконання робіт з відключеними засоба­ми колективного захисту; залучення до роботи працівників не за спеціальністю; порушення техпроцесу; порушення вимог безпе­ки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів; пору­шення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів; порушення правил дорожнього руху; нєзастосування засобів інди­відуального і колективного захисту (за їх наявності);

• порушення трудової і виробничої дисципліни, в тому числі:

- невиконання посадових обов'язків, вимог інструкцій з ОП. Психофізіологічні: