Інвазивні методи дослідження

Бронхоскопія – інструментальний метод візуалізації трахеобронхіальних шляхів з використанням гнучких волоконно-оптичних бронхоскопів.

З діагностичною метою проведення бронхоскопії дозволяє провести огляд трахеї і бронхів, виконати пункційну біопсію слизової оболонки бронха і трансбронхіальну біопсію навколишніх тканин (легенів, лімфатичних вузлів), взяти вміст дихальних трубок на різних рівнях для цитологічного і бактеріального дослідження, установити візуально джерело і причину легеневої кровотечі.

З лікувальною метою через бронхоскоп можливо провести промивання бронхів (лаваж), розрідження і відсмоктування секрету з просвіту бронхів, введення лікарських препаратів, видалення сторонніх тіл.

Бронхоскопію застосовують для діагностики ерозій, виразок, пухлинних процесів бронхів, бронхоектазій, туберкульозу, бронхіальних свищів, сторонніх предметів в трахеї і бронхах, саркаїдозу.

Бронхографія – контрастний метод дослідження повітрянопровідних шляхів, коли рентгенконтрастна речовина обволікає бронхіальне дерево, і на рентгенограмі контури чітко візуалізовані.

Бронхографія показана для діагностики аномалій розвитку бронхіального дерева, бронхоектазів, бронхолегеневих кіст, злоякісних і доброякісних пухлин бронхів і легенів, абсцесів легені, туберкульозу, станів після операцій на бронхах і легенях.

Бронхотомографія – метод одномоментного контрастування бронхіального дерева і пошарового рентгенологічного дослідження, тобто сполучення бронхографії з томографією. Проведення бронхотомографії доцільно при необхідності дослідження бронхіального дерева і легеневої тканини.

Бронхокінематографія – метод дослідження, що поєднує бронхографію з рентгенкінематографією. Перевага методу полягає в одержанні бронхограм в різні періоди заповнення бронхів контрастом. Метод дозволяє оцінити зміни розмірів і форми бронхів (розширення, звуження, деформація), обрисів бронхів (чіткі, рівні, нечіткі, нерівні), дефектів наповнення бронхів (круглі, овальні, чіткі, нечіткі), розташування бронхів (зближення, зміщення, переміщення), функціональні характеристики (еластичність, ригідність).

Плевральна пункція (плевроцентез) – прокол парієтальної плеври з діагностичною і лікувальною метою.

Проведення плевроцентеза показане хворим з ексудативним плевритом, ємпіємою плеври, гідротораксом різної етіології, пухлиною плеври, внутрішньоплевральною кровотечею. З діагностичною метою проводять також цитологічне дослідження плевральної рідини (транссудату або ексудату), а з лікувальною метою проводять евакуацію вмісту плевральної порожнини, промивання антисептичними розчинами і введення антибактеріальних препаратів.

Ангіопульмонографія – метод контрастного дослідження судинного русла легенів. Введення контрасту за допомогою інвазії тонкого довгого катетера можливо в периферичні вени, праві відділи серця, легеневу артерію. Метод дозволяє оцінити функціональний і анатомічний стани судин легенів при вроджених і набутих вадах розвитку легенів, бронхів, судин, хронічному деформуючому бронхіті, бронхоектазії, тромбоемболії дрібних гілочок легеневої артерії, артеріовенозних аневризмах. Протипоказане проведення ангіопульмонографії хворим на бронхіальну астму, ниркову, печінкову і серцеву недостатність.

Плеврографія – метод введення в плевральну порожнину контрастної речовини в поєднанні з рентгенографією.

Медіастеноскопія і медіастенотомія – методи огляду і пункції лімфатичних вузлів середостіння. Інформативність методу обумовлена тим, що лімфа до вузлів надходить з легенів, і лімфатичні вузли стають маркерами патологічних легеневих процесів. Дані методи показані як діагностичне дослідження за наявності підозри на пухлини середостіння, туберкульоз, лімфогранулематоз, саркоїдоз трахеобронхіальних вузлів.

Біопсія легенів. Для уточнення остаточного діагнозу застосовують відкриту і закриту біопсію легенів. Відкриту біопсію, що супроводжується торакотомією, застосовують на заключному діагностичному етапі. Закриту біопсію легенів розділяють на трансбронхіальну (за допомогою бронхоскопа) і аспіраційну (коли вогнище невелике і/або недоступне бронхоскопу, біоптат одержують при проведенні прямої біопсії з подальшим цитологічним дослідженням).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Спірографічне дослідження: мета, методика, діагностичне значення

2. Основні показники зовнішнього дихання (легеневих об’ємів, вентиляції легенів, бронхіальної прохідності) і їхні нормативи

3.Типи вентиляційних порушень: обструктивний, рестриктивний, змішаний і їхнє діагностичне значення

4. Ознакою обструктивного типу вентиляційних порушень є:

5. Ознакою рестриктивного типу вентиляційних порушень є:

6. Пневмотахометрія: мета, методика, діагностичне значення

7. Пікфлоуметрія, показання, методика, нормативи і діагностичне значення

8. Лабораторні методи дослідження: аналіз мокротиння, плевральної рідини і їхнє діагностичне значення

Тест-контроль

1. Назвати патологічні форми грудної клітки:

A. Астенічна, рахітична, гіперстенічна

B. Гіперстенічна, човникоподібна, сколіотична

C. Емфізематозна, рахітична, астенічна

D. Емфізематозна, рахітична, паралітична

E. Воронкоподібна, човникоподібна, астенічна

2. Збільшення об’єму однієї половини грудної клітки спостерігається при:

A. Пневмонії

B. Ексудативному плевриті

C. Емфіземі легенів

D. Пневмосклерозі

E. Ателектазі легені