Зміна везикулярного дихання

Характер зміни везикулярного дихання залежить від кількості і якості альвеол, які приймають участь у диханні, швидкості і обсягу повітря, що надходить до них, властивостей оточуючих тканин.

Зміни везикулярного дихання можуть бути кількісними і якісними. До кількісних змін відносяться: посилення, ослаблення і повна відсутність везикулярного дихання; до якісних – жорстке, везикулярне з подовженим видихом і переривчасте (сакадоване дихання) (мал 36)

Мал 36. Причини зміни везикулярного дихання

Ослаблення везикулярного диханняхарактеризується більш тихим і коротким диханням зі збереженням співвідношення фаз вдиху/видиху (3/1), може бути як фізіологічним так і патологічним.

Фізіологічне ослаблення везикулярного дихання спостерігається у разі стовщення грудної клітки за рахунок надмірного розвитку мускулатури (у чоловіків, спортсменів) або підвищеного відкладення жиру в підшкірно-жировій клітковині (у гіперстеників), крім того ослаблення везикулярного дихання обумовлено особливостями самих органів дихання (менший обсяг легеневої тканини над верхівками легенів у порівнянні з нижніми відділами).

Патологічне ослаблення везикулярного дихання може бути обумовлено такими причинами:

· утрудненням надходження повітря в легені внаслідок:

– стиснення повітропровідних шляхів (трахеї, бронхів) пухлиною, збільшеними внутрішньогрудними лімфатичними вузлами, рубцевою тканиною;

– порушення дренажної функції бронхів, викликане запальною інфільтрацією або значним набряком їх слизової, наявністю в них в’язкого мокротиння, або потрапляння стороннього тіла;

· недостатнім розправленням альвеол на вдиху, обумовлене зниженням еластичності легеневої тканини внаслідок:

– запальної інфільтрації (часткова пневмонія, початкова і стадія завершення дольової пневмонії);

– інстерстіціального набряку (початкова стадія набряку легенів);

– руйнування альвеол (емфізема легенів);

– розростання сполучної тканини і заміна нею легеневої (пневмосклероз).

· рефлекторного зменшення дихальної екскурсії грудної клітки, обумовлене больовим синдромом під час дихання (ураження плеври, ребер, міжреберних м'язів і нервів).

Таким чином, ущільнення і зниження еластичності легеневої тканини, а також зменшення надходження повітря до легень, приводять до зменшення амплітуди коливань альвеолярних стінок, а отже і до ослаблення везикулярного дихання.

До позалегеневих причин ослаблення везикулярного дихання відносяться: погіршення проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки в результаті: а) накопичення в плевральній порожнині рідини (гідро-, гемо-, піоторакс), повітря (пневмоторакс), рідини і повітря (гідропневмоторакс); б) стовщення плеври за рахунок масивних зрощень (фіброторакс) або пухлини; в) значного стовщення грудної клітки (ожиріння, набряк, підшкірна емфізема).

Локалізація і поширеність ослабленого везикулярного дихання залежать від характеру і ступеня вираження патологічного процесу. Так, під час звуження дихальних шляхів на рівні гортані і трахеї ослаблення везикулярного дихання вислуховується рівномірно над обома легенями, звуження одного з головних бронхів – везикулярне дихання ослаблене тільки на стороні ураження; звуження більш дрібних бронхів – ослаблення дихання вислуховується лише над ділянкою легені, що відповідає ураженому бронху.

Відсутність везикулярного дихання обумовлено порушенням його утворення або перешкодою для його проведення. В першому випадку відсутність дихання викликане повною закупоркою бронхів стороннім тілом або пухлиною, з розвитком спадання легені (обтураціоний ателектаз); у другому випадку – накопиченням в плевральній порожнині великої кількості рідини або повітря, призводить до компресії легеневої тканини (компресійний ателектаз) і одночасно є перешкодою для проведення дихальних шумів на поверхню грудної клітки.

Посилення везикулярного дихання являє собою більш голосні і тривалі дихальні шуми зі збереженням співвідношення вдиху і видиху (3:1) і обумовлене швидким розправленням альвеол на вдиху. Розрізняють фізіологічне і патологічне посилення везикулярного дихання.

Фізіологічне (форсоване) посилене везикулярне дихання обумовлене гарним проведенням звуку на поверхню грудної клітки; спостерігається при фізичному навантаженні в осіб з тонкою грудною кліткою (астеніки). Варіантом фізіологічного посиленого везикулярного дихання є пуерильне дихання (puer – хлопчик) – посилене везикулярне дихання з добре вираженим видихом. Пуерильне дихання характерно для дітей у віці до 12-14 років і обумовлено більш тонкою еластичною грудною кліткою, відносно вузьким діаметром бронхів. До різновиду посиленого везикулярного дихання відноситься так зване компенсаторне або вікарне дихання, що вислуховується над одною (неураженою) легенею при одночасній відсутності дихання в іншій легені (стиснення масивним випотом або патологічним процесом).

Патологічне посилення везикулярного дихання спостерігається під час розвитку діабетичної коми і інших патологічних станів, які супроводжуються розвитком ацидозу.

Якісні зміни везикулярного дихання (рис. 37).

Рис. 37. Причини якісних змін везикулярного дихання.

Жорстке дихання – посилене, більш грубе, деренчливе везикулярне дихання, що характеризується посиленням обох фаз (і вдиху і видиху), нагадує пуерильне дихання, але відрізняється від останнього механізмом розвитку.

Основними причинами розвитку жорсткого дихання є:

– нерівномірне звуження бронхів внаслідок набряку слизової або пристінного накопичення в’язкого ексудату, що створює умови для приєднання до везикулярного дихання додаткового звуку проходження повітря через ділянку звуженого бронха (бронхіт, туберкульоз);

– вогнища ущільнення легеневої тканини, що чергуються з неушкодженою (інтактною) тканиною, за рахунок поліпшення проведення звуку ділянкою щільної тканини (бронхопневмонія).

Крім того, жорстке дихання вислуховується під час прискореного дихання і посиленої вентиляції легенів внаслідок підвищення температури тіла (лихоманки).

Везикулярне дихання з подовженим видихом – везикулярне дихання, у якого видих складає більше половини фази або перевершує її.. Причинами подовженого видиху може бути зниження еластичних властивостей легеневої тканини (емфізема легенів); звуження дрібних бронхів за рахунок запалення (бронхіт, бронхиолит) або бронхоспазма (бронхіальна астма). В обох випадках подовжений видих вислуховується над усією поверхнею легенів. Поява його на обмежених ділянках вказує на місцеві причини, частіше запальні процеси з місцевим ущільненням легеневої тканини (туберкульоз).

Переривчасте або сакадоване дихання – везикулярне дихання з переривчастим вдихом у вигляді окремих коротких вдихів, що перериваються такими ж паузами, а видих залишається безперервним. Основною причиною сакадованого дихання є нерівномірне скорочення дихальних м'язів (у дітей під час плачу; стомлення; м'язового тремтіння на холоді; лихоманок з остудою; неврастенії, міопатії). Якщо сакадоване дихання вислуховується на строго обмеженій ділянці, то воно вказує на звуження дрібних бронхів за рахунок запалення або їхнього стиснення (туберкульоз, бронхіт).

Узагальнення змін везикулярного дихання надано в таблиці 2.29.