Основні морфометричні характеристики океанів

У результаті тривалих досліджень установлено великі відмінності антарктичних вод від інших океанів і пропонується виділити п’ятий океан – Південний Льодовитий. Але деякі спеціалісти не підтримують цих доводів, виходячи з того, що океани з усіх боків мають оточувати материки і тому відповідні райони Південного Льодовитого океану вони відносять до тихоокеанського, атлантичного та індійського секторів.

Найбільший за площею, об’ємом та глибиною є Тихий океан, який інколи називають Великим. “Тихий” океан назвав Ф.Магеллан, який жодного разу не потрапив у шторм, перетнувши його в низьких широтах. Але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми бувають усю холодну пору року і часом здіймаються влітку. У Південній півкулі між 40° і 60° пд.ш. сильні вітри нерідко переходять в урагани. Тропічні урагани у Південній півкулі спустошують береги островів океанів та завдають шкоди східній частині Австралії. У західній частині океану щороку проносяться тропічні урагани, які іноді захоплюють береги Японських і Філіппінських островів, досягають території Китаю, Корейського півострова і навіть Примор’я.

Тихий океан обмежений Північною і Південною Америкою на сході, Антарктидою і Австралією на півдні і Азією на заході. На півночі він межує з Північним Льодовитим океаном по лінії мису Дежнєва (півострів Сьюард) через острови Діомеда. Його межа з Атлантичним океаном на півдні проходить від мису Горн через протоку Дрейка до Землі Грейама в Антарктиці. Межа між Тихим та Індійським океанами проходить по північній частині Малаккської протоки, по західному і південному краю Малайського архіпелагу, через Торосову протоку до Австралії, потім через Басову протоку до Тасманії, а далі по меридіану мису Південний (Тасманія) до Антарктиди.

На частку Тихого океану припадає майже 50% поверхні Світового океану і трохи більше половини всієї маси його вод. Це разом з тим і найбільш глибокий океан. Переважаючі глибини від 3000 до 6000 м займають 78.9% його площі. На моря припадає близько 18% загальної площі цього океану. Тут знайдена й найбільша глибина Світового океану – Маріанський жолоб (11022 м).

Атлантичний океан – другий за величиною водний басейн нашої планети. Назву океанові дали стародавні греки за ім’ям міфічного Атланта, який стояв буцімто на краю землі й тримав на плечах небесне склепіння.

Атлантичний океан від Північного полярного кола до берегів Антарктиди простягається на 16000 км. Між західним узбережжям Мексиканської затоки і східними берегами Чорного моря ширина океану досягає 13000 км, а у найвужчому місці між мисом Сан-Рокі (у Південній Америці) та узбережжям

Сьєрра-Леоне (в Африці) ширина його не перевищує 2900 км.

Межею Атлантичного океану на заході є береги обох Америк (від входу до Гудзонової протоки на півночі і до мису Горн на півдні). Далі межа йде по протоці Дрейка до Антарктиди. На сході Атлантичний океан обмежений берегами Європи (від півострова Статланд у Норвегії до Піренейського півострова) і Африки. На півдні його межа проходить по меридіану мису Доброї Надії до Антарктиди. На півночі Атлантичний океан межує з Північним Льодовитим океаном по лінії: півострів Статланд –Шетлендські острови - Фарерські острови - Ісландія-Датська протока (між Ісландією і Гренландією) – Девісова протока-берег Баффінової Землі і далі по Південному мису до Гудзонової протоки Північного Льодовитого океану.

Атлантичний океан займає друге місце за своїми розмірами, площа і об’єм якого складають близько ¼ по відношенню до Світового океану. На переважаючі глибини (3000 – 6000 м) в цьому океані припадає 71.3%. Загальна площа морів від усієї акваторії океану – близько 16%. Найбільша глибина 8742 с – жолоб Пуерто-Рико.

Індійський океан – третій за розмірами басейн Світового океану, розташований переважно в Південній півкулі. Назву океанові дав португальський учений С.Мюнстер у 1555 р. у своїй праці “Космографія”.

Межами Індійського океану на півночі є береги Азії, на заході – береги Африки, меридіан мису Доброї Надії, на півдні – берег Антарктиди, на сході – західне узбережжя Австралії і Малайський архіпелаг.

Індійський океан знаходиться на третьому місці. Його площа і об’єм дещо перевищують 1/5 від усього Світового океану в цілому. Переважаючі глибини ( 3000- 6000 м) складають близько 75.7%. Загальна площа морів океану – 15% від усієї площі океану. Максимальна глибина 7209 м зареєстрована в Зондському жолобі.

Північний Льодовитий океан – найменший з усіх океанів. Розташований переважно за полярним колом. Середню частина океану займає Арктичний, або Центральний, полярний басейн.

Вперше Північний Льодовитий океан у 1650 р. визначив як окремий океан голландський географ Вареніус і назвав його Гіперборейським, а Лондонське географічне товариство у 1845 р. перейменувало його на Північний Льодовитий океан.

Північний Льодовитий океан займає навколополярну частину північної півкулі і на півдні обмежений берегами Європи, Азії, Північної Америки.

Північний Льодовитий океан – найменший океан, його площа складає 4.1%, а об’єм - 1.2% від усього Світового океану. Тут переважають глибини від 0 до 200 м (42.3%), глибини більше 3000 м (16.7%). На частку морів в океані припадає близько 52% всієї поверхні океану. Тому багато вчених вважають цю водойму середземним морем Атлантичного океану. Найбільша глибина океану 5440 м.

Якщо так важко прийти до єдиної думки щодо поділу Світового океану на окремі океани, то складнішою є справа з виділенням морів, заток і проток. За даними Географічного управління виділено 140 морів, заток і проток, з них 44 належить до Атлантичного, 29 – до Північного Льодовитого, 50- до Тихого і 17 – до Індійського океану.

Але ці показники дуже відносні, бо, наприклад, до складу Середземного моря входять моря, які мають свої назви – Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне та Егейське. Приблизно така картина і з виділенням морів Філіппінського та Зондського архіпелагів.

Міжнародне географічне бюро та Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО виділяють 59 морів.

Море – це невелика частина океану, яка врізається в сушу чи відмежована від нього берегами материків, півостровами та островами і має певні геологічні, гідрологічні та інші риси, що суттєво відрізняються від рис океану.

За розташуванням відносно суші моря поділяються на внутрішні

( внутрішньоматерикові та міжматерикові), окраїнні та міжостровні.

Середземноморські – це моря, що мають ускладнений водообмін з океаном через порівняно вузькі протоки.Внутрішні моря -це замкнуті реліктові моря (озера-моря), які не зв’язані з океаном, (Каспійське і Аральське). Їхні води різко відрізняються від океанічних вод. Міжматерикові моря розташовані між різними материками (наприклад, Середземне, Червоне моря). Внутрішньоматериковіморя знаходяться всередині одного материка (наприклад, Азовське, Балтійське, Біле).

Окраїнні моря відокремлюються від океану островами чи заходять в материк і мають вільний зв’язок з океаном. Гідрологічний режим цих морів має більшу схожість з режимом суміжних частин відкритого океану. Це – Баренцове, Чукотське (Північний Льодовитий океан), Берингове, Японське (Тихий океан), Північне (Атлантичний океан) моря.

Міжостровні моря розміщені серед великих островів чи архіпелагів (наприклад, моря Фіджі, Філіппінське, Банду).

Є моря, які розташовані в откритій часті океану, без ярко виражених меж. Прикладом є Саргасове море.

Морфометричні характеристик деяких морів наведені в табл.2.2.

Таблиця 2.2

Основні морфометричні характеристики морів

Продовження табл.2.2

В океанах і морях є ще окремі частини та райони, що відрізняються обрисами, морфологією дна та гідрологічним режимом. Це затоки, бухти, лимани, лагуни, фіорди та протоки.

Затока – це частина океану чи моря, що врізається в сушу і слабо відмежована від океану чи моря (наприклад, Гвінейська в Атлантичному, Аляска в Тихому, Бенгальська в Індійському океані). Затока за гідрологічним режимом мало відрізняється від прилеглого моря чи океану.

Бухта – невелика затока, що чітко відділена мисами чи островами від океану чи моря, добре захищена від вітрів (наприклад, Севастопольська і Цемеська в Чорному морі, Золотий Ріг, Находка –в Японському морі.

Лиман – затока, що відокремлена від моря піщаною косою (пересипом), в якій є вузька протока, котра з’єднує лиман з морем. Частіше лиман – це затоплена частина ділянки річкової долини, найближчої до моря (наприклад, Дніпровський, Дністровський). На гідрологічний режим лиману значною мірою може впливати річка, яка в нього впадає.

Лагуна – це мілководна частина океану (моря), що відокремлена від нього баром, косою, кораловим рифом; часто з’єднується з морем вузькою протокою або декількома протоками.

Губа – затока, що глибоко врізається в сушу (наприклад, Чошська в Баренцовому морі, Обська в Карському).

Фіорд – вузька та глибока морська затока з високими крутими берегами (наприклад, Согнефіорд у Норвезькому морі).

Протока – водний простір, що розділяє дві ділянки суші та з’єднує окремі океани і моря чи їхні частини. Наприклад, Беріногова протока з’єднує Тихий та Північний Льодовитий океани і розділяє Азію та Америку, протока Лаперуза між островами Сахалін і Хоккайдо з’єднує Охотське та Японське моря.

Найширшими протока Світового океану можна вважати безіменні протокові зони між Африкою і Антарктидою та між островами Тасманією і Антарктидою. З тих, що мають назви найширшою є протока Дрейка, найменша ширина якої 890 км. Найвужчою протокою є протока Босфор (шириною близько 700 м ). Найдовшою протокою вважається Мозамбікська, завдовжки 1670 км.

Питання для самоконтролю

1. Поділ Світового океану на частини. Межі між океанами.

2. Типи морів.