Перший комплекс несумісних біомеханічних пошкоджень (11А).
Два варіанти. Перший варіант: параліч чотирьохголового м‘язу стегна и трьохголового м‘язу гомілки при різній степені згинальної контрактури колінного суглоба і п‘яткової деформації ступні (мал.3, а).
Подібне сполучення паралічів м‘язів і деформацій приводить до неопорності кінцівки у зв‘зку з неможливістю компенсувати ці порушення одним і тим же допоміжним пристосуванням. Опора на п‘яткову ступню обумовлює зміщення ЦМ назад від вісі обортання колінного суглобу, що можна було б здійснити нахилом тулуба назад. Але при паралічі чотирьохголового м‘язу і згинальній контрактурі колінного суглобу пасивне замикання останнього можливе лише при проходженні проекції ЦМ спереді від нього, для чого необхідний нахил тулуба вперед. Природньо, що здійснити ці двв взаємно протилежні пристосування одночасно неможливо. Тому, не дивлячись на порівняльно обмежене розповсюдження м‘язевих пошкоджень, така кінцівка залишається неопороздатною. У зв‘язку з цим при стоянні ЗЦМ різко зміщується в сторону опорної ноги, таз пасивно нахиляється в сторону пошкодженої ноги, обумовлючи компенсаторний сколіоз хребта.
При ході без милиць блокіровка колінного суглобу досягається упором руки в стегно пошкодженої кінцівки… При двохсторонньому ураженні стояння і хода можливі лише при носіні замкових ортопедичних апаратів з гомілковостоповим шарніром, що обмежує тильне згинання стопи під кутом 85 – 900.
Другий варіант (11А2) комплекса відрізняється глибоким пошкодження всіх м‘язів гомілки, що обумовлює розвиток пралітично висячої п‘яткової стопи. При цьому винос кінцівки проводиться гіперфлексорно.
Для забезпечення пасивного блокування колінного суглобу хворі використовують установку кінцівки в положенні внутрішньої ротації. Виникаючий при цьому натяг капсульно-зв‘язкового апарату обумовлює короткочасну стабільність колінного суглобу завдяки незбіжності площини руху з направленням руху супракруральної (надгомілкової) маси тіла в опорну фазу кроку.
Другий комплекс несумісних біомеханічних пошкоджень (11Б)
Перший варіант (11Б2): пошкодження м‘язів-розгиначів кульшового суглобу і тильних згиначів ступні при наявності згинальної контрактури кульшового суглобу і еквінусної деформації стопи (мал.3, б). У хворих другого варіанту (11Б2) спостерігається випадіння функції і решти м‘язів гомілки.
При опорі на еквінусну стопу проекція ЦМ зміщується вперед і розташовується відповідно площі опори на передній відділ стопи. Це обумовлює неможливість пасивного блокування кульшового суглобу, а значить, неопорності всієї кінцівки, так як в цих умовах проекція супрафеморального ЦМ проходить спереду від фронтальної вісі цього суглобу. У зв‘язку з цим пошкоджена кінцівка, знаходячись в згинальному положенні, лише доторкається до полу переднім відділом стопи.
Для ходи хворих характерне замикання кульшового суглобу упором руки в стегно або використання однієї чи двох милиць з метою виключення кінцівки із опори.
Ортопедичне взуття, компресуючи еквінусний компонент стопи включенням в опору п‘яткового відділу, допомагає пасивному блокуванню кульшового суглобу при умові можливої компенсації згинальної контрактури кульшового суглобу лордозом поперекового відділу хребта.
Дата добавления: 2016-02-04; просмотров: 622;