Методи аналізу та управління соціально-трудовими конфліктами

Для успішного врегулювання соціально-трудового спору необхідно використовувати наукові методи аналізу та управління конфліктною ситуацією.

Аналіз сутності й особливостей протікання соціально-трудового конфлікту доцільно проводити в наступній послідовності: аналіз передконфліктної ситуації; оцінка безпосередньо конфлікту; стадія вирішення конфлікту.

Передконфліктна стадія – це період, за який конфліктуючі сторони оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на агресивні дії або відступати.

Безпосередньо конфлікт – стадія, що характеризується, переду-сім, наявністю інциденту (відкриті і скриті дії суперників у конфлікті).

Зовнішньою ознакою третьої стадії – вирішення конфлікту – може служити завершення інциденту. Усунення, припинення інциденту – це необхідна, але недостатня умова погашення конфлікту. Вирішення соціально-трудового конфлікту можливе лише при усуненні причин конфлікту.

Існують різні методи аналізу причин конфліктної поведінки. Найбільш значущий із них – метод картографії конфлікту[71].

Сутність цього методу полягає в графічному відображенні складових конфлікту, в послідовному аналізі поведінки сторін конфліктної взаємодії, у формулюванні основної проблеми, вимог і тривог учасників, способів усунення причин, що призвели до соціально-трудового конфлікту.

На першому етапі проблема описується в загальних рисах, тут важливо визначити природу конфлікту, доцільно залишити можливість знаходження нових і оригінальних рішень.

На другому етапівиявляються сторони конфлікту.

Третій етаппередбачає розробку переліку основних вимог і тривог всіх сторін конфліктної взаємодії.

Графічне відображення конфліктної ситуації розширює можливості і створює умови для розробки більш широкого кола рішень. Внаслідок складання карти проясняються точки збігу інтересів конфліктуючих сторін, визначаються можливі шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Після успішно проведеного аналізу соціально-трудової суперечки необхідно розробити механізм управління конфліктом, який являє собою цілеспрямований вплив щодо усунення (мінімізації) причин, які породили соціально-трудовий конфлікт, або щодо корекції поведінки сторін конфлікту.

Існує досить багато методів управління, які сприяють подоланнюконфліктів. Їх можна представити у вигляді декількох груп, кожна з яких має свою сферу застосування:

внутрішньоособові, тобто методи впливу на окрему особу;

структурні, або методи впливу на конфлікти, що виникають через неправильний розподіл повноважень, організацію праці, прийняту систему стимулювання тощо (реалізуються через складання посадових інструкцій, розподіл прав і відповідальності за рівнями управління, використання підрозділів, які можуть втрутитися і вирішити спірні питання);

переговори;

агресивні дії у відповідь; цю групу методів застосовують в крайніх випадках, коли вичерпані можливості попередніх груп.