Значення показників прибутку і рентабельності

Фінансовий аналіз в умовах ринкової економіки є важливим інструментом в прийнятті управлінських рішень. За рахунок відрахувань від прибутку в бюджет формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних і місцевих органів влади, і від їхнього збільшення в значній мірі залежать темпи економічного розвитку країни й у кінцевому підсумку підвищення життєвого рівня населення.

Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Виділяють такі види прибутку: валовий прибуток (збиток), фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до обкладення податком, фінансовий результат від звичайної діяльності після обкладення податком; чистий прибуток (збиток).

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації товарної продукції. Він визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і витратами на виробництво і збут реалізованої продукції. Звідси випливає, що сума прибутку знаходиться під впливом численних факторів: зміни обсягу, асортименту, якості, структури продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів; на неї впливають дотримання договірних зобов'язань, стан розрахунків між постачальниками і покупцями й ін. Однак прибуток не може розглядатися в якості єдиного й універсального показника ефективності виробництва. У величині і темпах зростання прибутку недостатньо повно відбивається зміна обсягу й ефективності використання виробничих фондів. Додатковий прибуток може бути отриманий при збільшенні обсягу виробничих фондів і зниженні ефективності їхнього використання.

Різноманіття факторів, що впливають на прибуток і рентабельність, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Фактори, що впливають на прибуток і рентабельність, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють фактори внутрішні і зовнішні. До внутрішніх відносяться фактори, що залежать від діяльності самого підприємства. До зовнішніх відносяться фактори, що не залежать від діяльності самого підприємства, але які можуть впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності виробництва (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, податкових ставок, штрафних санкцій).

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і позавиробничі. Позавиробничі фактори зв'язані в основному з комерційною, природоохоронною діяльністю, соціальними умовами праці. Виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні прибутку –– це засоби праці, предмети праці і сама праця.

При поглибленні аналізу по кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних і інтенсивних факторів. До екстенсивного відносяться фактори, що відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів, величини запасів товарно-матеріальних цінностей), їхнє використання в часі (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності роботи устаткування й ін.), а також непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на брак, втрати через відходи і т.ін.).

До інтенсивного відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів або сприяючих цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, прискорення оборотності оборотних засобів, впровадження прогресивної технології).