Зміст, завдання і принципи територіального землеустрою

Територіальний землеустрій–це система державних заходів по розподілу земель як між галузями народного господарства, так і всередині галузей, а також вдосконаленню організації землеволодінь і землекористувань шляхом утворення нових і зміні існуючих землекористувань і землеволодінь.

Регулювання земельних відносин, розподіл і перерозподіл земельного фонду, створення землекористувань і землеволодінь, їх технічні і юридичні оформлення здійснюються в процесі територіального землеустрою.

Використовуючи територіальний землеустрійдля розподілу і перерозподілу землі поміж галузями народного господарства і окремими підприємствами, а також для вдосконалення землеволодіння і землекористування держава створює необхідні територіальні умови для успішної виробничої діяльності підприємств, забезпечує відповідність розмірів землеволодінь і землекористувань рівню розвитку їх виробничих сил. В цьому полягає економічна сутність територіального землеустрою.

В процесі територіального землеустрою розробляються проекти розміщення землеволодінь і землекористувань, встановлюються на місцевості їх межі, вираховуються площі і складаються експлікації земель по угіддям, закріпленим за підприємствами. Ці завдання вирішуються з широким використанням планів і карт, складених на основі матеріалів аерофотозйомки, різноманітних видів наземних геодезичних зйомок. Перенесення проекту в натуру, обчислювальні дії здійснюються за допомоги геодезичних інструментів і обчислювальної техніки.

Правова юридична сутність територіального землеустрою, як державного заходу складається в закріпленні або змінені права будь-якого підприємства або особи на користування, володіння земельною ділянкою в підготовці і видачі відповідних документів.

Проведенням територіального землеустрою держава вирішує різні соціальні питання: відведення земель для будівництва різноманітних промислових переробних підприємств, встановлення і зміна міських селищних меж, створення шляхів, вдосконалення системи розселення і розміщення промислових центрів в сільському господарстві.

Враховуючи різницю в цільовому призначенні державного земельного фонду в найбільш узагальненому виді можна виділити наступні різновиди територіального землеустрою:

- створення нових землеволодінь, землекористувань сільськогосподарського призначення;

- створення нових землеволодінь, землекористувань несільськогосподарського призначення;

- упорядкування (вдосконалення) існуючих землеволодінь і землекористувань для усунення недоліків в їх розмірах і розміщенні.

Завдання, які вирішуються в межах розробки проектів територіального землеустрою:

1.Розмежування земель державної і комунальної вла­сності.

2. Встановлення меж адміністративно-територіальних утво­рень.

3.Встановлення і зміни меж територій з особливими приро­доохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.

4. Відведення земель для промисловості, транспорту, оборони, зв'язку тощо.

5. Встановлення меж спеціальних земельних фондів.

6. Встановлення меж землеволодінь і землекористувань.

7. Землеустрій територій сільських, селищних рад.

8. Утворення землекористувань селянських господарств за рахунок земель сільськогосподарських підприємств і об'єднань.

9. Утворення землекористувань селянських господарств за рахунок земель запасу і резервного фонду.

10. Утворення землеволодінь сільськогосподарських коопера­тивів за рахунок сільськогосподарських підприємств і об'єднань.

11. Утворення землекористувань орендарів за рахунок земель запасу.

12. Утворення землекористувань орендарів за рахунок земель сільськогосподарських підприємств і об'єднань.

13. Реорганізація землекористувань радгоспів і колгоспів у зв'язку з їх роздержавленням і приватизацією, утворенням селянських господарств і різних недержавних структур з вилученням для державних і громадських інтересів.

По формі проведення територіальний землеустрійрозподіляють на дві групи:

- вибірковий, який здійснюється при відведенні невеликих ділянок для несільськогосподарських цілей, при обмінах землями, при передачі черезсмужних ділянок. Такі дії не вносять значних змін в існуючу організацію території, не порушують господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Проект розробляється в одну стадію.

- груповий, який охоплює значну групу землеволодінь і землекористувань частини району, всього району або декількох районів і областей. В цих випадках територіальний землеустрійпроводять в два етапи: на першому етапі розробляють схему територіального землеустрою, на другому етапі складають проект територіальногоземлеустрою.

При створені схем і проектів територіального землеустрою враховують матеріали прогнозування раціонального використання і комплексної охорони земель, перспективи розвитку галузей народного господарства, що відображається в схемах області і району.

Під час розроблення проектів і схем територіального землеустрою дотримуються наступних принципів:

- поєднання інтересів суспільства і законних інтересів власників земельних ділянок та інших громадян;

- комплексність намічуваних заходів, що передбачають взаємопов’язаність інтересів і задоволення потреб різних галузей економі­ки в земельних ресурсах;

- пріоритет екологічних вимог над економічною доцільністю ви­користання земель;

- диференційований підхід до встановлення правового режиму земель з урахуванням природних, економічних, соціальних та ін­ших чинників;

- пріоритет збереження особливо цінних сільськогосподарських угідь і земель особливо охоронних територій;

- найповніше і найраціональніше використання земель відповідно до їх агроекологічної якості;

- збереження єдності частин земельних ділянок і тісно пов’язаних з ними об'єктів нерухомого майна;

- запобігання негативного впливу на здоров'я на­селення;

- зниження рівня негативного впливу на землю;

- економія матеріальних і трудових ресурсів;

- створення територіальних умов для впровадження інтенсивних технологій у сільському господарстві;

- формування раціональної територіальної організації виробництва;

- суворий режим економії земель у галузях промислового виробництва, енергетики, зв'язку, транспорту та іншого спеціального призначення;

- ефективне і повне використання земельного і економічного по­тенціалу адміністративного району;

- підвищення господарської ролі дрібних і середніх населених пунктів;

- наукове обґрунтування, екологічна, економічна і соціальна ефективність намічуваних заходів.